Відповідальність водія визначається його можливістю вчасно виявити небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення.
Основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, розглядаючи справу № 490/10025/17.
Порушення учасником дорожнього руху правил само собою не виключає винуватість іншого учасника руху і створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку водій був у стані виявити, не звільняє того від обов’язку вжити заходів, необхідних для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки.
Обґрунтовуючи свою позицію, сторона захисту посилалася на правило 1.4 ПДР, яке передбачає, що «кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила». Тобто засуджений, приймаючи рішення про здійснення свого маневру, був вправі розраховувати, що автомобіль «Mercedes» рухається зі швидкістю, що не перевищує максимальної 70 км/г, встановленої для цієї ділянки дороги.
Суд не погодився з таким тлумаченням цього правила.
Воно не означає, що водій вправі ігнорувати дійсну дорожню обстановку, яка склалася на момент прийняття ним рішення, у тому числі й небезпеку, що виникла внаслідок порушення ПДР іншим учасником.
Воно означає, що водій може розраховувати на те, що певний вид небезпеки не виникне внаслідок того, що всі учасники дорожнього руху дотримуються правил. Наприклад, водій, який розпочинає рух на перехресті на відповідний сигнал світлофора або регулювальника, вправі розраховувати, що протягом певного часу водії, яким проїзд заборонений, не розпочнуть рух і не створять перешкод для руху його автомобіля. За певних обставин це може позначитися на здатності водія своєчасно виявити небезпеку та відреагувати на неї, а, відповідно, за певних обставин зняти з нього відповідальність за наслідки ДТП.
Однак це не означає, що у разі, коли водій на момент, коли йому дозволено розпочати рух, виявляє на смузі свого руху перешкоду, наприклад, пішохода або автомобіль, що не встиг закінчити маневр, зелене світло або знак пріоритету, є право не звертати уваги на це і продовжувати рух, ігноруючи перешкоду.
Знак «Дати дорогу» визначає пріоритет руху на нерегульованому перехресті. Такий спосіб організації руху за визначенням передбачає, що кожен учасник дорожнього руху має діяти, виходячи з дорожньої обстановки, що склалася на момент здійснення маневру. Цей знак не визначає конкретні дії, які має вчинити водій, а лише вимагає від водія, до якого він адресований, діяти таким чином, щоб не створити перешкод для учасників руху, що мають перевагу. Вибір способу поведінки, яка дозволить виконати вимоги цього дорожнього знака, залишається на розсуд водія, який має взяти до уваги багато факторів, що залежать як від дорожньої обстановки, так і від технічних характеристик автомобіля, яким він керує.
В обставинах цієї справи, як зазначає Верховний Суд, не викликає сумніву, що засуджений усвідомлював, що він має діяти таким чином, щоб не створити перешкод учасникам руху, які мають перевагу. Організація дорожнього руху на цьому перехресті дозволяла йому не розподіляти свою увагу між різними напрямами і зосередитися на головному факторі, який він мав врахувати перед здійсненням маневру: на розташуванні, швидкості та інших важливих факторах руху транспортних засобів, що мали перевагу, аби переконатися, що актуальна дорожня обстановка дозволяє здійснити маневр.
Сторона захисту стверджувала, що засуджений при здійсненні маневру не міг побачити автомобіль «Mercedes», оскільки йому заважали дорожні знаки, розміщені з порушенням правил. Фактично доводи сторони захисту у цьому пункті зводяться до того, що якщо якийсь фактор дорожньої обстановки заважає водію переконатися у безпечності маневру, то він може здійснити маневр, не переконавшись у його безпечності.
Суд не погодився з таким доводом і зазначив, що водій зобов’язаний врахувати будь-яку перешкоду, яка заважає йому переконатися у безпечності маневру. В контексті події, яка розглядається у цій справі, питання про те, чи були дорожні знаки розміщені належним чином, не має вирішального значення для встановлення винуватості засудженого у порушенні правил дорожнього руху. Навіть якщо припустити, що ці знаки через порушення правил їх розташування обмежували оглядовість, ця обставина зобов’язувала засудженого врахувати цей фактор і здійснити відповідні заходи для того, щоб отримати можливість переконатися у безпечності маневру, а не здійснювати маневр в умовах, коли його здатність оцінити головний фактор потенційної небезпеки – рух транспорту, що мав перевагу, – була обмежена.
Раніше «Поштівка» розповідала на на які важливі аспекти вказав Верховний Суд при знесенні самочинно збудованих гаражів
