Коли щитоподібна залоза – наш ворог: що ми знаємо про аутоімунний тиреоїдит

Запалення, яке виникає внаслідок хвороби Хашимото, яку ще також називають хронічним аутоімунним (лімфоцитарним) тиреоїдитом, часто призводить до гіпотиреозу – недостатньої роботи щитоподібної залози. Тиреоїдит Хашимото – найпоширеніша причина виникнення гіпотиреозу.

Хвороба вражає передусім жінок середнього віку, однак її виявляють і у чоловіків, і у жінок різного віку. Навіть у дітей та підлітків!

Лікування хвороби Хашимото є доволі простим та ефективним. Але є одне “але” – пацієнт мусить пожиттєво приймати синтетичні аналоги гормонів щитоподібної залози, дозу яких підбирає (і регулярно переглядає) лікар.

Як проявляється хронічний аутоімунний тиреоїдит

На початкових етапах тиреоїдит Хашимото може не мати виражених симптомів, окрім зоба – набряку у передній частині горла, який виникає у результаті розростання щитоподібної залози. Захворювання, як правило, з роками прогресує і викликає хронічне ураження щитоподібної залози, що своєю чергою призводить до зниження рівня гормонів, які продукує залоза, у крові.

Читайте також:   7 ознак гормонального дисбалансу: небезпечні симптоми і наслідки

Ознаками хронічного аутоімунного тиреоїдиту є переважно ті, які вказують на недостатньо активну роботу щитоподібної залози (гіпотиреоз):

• підвищена чутливість до холоду;
• закрепи;
• набрякле обличчя;
• ламкі нігті;
• випадіння волосся;
• блідість і сухість шкіри;
• збільшення язика;
• надмірна або тривала менструальна кровотеча;
• безпричинне збільшення ваги;
• біль, чутливість, слабкість та скутість м’язів;
• біль і скутість у суглобах;
• втома й млявість;
• депресія;
• погіршення пам’яті.

Коли звертатися до лікаря

При появі скарг на:

• втому без видимих на те причин;
• блідість і набряклість обличчя;
• закрепи;
• сухість шкіри.

Вам також необхідно періодично перевіряти функції щитоподібної залози, якщо ви:

• перенесли хірургічне втручання на щитоподібній залозі;
• проходили лікування радіоактивним йодом або антитиреоїдними препаратами;
• вам проводили променеву терапію голови, шиї або верхньої частини грудної клітки.

Підказка №1

Якщо у вас виявили високий рівень холестерину у крові, запитайте свого лікаря, чи причиною цього може бути гіпотиреоз.

Підказка №2

Якщо у вас виявили гіпотиреоз, спричинений хронічним лімфоцитарним тиреоїдитом і ви отримуєте гормональну терапію, відвідуйте лікаря так часто, як він вам рекомендує. Так і ви, і ваш особистий лікар будете знати, чи отримуєте ви правильну дозу ліків. З часом доза, необхідна для адекватного заміщення функції щитоподібної залози, може змінюватися.

Причини запалення щитоподібної залози аутоімунної природи

Тиреоїдит Хашимото – це аутоімунний розлад, при якому імунна система виробляє антитіла, котрі ушкоджують щитоподібну залозу. Наразі вчені не можуть пояснити, що змушує імунну систему атакувати цей орган. Деякі науковці припускають, що таку реакцію можуть спричиняти віруси та бактерії. Водночас інші висувають гіпотезу, що причиною може бути генетична “поломка”.

Поєднання таких факторів ризику як спадковість, вік та стать, збільшує ймовірність розвитку цього захворювання у конкретної людини.

Фактори ризику

До факторів, які можуть підвищувати ризик виникнення аутоімунного тиреоїдиту, належать:

1. Вік. Хвороба Хашимото може розвинутися у будь-якому віці, однак частіше виникає у людей середнього віку.
2. Стать. Жінки набагато частіше страждають на тиреоїдит Хашимото.
3. Спадковість. Ризик виникнення хронічного аутоімунного запалення щитоподібної залози зростає, якщо інші члени родини мають інші захворювання цього органу або інші аутоімунні захворювання.
4. Інші аутоімунні хвороби. Якщо ви страждаєте на інші аутоімунні захворювання, наприклад, ревматоїдний артрит, діабет 1-ого типу чи системний червоний вовчак, це підвищує ризик розвитку хвороби Хашимото.
5. Дія радіаційного випромінювання. Люди, які зазнають впливу надмірного випромінювання навколишнього середовища, більше схильні до виникнення хвороби Хашимото.

Ускладнення хронічного запального процесу у щитоподібній залозі

Нелікована недостатня функція щитоподібної залози (гіпотиреоз), спричинена хронічним тиреоїдитом, може призвести до ряду проблем зі здоров’ям, у тому числі:

• Зобу. Постійна стимуляція щитоподібної залози до продукування більшої кількості гормонів може призвести до розростання цього органу – патологічного стану, відомого як зоб. Гіпотиреоз є однією із найпоширеніших причин збільшення щитоподібної залози у розмірах. Як правило, зоб не спричиняє дискомфорту, проте значне розростання може вплинути на зовнішній вигляд людини, а також може перешкоджати ковтанню чи диханню.
• Серцево-судинних захворювань. Хвороба Хашимото також може бути пов’язана з підвищеним ризиком виникнення серцевих захворювань – насамперед тому, що у людей з гіпотиреозом зазвичай виявляють ще й високий рівень “поганого” холестерину, тобто ліпопротеїдів низької щільності. Якщо гіпотиреоз не лікувати, це може призвести до збільшення серця і, як наслідок, до серцевої недостатності.
• Проблем, пов’язаних із психічним здоров’ям. На початковому етапі захворювання у пацієнтів може виникати депресія, яка з часом буде лише посилюватися. Хвороба Хашимото також може стати причиною зниження статевого потягу (лібідо) як у чоловіків, так і у жінок, і призвести до уповільнення ментальних функцій.
• Мікседеми. Це – рідкісний, але небезпечний для життя стан, який може розвинутися внаслідок тривалого важкого гіпотиреозу у пацієнтів, які не лікують хронічного запального процесу у щитоподібній залозі. Його ознакою є зокрема сонливість, яка супроводжується глибокою апатією і несвідомим станом. Причиною мікседемічної коми може стати вплив холоду, заспокійливих препаратів, інфекції або іншого стресового чинника. Мікседема вимагає невідкладного лікування.
• Вроджених дефектів. Діти, народжені жінками з нелікованим гіпотиреозом, спричиненим хворобою Хашимото, мають підвищений ризик вроджених вад розвитку, на відміну від дітей, народжених здоровими матерями. Відомо, що у таких дітей частіше виявляють затримку інтелектуального та фізичного розвитку. Не виключається також зв’язок між гіпотиреоїдною вагітністю та розвитком вродженої деформації (вовчої пащі). Вчені також повідомляють про існування зв’язку між гіпотиреоїдною вагітністю і захворюваннями серця, мозку та нирок у немовлят.

Якщо жінка планує вагітність або перебуває на ранніх її термінах, їй слід провести ретельний огляд щитоподібної залози.

Діагностика захворювання

Перш за все, лікар проведе фізичний огляд ділянки шиї, де розташовується щитоподібна залоза, щоб визначити, чи збільшилася остання у розмірах, після чого призначить аналізи крові на:

• Тиреотропний гормон (ТТГ): високий рівень тиреотропного гормону найчастіше сигналізує про те, що щитоподібна залоза не виробляє достатньо гормону Т4 (тироксину). Цей результат, як правило, найбільше відповідає діагнозу “Гіпотиреоз” або “Субклінічний гіпотиреоз”, коли спостерігається стійке підвищення тиреотропного гормону, але показники тиреоїдних гормонів залишаються у межах норми.
• Вільний тироксин (вільний Т4): низький рівень Т4 свідчить про наявність у людини гіпотиреозу.
• Антитиреоїдні антитіла: наявність антитіл свідчить про підвищений ризик розвитку хвороби Хашимото.

Як правило, лікарі також призначають УЗД щитовидної залози. Таке дослідження дозволяє встановити розмір і наявність вузликів або інших новоутворень у ділянці шиї.

Лікування тиреоїдиту Хашимото

Лікування цього захворювання поки не існує, однак замістивши гормони їх синтетичними аналогами, можна врегулювати рівень гормонів та відновити нормальний обмін речовин в організмі.

На фармацевтичному ринку доступні препарати з різним дозуванням. Точну дозу ліків, яку слід приймати, лікар визначає індивідуально, і ця доза залежить від ряду факторів, у тому числі:

• віку;
• маси тіла;
• важкості гіпотиреозу;
• інших проблем зі здоров’ям;
• інших ліків, які можуть вступати у взаємодію зі синтетичними гормонами щитоподібної залози.

Як тільки пацієнт розпочне лікування, лікар скерує його на аналіз на тиреотропний гормон (ТТГ). Це потрібно для відстеження функції щитоподібної залози і підтвердження, що пацієнт отримує правильну дозу лікарських препаратів.

Оскільки гормони щитовидної залози діють в організмі дуже повільно, на те, щоб симптоми зникли, а зоб – зменшився, може знадобитися кілька місяців. Проте у разі якщо великий зоб не зменшується і стан людини не покращується, лікар може прийняти рішення про видалення щитоподібної залози.

Аутоімунний тиреоїдит не завжди потребує лікування, оскільки не у всіх людей, які на нього страждають, розвивається гіпотиреоз. Але оскільки високий рівень антитіл передбачає більший ризик розвитку гіпотиреозу, лікарі зазвичай обирають тактику моніторингу за станом такої людини і спостереження за будь-якими змінами функції її щитоподібної залози.

Чи існує спеціальна дієта для людей з аутоімунним тиреоїдитом

Ні, проте деякі харчові продукти, ліки і біологічні добавки можуть впливати на здатність організму засвоювати левотироксин – лікарський препарат, який призначають таким пацієнтам.

До цього переліку входять препарати кальцію та заліза, сукральфат (препарат для лікування виразки шлунка), а також холестирамін і гідроксид алюмінію, які входять до складу деяких антацидів. Але що робити, якщо людина мусить прийняти і той, і той препарат? Відповідь: прийняти ці препарати за чотири години до або після прийому левотироксину.

Якщо будете повноцінно харчуватися і вести здоровий спосіб життя (багато рухатися, висипатися, контролювати рівень стресових навантажень), це позитивно вплине на стан вашої імунної системи. Проте, якщо у вас діагностували гіпотиреоз, вам потрібно буде приймати ліки.