За умов воєнного стану НАК “Нафтогаз України” повертається до свого первісного стану. Компанія стала монополією, споживає гроші з бюджету та не має наглядової ради. На тлі таких перетворень уряд планує надати “Нафтогазу” більше 220 млрд грн на закупівлю газу.
Уряд і керівництво “Нафтогазу” розмірковують, де взяти гроші для підготовки до осінньо-зимового періоду (ОЗП), пише «Енергетичний фронт».
Цього року це особливо складно зробити. По-перше, у країні йде війна. По-друге, через провокації російського “Газпрому” із скороченням поставок газу в Європу, це паливо суттєво дорожчало.
У зв’язку із військовими діями уряд заморозив підвищення тарифів на газ для населення і теплокомуненерго (ТКЕ). В 2021 році, за даними Міненерго, ці категорії споживачів спалили 8,6 і 6,3 млрд кубів газу відповідно.
Читайте також: Чому Нафтогаз має бути ліквідований – 30 аргументів “за”
Крім того, “Нафтогазу” доведеться за свій кошт забезпечити ресурс по низьким цінам для виробничо-технологічних втрат (ВТВ). В нормальних умовах кошти для купівлі газу на ВТВ закладались в тариф на розподіл газу, який сплачує, в тому числі, і населення.
До того ж, “Нафтогаз” має сформувати запас газу на випадок нестачі вугілля для теплових електростанцій (ТЕС).
Власний видобуток “Нафтогазу”, який забезпечує “Укргазвидобування” (УГВ), складає близько 13 млрд кубів на рік. Цього обсягу вистачає щоб закрити дві третини від потреб “пільгового” споживання.
Ще третину доведеться купувати по імпортних цінах близько 30-40 грн/куб і продавати по низьких: 8 грн/куб для населення і 13 грн/куб – для ТКЕ.
Слід відзначити, що за даними “Нафтогазу”, з початку війни середньодобовий видобуток газу УГВ знизився на 6,1%. Втім, очікується, що споживання газу впаде ще більше.
Уряд до зими планує накопичити у підземних сховищах газу (ПСГ) 19 млрд кубів. За словами керівника “Нафтогазу” Юрія Вітренка, для цього необхідно імпортувати 6 млрд кубів. Відповідно, на це потрібно $8 млрд.
21 червня Верховна рада в першому читанні ухвалила урядовий проєкт закону №7429, який передбачає фінансування “Нафтогазу” у розмірі понад 220 млрд грн, з яких близько 190 млрд грн – міжнародна фінансова допомога.
Втім, Вітренко на своїй прес-конференції, яка відбулась того ж дня, не став називати джерела цих коштів. Нібито, сьогодні розглядається декілька варіантів допомоги Україні для того, щоб запастись газом. Або грошова допомога, або кредит, або товарні поставки.
Наповнення “Нафтогазу” грошима відбувається на фоні отримання контролю “Нафтогазом” більше 80% в сфері розподілу газу та майже 100% поставки газу населенню.
Чи є ризики діяльності “Нафтогазу” із оперування великими державними коштами в нинішньому вигляді?
Ризик 1. Відкочування реформ
З початку свого заснування одіозним Ігорем Бакаєм в 1998 році, “Нафтогаз” був задуманий, як “фінансовий котел”. Корпорація брала умовно “дешевий” газ власного видобутку, монопольно купувала імпортний газ за ринковими цінами, а потім продавала газ населенню по “соціальних” цінах, а юрособам – по ринкових.
В 2014 році в “Нафтогаз” прийшла команда Андрія Коболєва, включаючи нинішнього керівника Юрія Вітренка. Головною тезою в їх комунікації було те, що поточна модель існування НАК призводить до корупції та постійних багатомільярдних збитків компанії.
В 2015 році було прийнято закон “Про ринок газу”. А в 2016 ціна газу для населення зросла з 0,9 до 7 грн/куб. Це пояснювалось її приведенням до ринкових цін на європейських біржах.
Тоді ж, в 2016 році, в “Нафтогазі” була створена незалежна Наглядова рада – ключова реформа для ефективного використання величезного грошового потоку держкорпорації.
В 2019 році був відкритий роздрібний ринок газу для населення. Незалежні постачальники почали конкурувати між собою на цьому ринку.
Все змінилось в 2021 році. Реформи почались відкочуватись одна за одною. По-перше, на це вплинуло підвищення ціни газу в Європі. В тому числі – за рахунок свідомого зменшення поставок з боку російського “Газпрому”.
Через це “Нафтогаз” під керівництвом Коболєва в квітні 2021 року підписав договори з постачальниками газу для населення, які передбачали низькі відпускні ціни строком на рік. Це було очікуване рішення задля збереження низької ціни газу для населення.
Але виявилось, що найнижчу ціну отримала група “ЙЕ Енергія” Дмитра Фірташа, що забезпечувала 70% поставок населенню. Інші гравці отримали більшу ціну, що поставило їх у дискримінаційні умови, порівняно з групами “Нафтогаз” та “ЙЕ Енергія”.
Крім того, в травні 2021 року “Нафтогаз” замість Коболєва очолив його опонент Юрій Вітренко. Через несхвалення Наглядовою радою (НГ) цієї ротації, її незалежні члени пішли у відставку. Новий склад НГ “Нафтогазу” Кабмін до цього часу не призначив.
Таким чином, через 8 років реформ “Нафтогаз” відкотився до свого первинного стану: монополізму, “міксуванню” цін для постачання населенню газу по низьким тарифам і відсутності контролю з боку Наглядової ради.
Ризик 2. Монополізм
В травні за позовом Державного бюро розслідувань (ДБР) Печерський райсуд арештував корпоративні права 26 операторів газорозподільчих мереж (операторів ГРМ). Пізніше вони були передані компанії “Чорноморнафтогаз”, яка входить в групу “Нафтогаз”.
Серед них 20 облгазів групи РГК Фірташа, які розподіляли близько 70% газу в країні.
Крім того, з червня постачальники газу населенню припинили діяльність через відсутність контрактів на “пільговий” газ. Їх споживачі в кількості більше 8 млн домогосподарств перейшли “Нафтогазу”.
Раніше очільники Нафтогазу справедливо критикували газову групу Фірташа за монопольне становище і зв’язку постачальник-облгаз. Як писав БЦ в грудні 2020 року, така зв’язка допомогала утримувати монополію і дискримінувала споживачів.
Тепер монополія Фірташа перейшла Нафтогазу. Держкомпанія сконцентрувала більше 80% розподілу газу в країні, 98% постачання населенню і 100% постачання ТКЕ.
Сьогодні – це збитковий бізнес для “Нафтогазу” через високі ринкові ціни на газ та низькі регульовані тарифи. І це б не було такою проблемою, якби “Нафтогаз” мав наглядову раду.
Ризик 3. Корупція
Нардеп від Бітьківщини Олексій Кучеренко 10 червня оприлюднив інформацію про те, що радник голови “Нафтогазу” Олег Діденко під час війни придбав авто преміум класу, скориставшись нульовим митом на імпорт автомобілів.
Діденко – права рука нинішнього очільника “Нафтогазу” Юрія Вітренка. З 2014 року очолював дочірню компанію “Нафтогазу” – “Газ України”. В 2020 році разом з Вітренко пішов з “Нафтогазу”. В 2021 році разом із ним повернувся.
У день появи інформації про купівлю авто “Нафтогаз” оприлюднив заяву про звільнення Діденка. Втім, цей кейс залишився прикладом сумнівної ефективності витрат “Нафтогазу”.
Згідно публічних звітів “Нафтогазу”, виплати правлінню компанії останні 8 років постійно зростають. Якщо поділити суму компенсації на кількість членів правління і директорів, що її отримують, середній показник виплат виріс із 11 млн грн на рік в 2016 році до 45,5 млн на рік в 2021 році.
* В 2018 році сума компенсації аномально висока за рахунок виплати бонусів правлінню за виграш судового спору із “Газпромом” в Стокгольмському арбітражі. Джерело: фінансові звіти Групи Нафтогаз
Проте рівень оплати менеджерів не відображається на основних показниках ефективності компанії – обсягах видобутку газу.
Нагадаємо, в 2015 році, після початку бойових дій на Донбасі, втрати частини активів і знецінення гривні, видобуток УГВ складав 12,8 млрд кубів газу. Це був найменший показник видобутку компанії за всю історію незалежної України. В 2021 році видобуток УГВ склав 12,9 млрд кубів.
