Дональд Трамп поставив значну частину свого політичного авторитету на досягнення миру в Україні — причому в партнерстві з Володимиром Путіним і на умовах Кремля. Але чи готовий Путін підіграти й допомогти врятувати політичну та економічну репутацію Трампа?
Відповідь — так: Путін, імовірно, погодиться на невеликі символічні кроки, як-от часткове припинення вогню та обмін полоненими. Однак коли йдеться про справді масштабні речі, зокрема про фактичне припинення того, що Путін називає своєю «спеціальною військовою операцією», Кремль, найімовірніше, стоятиме на своєму й проігнорує наполегливі прохання Трампа, продовжуючи перетворювати українські міста на руїни.
Планується саміт за участю лідера Китаю Сі Цзіньпіна, Путіна й Трампа в Китаї, щоб обговорити деталі поділу України за ялтинським зразком — домовленості, досягнутої за спиною самих українців. Як повідомляється, Кремль запропонував провести тристоронній саміт у Шеньчжені під час листопадового саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). «Гадаю, розмови про зустріч справді були», — сказав журналістам у понеділок Марко Рубіо. «Не знаю, чи вже все остаточно узгоджено».
В основі стратегічного мислення Кремля лежить переконання, що до військового, політичного й економічного краху Києва залишилося лише кілька місяців. Цього року криваві просування російських військ на Донбасі були компенсовані поверненням Україною територій на інших ділянках фронту. Однак Москва посилює кампанію ударів по енергетичній, логістичній і транспортній інфраструктурі, яка наближає українські міста до стану, коли в них стане неможливо жити, особливо з наближенням зими. Головна причина, через яку Кремль відмовляється відступати від основних цілей війни, незмінних із 2022 року, полягає в тому, що в інформаційній бульбашці Путіна панує переконання: перемога вже близько.
Читайте також: Маск запропонував Трампу ідею обмежити швидкість Starlink в Україні
Путін також відчуває відчай у Вашингтоні. Напередодні проміжних виборів до Конгресу Трамп опинився в скрутному становищі й потребує одного з двох: або зниження цін на дизельне пальне, або, якщо цього не станеться, когось, на кого можна буде покласти провину. Путін охоче втрутився, щоб допомогти з першим варіантом, після того як Трамп скасував санкційні обмеження на експорт російського дизельного пального на світові ринки. Щоправда, обсяги, згадані в домовленості, значно менші за ті, що могли б змінити ситуацію на ринку. До того ж Росія може взагалі не мати достатніх виробничих потужностей через постійні українські удари далекобійними безпілотниками.
Що ж до цапа-відбувайла за високі ціни на пальне та винуватця ймовірних невдач Трампа на проміжних виборах, то Володимира Зеленського вже чітко визначили на цю роль. «Зеленський використовує нафтопереробні заводи в Росії як цілі, знаючи, що ці атаки серйозно шкодять світовим ринкам дизельного пального, зокрема й у Сполучених Штатах», — обурився Трамп у своєму черговому різкому дописі. «Зеленському байдуже, і, чесно кажучи, з огляду на всі гроші, які йому, як відомо, дає Європа, а раніше давав корумпований Джо Байден, він не хоче закінчувати цю війну — і, ймовірно, ніколи й не хотів».
Однак зробити Зеленського цапом-відбувайлом за паливну кризу, спричинену насправді війною Трампа проти Ірану, — найлегша частина завдання. Справжнє встановлення миру в Україні потребує згоди Кремля. А це буде значно складніше, зокрема тому, що головною тактикою Трампа на переговорах стало пропонування Путіну дедалі більших економічних заохочень заради припинення війни — без жодних жорстких заходів, які б карали його за подальшу відмову йти на компроміс.
Читайте також: Трамп заявив: «Якщо ми не переможемо, мене імпічментують», закликаючи виборців голосувати так, «ніби я балотуюся»
Ба більше, Вашингтон гранично відверто дав зрозуміти, що має намір тиснути на Київ, аби змусити його прийняти будь-яку угоду, на яку Путін зрештою зволить погодитися. Це класичний приклад принципу: «Покажіть мені стимули — і я покажу вам відповідну поведінку». Фактично Трамп винагороджує Путіна за його непоступливість. Наприклад, у неділю Трамп оголосив, що блокуватиме пакет посилених санкцій проти Росії, ухвалений Конгресом, оскільки, за його словами, «не хоче робити нічого, що нерозумно відштовхнуло б Росію від столу переговорів… Досягається значний прогрес».
Загальні контури угоди, яка має покласти край війні, вже зрозумілі. Нещодавні переговори посланців Трампа Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера з високопосадовими українськими представниками в Маямі були зосереджені на низці масштабних економічних домовленостей. Передбачається, що вони інтегрують Росію, Європу й Україну в мережу взаємопов’язаних ділових відносин, які мають гарантувати мир. Це остання версія мирного плану з 28 пунктів, який обговорювали раніше цього року.
Економічні заходи передбачають відновлення постачання російських енергоносіїв до Європи, розмороження російських державних активів і скасування санкцій. Ці переговори завершилися гострим конфліктом після того, як, за повідомленнями, американські посадовці пригрозили припинити обмін розвідувальною інформацією зі США, якщо Україна не припинить атакувати російські нафтопереробні заводи. Але за відсутності будь-якого діалогу між європейськими союзниками України та Росією це наразі єдиний мирний план, що лежить на столі переговорів.
Читайте також: 8 напрямків, за якими Трамп 1,5 року працював на користь Кремля
Згодом останні заяви Трампа, у яких він фактично стає на бік Путіна, найімовірніше, розглядатимуть як важливий переломний момент у війні. Та навіть попри те, що світова ситуація, здається, складається на користь Кремля, Путін усе ще може все зіпсувати тією самою самовпевненістю та надмірними амбіціями, які свого часу втягнули його в українську трясовину.
Підписання мирної угоди до завоювання всього Донбасу означало б, що Путіну доведеться відмовитися від своїх максималістських вимог. Навряд чи він погодиться зупинитися, не досягнувши того, що його генерали називають неминучою великою перемогою, лише заради невеликого політичного успіху Трампа.
Імовірніше, Путін затягуватиме час. Він може домовитися про скорочення російських атак на судна в Чорному морі. (Ба більше, можливо, саме тому Росія й посилила атаки останніми тижнями.) У своєму останньому дописі Трамп окремо згадав про «нинішні переговори щодо заручників», тож звільнення кількох нещасних політичних в’язнів стало б для Путіна простим символічним жестом.
Трамп також заявив, що «Росія робить дуже мало, якщо взагалі щось робить, щоб допомогти Ісламській Республіці Іран, хоча могла б робити набагато більше, і я хочу, щоб так і залишалося». Це відкриває Кремлю можливість удавати, ніби він у певний символічний спосіб скорочує співпрацю з Іраном, здобуваючи політичні очки в очах Трампа й виграючи ще кілька тижнів або місяців, протягом яких Росія продовжуватиме завдавати нищівних ударів по українських містах.
Але щодо останніх кроків Трампа у відносинах із Росією та Україною є одна цілком очевидна річ. Америка обрала Росію тією стороною, на умовах якої завершиться війна, — і своїми діями сама зробила такий результат імовірнішим.
Цю статтю вперше опубліковано в журналі The Spectator. Автор:
Читайте також: Трамп закликав Зеленського прийняти умови Путіна й не чекати, поки Росія «знищить» Україну
