Виведення листів вагою 50 г і більше зі списку універсальних послуг дозволить “Укрпошті” встановлювати тарифи на цей вид кореспонденції самостійно.
Мабуть, ніхто не замислюється над тим, звідки беруться тарифи на пересилання листів та інших поштових відправлень вагою до 2 кг. Але ми знаємо, що є поштовий монополіст “Укрпошта”, про якого згадують, коли треба відправити саме невелику кореспонденцію.
Пам’ятаю, як у нашому ОСББ уперше призначили річні збори і ми пішли на пошту відправляти листи мешканцям, яких не розшукали. У невеличкому задушливому відділенні набилася купа народу, черга рухалася дуже повільно, і під закриття здати всі відправлення ми не встигали, а це було дуже важливо. Тому довелося робити те, що українці роблять завжди, — “домовлятися”… Тож якість послуг “Укрпошти” відчула на собі. Добре, хоч ціна для рекомендованих листів була не така вже й велика. А чому невелика?
А все тому, що “Укрпошті” надано певні переваги, в обмін на які її визнано спеціальним національним оператором надання “універсальних послуг”, і на ці послуги держава встановила низькі тарифи.
Що таке “універсальні послуги”? Це послуги з пересилання поштових відправлень вагою до 2 кг, тобто це і листи, і договори, і пакети тендерної документації, які бізнесу доводиться надсилати пачками. А іноді це підручники для школярів і студентів. Також до таких послуг належить пересилання посилок вагою до 10 кг. Як видно, “універсальні послуги” — це набір досить поширених і затребуваних послуг.
Слід пояснити, що в усьому світі національні оператори поштових послуг зобов’язуються надавати перелік універсальних послуг поштового зв’язку всьому населенню на всій території країни за регульованим тарифом. Наприклад, Євродиректива №97/67/ЄС від 15.12.1997 р., яка обов’язкова для всіх країн ЄС і яку має імплементувати Україна в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, передбачає зобов’язання кожної держави забезпечити пересилання листів вагою до 2 кг у рамках універсальних поштових послуг (п. 4 ст. 3 Директиви). Так, це може означати роботу на збиток, тому що тариф єдиний, — байдуже, буде це доставка з Києва в Житомир чи, приміром, у глухе закарпатське село. Збитки в таких випадках покриваються державними дотаціями або іншими преференціями від держави. Але при цьому поштовими послугами забезпечуються як незаможні верстви населення, так і бізнес, та й сама держава в особі держорганів, що передбачено самою суттю універсальної послуги.
Так ось, у нас хочуть відібрати право пересилати “Укрпоштою” листи, юридичні договори та інші документи вагою понад 50 г за регульованими тарифами і дати можливість “Укрпошті” встановити нові, ринкові тарифи на все, що перевищує 50 г. Зробити це намагаються через внесення змін до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабміну №270 від 5 березня 2009 р. Тобто у проекті змін ідеться про те, що до універсальних послуг буде віднесено тільки пересилання листів вагою до 50 г. Відповідно, послуги з пересилання інших листів автоматично вилучаються з переліку універсальних послуг поштового зв’язку. Досить хитрий хід з розрахунком на те, що громадськості не до цього, питання ніби дрібне, і ніхто не помітить зміни цих правил — диявол, як завжди, ховається в деталях.
Для розуміння: лист вагою до 50 г — це два-три аркуші формату А4. Усі інші категорії листів, у яких пересилаються договори, товаротранспортні накладні, підручники й десятки видів інших документів, перевищуватимуть цю вагу. Такі листи щодня відправляють тисячі державних установ, банків, страхових та інших компаній. Це серйозна частина ринку.
Навіщо і кому це потрібно?
Очевидно, що національний оператор хоче “вилізти” з боргової ями й почати, нарешті, заробляти, а не декларувати збитки. Причому заробляти “Укрпошта” буде не на поліпшенні якості послуг, не на залученні більшої кількості споживачів, яких вона давно втратила в інших сферах поштових відправлень, а на збільшенні вартості послуги, що є прямим порушенням директиви ЄС. При цьому “Укрпошта” залишає собі частину послуги, листи до 50 г, в обмін на чималі преференції від держави. Які?
Наприклад, “Укрпошта” має право орендувати нерухомість державної та комунальної власності за… 1 гривню — як бюджетні й медичні установи, Пенсійний фонд тощо. Але вибачте, якщо сьогодні газ, який видобувається в Україні, продається за ціною імпортного, то чому нерухомість, яка теж є національним надбанням, надається фактично комерційній організації на таких неринкових умовах? Чому “Укрпошта” займає безліч об’єктів нерухомості, які їй не надто й потрібні, і навіть здає їх в оренду за ринковою вартістю, а якщо орендує в держави — то за безцінь? Запитання “чому?”, звичайно, риторичне. Але якщо державний монополіст хоче конкурувати на ринку послуг поштових відправлень вагою понад 50 г, то, може, треба розділити: мухи окремо, котлети окремо? Може, залишити ту частину, яка надає універсальну послугу, і приватизувати ту, що конкуруватиме на ринку за ринковими тарифами?
Звичайно, новий менеджмент компанії “Укрпошта” з його ступенями МВА та досвідом роботи за кордоном налаштований на отримання прибутку, і бажання це цілком зрозуміле, особливо беручи до уваги зарплати менеджерів вічно збиткового монополіста. Але коли в хід ідуть не надто етичні інструменти, то страждають споживачі в Житомирі, закарпатських селах та інших регіонах України, де, як і раніше, немає Інтернету, а пошта —єдиний зв’язок зі світом.
Виведення листів вагою 50 г і більше зі списку універсальних послуг дозволить “Укрпошті” встановлювати тарифи на цей вид кореспонденції самостійно і робити це за законами ринку, а іноді й впливати на них, як це роблять монополісти: спочатку демпінгувати, маючи найбільш розгалужену мережу поштових відділень в Україні та отримуючи прибуток на державному майні, а потім підвищувати тарифи в тих регіонах, де конкуренції вже не буде.
Споживачам, як завжди, не дали шансу навіть ознайомитися з причиною несподіваної зміни в тарифній політиці. Її не розкрили ні в пояснювальній записці, ні в Аналізі регуляторного впливу до проекту постанови КМУ, що розміщені на сайті Мінінфраструктури. А треба б належно поінформувати людей. Інакше створюється враження, що їх хочуть змусити платити більше й зробити це так, щоб ті не помітили.
Якщо перелік універсальних послуг змінять, це вдарить по гаманцях найбільш незаможних громадян. Установлювати тарифи самостійно — означає, по-перше, робити це так, щоб це було вигідно для компанії та конкурентоспроможно стосовно цінової політики інших гравців ринку, а по-друге — максимально використати своє монопольне становище на цьому ринку. Безумовно, вільне тарифоутворення на листи вагою 50 г і більше зробить дорожчим їх пересилання. Причому зростання цін відчують не тільки люди, а й тисячі різних компаній та установ. Тим-таки органам державної влади, які шлють величезний масив кореспонденції громадянам і бізнесу, буде несолодко, тому що бюджети на доставку листів зростуть.
Крім того, пропозиція видається дуже непослідовною в контексті євроінтеграції України. Курс України на асоціацію з Європою зафіксовано в Угоді про асоціацію з ЄС. Підписавши її, Україна зобов’язалася імплементувати положення євродиректив, а не порушувати їх за першої ж нагоди.
Євродирективи зобов’язують Україну ухвалювати закони, необхідні для того, щоб загальне поштове обслуговування як мінімум включало збір, сортування, транспортування та видачу поштових відправлень вагою до 2 кг; збір, сортування, транспортування та видачу посилок вагою до 10 кг, а також послуги рекомендованих відправлень і відправлень з оголошеною цінністю
Ця норма регламентує належність листів масою до 2 кг до універсальних послуг. А в українській поштовій галузі, як виявилося, є монополісти, яким євродирективи — не указ.
Ситуація з універсальною послугою — яскравий приклад державного лобізму, коли тихцем змінюються правила, а споживачів змушують платити більше, зберігаючи всі переваги монополіста універсальної послуги.
Людмила Симонова – кандидат технічних наук, провідний акредитований оцінювач Американського товариства оцінювачів
ZN.UA
