Далеко не всі знають, що до вартості планшетів, мобільних телефонів, телевізорів та інших товарів додається збір за так звану авторську копію. Це передбачено законом про авторське право і постановою уряду.
Цей збір є квазі-податком, який платить споживач за можливість зробити копію якоїсь пісні за допомогою того чи іншого пристрою. Ці кошти отримують організації колективного управління (ОКУ), які пізніше повинні розділити їх між авторами.
Даний вид податку був ще в доцифрову епоху, коли за допомогою, наприклад, відеоплеєрів покупцями робилися копії на відеокасети. Сучасна ж техніка здійснює відтворення матеріалів без їх запису на сам пристрій. До того ж сьогодні покупці мають можливість оплачувати послуги авторів творів онлайн.
Виникає багато питань до звітності ОКУ про зібрані і розподілені кошти. Невідомо, скільки коштів збирається, скільки розподіляється між авторами, а також за яким принципом відбувається цей «розподіл».
Іншим непотрібним податком, який сплачують українці при купівлі техніки, є оплата отримання висновку санітарно-епідеміологічної експертизи (укладення СЕЕ). В Євросоюзі вимоги до техніки, електроніки і низки інших непродуктових товарів встановлюються директивами і регламентами, в яких немає висновків СЕЕ.
В Україні ж європейську систему вимог поєднують зі старою системою. Щодо техніки та електроніки прийнято близько 20 технічних регламентів, розроблених на основі директив ЄС. Скасовувати висновки СЕЕ для цієї групи товарів ніхто не поспішає.
BusinessUA
