Ймовірно, в якості посередників у цьому процесі виступають стрес і запалення.
Вчені з Університету Іморі заявили про те, що у людей з високими балами за шкалою вигоряння ризик розвитку миготливої аритмії на 20% вищий, ніж у людей з низькими балами. З чим це пов’язано, дослідники поки сказати не можуть. Ймовірно, що в якості посередників в цьому процесі виступають стрес і запалення, повідомляє N+1.
У ході дослідження вчені працювали з учасниками дослідження Ризику Атеросклерозу в Співтовариствах (ARIC). Дослідники відібрали 11445 осіб віком у середньому 57 років і спостерігали за ними протягом 25 років. У них вимірювали низку параметрів, що відповідали за здоров’я серцево-судинної системи: тиск, концентрацію холестерину та глюкози в крові, наявність хвороб серця, особливості електрокардіограми. За результатами ЕКГ також визначали наявність фібриляції передсердь — за час спостереження вона розвинулася у 2220 осіб, тобто майже у кожного п’ятого учасника дослідження.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бельгія визнала професійне вигоряння хворобою
Крім того, добровольці заповнювали опитувальники, які допомагали вченим оцінити рівень люті і агресії, а також вигорання як за фізіологічними (втомленість, сонливість), так і за емоційними (апатія, зниження лібідо, відчуття безвиході) параметрами. Дослідники також враховували вік, фізичну активність, пристрасть до алкоголю або паління, наявність психічних захворювань та прийом антидепресантів.
Виявилося, що у людей з найвищими балами за шкалою вигорання ризик розвитку миготливої аритмії був на 20% вищим, ніж у людей з найнижчими балами. Це ж було справедливо для тих, хто приймав антидепресанти: для них ризик розвитку захворювання був на 21% вищим, ніж у тих, хто препаратів не потребував.
При цьому ці фактори виявилися не пов’язані: люди з найвищими балами за шкалою вигорання все одно ризикували на 13% сильніше, ніж люди з низькими балами, навіть якщо не приймали антидепресанти. А ось сила гніву або ступінь інтегрованості в суспільство на ризик розвитку аритмії ніяк не вплинули.
Довідка.
Синдром емоційного вигоряння (англ. burnout) — емоційне виснаження, що зростає з часом. Поняття введене американським психіатром Гербертом Фрейденбергером в 1974 році. Може спричинити особистісні зміни в сфері спілкування з людьми. Емоційне вигоряння являє собою комплекс симптомів психічних проявів, що розвиваються у людей під час виконання ними професійної діяльності та внаслідок надмірних вимог, які призводять до надмірного “спалення” енергії, сил та ресурсів людини.
Професійне вигоряння – це синдром, що розвивається на фоні хронічного стресу і веде до виснаження емоційно-енергетичних і особистісних ресурсів працюючої людини. До нього особливо схильні люди, чия трудова діяльність пов’язана з регулярним спілкуванням з іншими людьми, емоційними співпереживаннями, значною відповідальністю.
