Уряд планує отримати від приватизації ДП “Укрспирт” приблизно 5 млрд грн. Це майже весь ліміт у контексті великої приватизації на 2020 рік. Залишається знайти інвестора, який захоче інвестувати такі гроші в компанію, яка за один рік заробляє прибуток у розмірі лише 22 млн грн.
Хоча, з іншого боку, прихильники приватизації можуть висунути аргументи стосовно того, що низькі доходи компанії – це наслідок тіньових схем у вигляді закупівель сировини за завищеними цінами, продажу спирту за заниженими, податкової оптимізації.
Приватизуючи “Укрспирт”, держава своїми ж руками позбавляє себе потенційно високого заробітку і бюджетних доходів. Адже тут наша країна має колосальні можливості для зростання: вертикально інтегрована компанія, яка містила би в собі державну зернову компанію та “Укрспирт”, могла би в рази збільшити обсяг випуску і наростити експорт.
Проблема в корупції – і та, й інша структура обросли таким шлейфом скандалів, що за цією “завісою” вже не видно державного інтересу. Вітчизняні горілчані компанії не цікавлять заводи “Укрспирту”, їх більше цікавить руйнування державної монополії, бо в такому форматі спирт вони вироблятимуть самі, багаторазово збільшуючи і без того захмарну рентабельність.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада скасувала перелік заборонених до приватизації об’єктів
У цій моделі “демонополізації” ніхто із системних західних інвесторів на наш ринок спирту не прийде і колись цілісну галузь буде знищено на догоду кільком горілчаним компаніям. А приватне виробництво спирту призведе лише до збільшення питомої ваги нелегального продукту.
Зміна політичних циклів в Україні відбувається у вигляді запуску у владу чергових “опричників”, які отримують цілі сектори економіки на “прогодування”. Які нові “кейси” чинної влади можна згадати? “Криворіжсталь” і звинувачення її в “екоциді”, а також фіскальна перевірка та донарахування 96 млрд грн податкових платежів.
Або гібридна модель судової націоналізації “Укртелекому”, яка аж нічогісіньки не дасть державі, крім необхідності виплачувати астрономічні зарплати новій порції “топ-менеджерів”.
Вже нині на прикладі гібридної судової націоналізації “Укртелекому” можна спрогнозувати формат цього перерозподілу: експропріація активів, зокрема за рішенням судів, які перетворюються на інструменти гібридної “націоналізації”, і нова приватизація, але вже з величезним дисконтом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Приватизація провалилася: план доходів від продажу підприємств виконаний на 1,4%
Продати дорого націоналізовані активи в Україні вже не вдасться (незважаючи на так звані “відкриті” процедури). По-перше, активи в Україні коштують дешево. По-друге, всі вони будуть з “генетичною вадою” у вигляді історичних ризиків та ймовірності оскарження в судах (наприклад, у разі зміни влади).
Отже, куплять тільки “свої” і з розрахунком на швидку окупність та одержання чистого профіту з багаторазовим мультиплікатором. Розрахунок тут дуже простий: інвестиція повинна принести прибуток у розмірі щонайменше 300-400% протягом найближчих 3-4 роки, тобто до завершення політичного циклу.
Отже, характер використання активу різко змінюється: це вже не щадні інвестиційні бізнес-моделі, розраховані на 10-15 років, а жорсткі рентні механізми, націлені на отримання миттєвої віддачі незважаючи на негативні наслідки у вигляді недонадходження податкових платежів або скорочення робочих місць.
В Україні сформувалася нова модель княжого “полюддя”, як на ранній стадії феодалізму: спочатку забрати зерно в умовних “древлян”, потім – діжки з медом, після – хутро, а коли все закінчиться – можна вимагати й “натурою”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Укрпошта на шляху до приватизації: тепер вона не публічне, а приватне товариство
За кількадесят років країна пройшла вже два етапи “первинно-вторинного” перерозподілу капіталу у вигляді приватизації і “банкопаду”, коли, за словами класика, “карликова власність багатьох стала гігантською власністю небагатьох”.
Найближчим часом на нас чекає черговий “переділ” найбільш ліквідних активів, “ринок землі” та розпродаж державної власності. Коли фермерів буде відчужено від землі, коло замкнеться. До речі, ніхто не говорить вже про можливий перерозподіл доходів від “приватизації” між основними соціальними групами…
Всі гроші буде віддано зовнішнім кредиторам, а потім влада почне позичати знову. Втім, вона й не припиняла.
Постійний розподіл активів і відсутність усталеної системи власності – ключовий блокіратор на шляху заходу до нас системних інвестицій. Політичні еліти, як збірний образ Попандопуло (“це – мені, це – знову мені…”), і гривня, яку в піковому випадку можна знову “намалювати”.
У цьому форматі управління всю країну набагато простіше віддати на відкуп фінансовим спекулянтам, як у середньовічній Японії віддавали в оренду “зайвих дівчаток” до кварталу червоних ліхтарів.
А якщо брати вже стосовно до теми статті, то ми живемо в парадоксальний час, коли держава намагається в будь-який спосіб позбутися наддохідної спиртової галузі та одночасно повернути в держвласність низькодохідний бізнес фіксованого зв’язку у вигляді “Укртелекому”.
Якщо не розуміти структуру підкилимних інтересів різних навколовладних груп впливу і не розуміти, що вони “курять”, може скластися враження, що ти перебуваєш на безперервній виставі в театру абсурду.
Олексій Кущ, економіст
