Зеленський розкрив потворну правду про Трампа — президента-хрещеного батька

Ця подія, без сумніву, увійде в історію як найбільш разючий, жорстокий і шокуючий політичний епізод, коли-небудь показаний у прямому ефірі.

Але це може виявитися чимось більшим, ніж просто телевізійна хроніка.

Це може стати моментом, коли ціла нація буде стерта з карти світу.

Або, що ще гірше, це може спровокувати події, що несуть загрозу далеко за межі України.

Загрозу для решти Європи і, так, загрозу для Великої Британії. Немає сенсу це заперечувати.

Однак цей надзвичайний телевізійний двобій між президентом Зеленським, Дональдом Трампом і його поплічником Джей-Ді Венсом став знаковим не лише з огляду на його вплив на світову політику.

Читайте також:  Від рятівника до Юди… Як поворот Трампа до Росії також ставить під загрозу його власну країну

Це був момент, коли світ побачив правду про трьох чоловіків.

З одного боку — Зеленський. Фізично невеликий, але велетень моральної стійкості. Комік, який став випадковим героєм, обраним керувати своєю країною лише для того, щоб побачити її вторгнення жорстоким тоталітарним монстром — Володимиром Путіним.

Зеленський піднявся до виклику і повів свою відважну націю на боротьбу проти зла Путіна.

Кожен світовий лідер, який чогось вартий, висловлював захоплення Зеленським за його неймовірну сміливість.

Британія — включно з Борисом Джонсоном, попри всі його недоліки — може пишатися тим, як вона, разом з усіма нами, підтримала Зеленського та Україну. Багато британців відкрили свої домівки для українців.

Читайте також:  Путін був вкрай принижений Україною – і Трампу потрібно про це пам’ятати

Сира, непідробна мужність Зеленського була очевидною для всіх, коли він боровся за своє життя та життя своєї країни в Овальному кабінеті.

А тепер подивімося на двох інших чоловіків у кімнаті.

Вульгарний, загрозливий, неосвічений, зухвалий та самовпевнений грубіян, який нині очолює «вільний світ» — нехай нам Бог допоможе.

Людина, яка насмілилася назвати благородного Зеленського диктатором, водночас заграючи з реальним диктатором Путіним — тим самим, хто наказав отруїти людей на вулицях Солсбері, не кажучи вже про десятки тисяч невинних жінок і дітей в Україні.

І подивімося на третю особу в цій ганебній трійці — бороданя Джей-Ді Венса. Він поводився, як кремезний головоріз Трампа, гаркаючи на Зеленського, щоб той виявив «повагу» до «хрещеного батька»-президента.

Здавалося, ніби вони затисли беззахисного Зеленського в кутку, знущаючись, готові завдати удару, намагаючись змусити його принизитися, зламати його опір.

Але Зеленський зроблений з міцнішого матеріалу, ніж ці два неандертальці. Чи тільки я вголос радів, коли він залишився вірним собі?

Хтозна, якими будуть наслідки вчорашньої жахливої сцени. Без сумніву, знайдуться ті, хто звинуватить Зеленського в тому, що він не догодив Трампу, і заявить, що він сам накликав на себе гнів президента.

Я не згоден. Усе, що зробив Зеленський, — це сказав правду: якщо весь світ, і так, включно з Америкою, не стане на бік України у боротьбі з Росією, наслідки будуть немислимими — і для України, і, швидше за все, для всіх нас на Заході.

Зеленський добре розуміє, що відбувається: Трамп хоче зрадити Україну, щоб отримати доступ до її ресурсів, не запропонувавши жодного захисту від Росії у відповідь — так званих «гарантій безпеки». Він прагне укладати вигідні угоди з Путіним, не зважаючи на долю Європи чи когось іще.

Є й інший спосіб глянути на вчорашній жах в Овальному кабінеті. Світ тепер має завдячувати Зеленському за те, що він показав справжнє обличчя Трампа і Венса — парочки гангстерів, які ведуть війну проти правди і демократії та не зупиняться ні перед чим, щоб позбутися тих, хто їм заважає.

Рано чи пізно нам усім довелося б це усвідомити. Просто тепер цей момент настав значно раніше.

Є й інший підхід до зустрічей із Трампом у його лігві — Овальному кабінеті: пообіцяти витрачати мільярди на оборону, щоб зекономити йому гроші, обсипати його компліментами, червоними килимовими доріжками, не перечити жодному його слову, посміхатися, коли він зверхньо ставиться до твоєї дружини, сміятися з його вульгарних жартів і схилятися перед ним, коли він пропонує дріб’язок у відповідь — наприклад, угоду щодо островів Чагос.

Саме так вчинив Кір Стармер — і Трамп відповів йому чарівністю.

Як ми тепер бачимо, це була лише ілюзія.

Саймон Волтерс (Simon Walters), The Independent