Використання землі в Україні – платне. Земельний податок в Україні є обов’язковим платежем, який входить до складу податку на майно. У 2017 році його потрібно заплатити до 29 серпня.
Основний законодавчий акт, який регулює земельні відносини в нашій країні – Земельний кодекс України. Порядок сплати земельного податку (плати за землю, податку на землю) регламентується Податковим кодексом України, повідомляє «Поштівка».
Плата за землю є складовою частиною податку на майно, який, у свою чергу, належить до місцевих податків (пп. 10.1.1, 265.1.3 Податкового кодексу, далі – ПК). Плата за землю складається із земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі – орендна плата).
Порядок нарахування та сплати земельного податку та орендної плати регламентується ст. 269–289 ПК. Розглянемо особливості справляння земельного податку у 2017 році.
Хто є платниками земельного податку?
Земельний податок сплачують власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також особи, яким надано земельні ділянки у постійне користування.
Коли платити?
Земельний податок нараховується контролюючими податковими органами. Співробітники відповідних органів повинні до 1 липня видати рішення-повідомлення про необхідність сплати податку на землю.
Земельний податок необхідно сплатити протягом 60 днів з дати вручення податкового повідомлення, але не пізніше 29 серпня поточного року.
У разі, якщо податкове повідомлення-рішення не прийшло, варто самостійно звернутися до податкової за місцем розташування земельної ділянки. У сільській та селищній місцевості плата за землю може здійснюватися через каси сільських рад за квитанцією про прийняття податкових платежів.
Базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка (далі – НГО) земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Якщо НГО не проведена, то базою оподаткування буде площа земельних ділянок.
Для визначення коефіцієнта індексації НГО земель використовується індекс споживчих цін за 2016 рік, він застосовується із значенням:
- для сільгоспугідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ і перелогів) – 100%;
- для земель несільськогосподарського призначення – 106%.
Таким чином, для розрахунку земельного податку на 2017 рік до НГО необхідно застосовувати такі коефіцієнти:
- для сільгоспугідь – 1,0;
- для земель несільськогосподарського призначення – 1,06.
За якими ставками потрібно сплачувати земельний податок у 2017 році?
Ставка податку визначається рішенням органу місцевого самоврядування для кожної конкретної земельної ділянки, яка знаходиться на його території.
Рішення про ставки земельного податку та наданих щодо них пільг подається органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки до 25 грудня року, що передує звітному.
Якщо в зазначений термін органом місцевого самоврядування не прийнято рішення про розмір ставок земельного податку, то в поточному році застосовуються ставки, які діяли до 31 грудня попереднього року.
ПК (ст. 274) установлено максимальні ставки земельного податку (а для сільгоспугідь і мінімальні). Так, для земель, НГО яких проведено, ставки можуть становити:
- для сільгоспугідь – не менше 0,3 % і не більше 1 % їх НГО;
- інших земель – не більше 3 % їх НГО;
- земель загального користування – не більше 1 % їх НГО;
- земельних ділянок, що знаходяться у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім земель державної та комунальної власності) – не більше 12 % їх НГО.
Ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, НГО яких не проведено, установлюються у розмірі не більше 5 % НГО одиниці площі ріллі по області, а для сільгоспугідь – не менше 0,3 % та не більше 5 %.
Хто не платить
Право на звільнення від сплати земельного податку мають (ст 281 HKУ):
- інваліди I і II груп; пенсіонери (за віком); громадяни, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
- громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- ветерани війни та громадяни, на яких поширюється дія Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
- учасники АТО.
Звільнення від сплати земельного податку для вищевказаних категорій осіб поширюється тільки на одну земельну ділянку за кожним з видів землекористування в межах граничних норм, а саме:
- ведення індивідуального селянського господарства – не більше 2 га;
- будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка):
- для сіл – не більше 0,25 га;
- для селищ – не більше 0,15 га;
- для міст – не більше 0,1 га.
- індивідуальне дачне будівництво – не більше 0,1 га;
- гаражне будівництво – не більше 0,01 га; садівнича діяльність – не більше 0,12 га.
Звільнення від сплати земельного податку, починається з місяця, наступного за місяцем виникнення у платника прав на пільгу. У разі ж втрати права на пільгу сплата починається з місяця, наступного за місяцем втрати цього права. Право на пільгу також втрачається при передачі ділянки землі або окремих будівель, споруд або їх частин, що знаходяться на даній ділянці в оренді.
