Відповідно до п. 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, правила) у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог п. 9.10 правил;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності змоги звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров’я;
ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в пп. «г» п. 2.10 правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, зафіксувавши розташування слідів пригоди, положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред’явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища й адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об’їзд місця пригоди;
є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно до п. 2.11 правил, якщо внаслідок ДТП немає потерпілих і не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.
Третіми особами вважаються інші учасники дорожнього руху, які через обставини виявилися причетними до ДТП.
У разі ДТП за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин ДТП, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, й у разі складення такими водіями спільного повідомлення про ДТП відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро (МТСБУ) зразка. У такому разі водії транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов’язків, передбачених пп. «д» — «є» п. 2.10 правил.
У разі ДТП допускається відеореєстрація та фото всіх важливих деталей. Співробітники поліції повинні зафіксувати все, що допоможе встановити обставини подій, які передували аварії, і їх перебіг. Важливо пам’ятати про дії свідка у разі ДТП. Особи, які бачили хоч частину того, що відбувалося на дорозі, можуть значно прояснити картину аварії. Тому дії свідків у разі ДТП вважають одними з найважливіших під час відновлення перебігу подій. Друзі, рідні чи знайомі, які швидко приїхали на допомогу, можуть виступити свідками та підтвердити дійсність певних обставин пригоди.
У кінці оформлення протоколу співробітники поліції надають змогу всім учасникам заповнити пояснення, в якому необхідно викласти своє бачення ситуації, яка склалася під час ДТП.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Податковий лікнеп: зобов’язання, борг, вимога
На практиці ситуацій, коли потерпілий звертається з вимогою про відшкодування шкоди до особи, яка шкоду завдала, небагато. Зазвичай потерпілі користуються своїм правом на отримання страхового відшкодування від страхової компанії.
П. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до ст. 21 закону №1961-IV, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 статті 13 цього закону, зобов’язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров’ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв’язку з цим при пред’явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред’явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика — підстава для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Оскільки відповідно до ст. 3 закону №1961-IV, обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 закону №1961-IV обов’язку щодо письмового надання страховикові, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. Якщо немає такої згоди, завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.
Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 закону №1961-IV обов’язку з’ясовує суд першої інстанції, тож до участі у справі може долучитися страховик.
Під час відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов’язку письмового надання страховикові, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкоду відшкодовує той, хто її завдав.
Необхідна умова виникнення обов’язку страховика за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, — настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).
Відповідно до п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (із змінами та доповненнями, закон) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний: дотримуватися передбачених правилами обов’язків водія, причетного до ДТП; вжити заходів для запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, місце проживання, назву та місцезнаходження страховика і надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховикові, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 закону, — МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон і свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з важливих причин не мав змоги виконати цей обов’язок, він має підтвердити це документально.
У п. 33.2 ст. 33 закону зазначено, що у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, якщо немає травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про ДТП. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов’язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про неї.
У разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Відповідно до п. 33.3 ст. 33 закону, водії та власники транспортних засобів, причетних до ДТП, власники пошкодженого майна зобов’язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно було після ДТП, доти, доки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього закону, — МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов’язку зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) в такому стані, в якому воно було після ДТП, якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього закону, — МТСБ ) повідомлення про ДТП його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження пошкодженого майна.
У п. 33.4 ст. 33 закону зазначено, що у разі оформлення працівниками відповідних підрозділів Національної поліції відповідних документів про ДТП вони встановлюють та фіксують необхідні відомості про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця ДТП і транспортних засобів, причетних до неї.
У разі ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів (водії яких мають чинні поліси обов’язкового страхування), за умови: немає травмованих (загиблих) людей; згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння; у них немає ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про ДТП (європротокол). Після його складення водії мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов’язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції України про неї.
У разі оформлення документів про ДТП без участі відповідного підрозділу Національної поліції з 21 вересня 2019 року страхові суми за внутрішніми договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 09.04.2019 №538, встановлено в такому розмірі:
— за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, — 260 000 грн на одного;
— за шкоду, заподіяну майну потерпілих, — 130 000 грн.
Дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), зазначено у ст. 34 закону.
У ст. 35 закону зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховикові (у випадках, передбачених ст. 41 закону, — МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), які її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, і потерпілих;
ґ) підпис заявника і дата подання заяви.
Відповідно до п. 35.2 ст. 35 до заяви додають:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності, — інший документ, який відповідно до законодавства України може посвідчувати особу заявника, якщо заявник — фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), якщо заявник — не потерпілий або його законний представник;
в) довідку про присвоєння одержувачеві коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявник — фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день ДТП, — у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого — у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов’язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, — у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до ДТП) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, — у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв’язку зі смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати передбачено у ст. 36 закону.
Якщо завдання шкоди відповідно до ст. 6 закону №1961-IV — не страховий випадок, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК (п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (із змінами та доповненнями, закон), юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух згідно з законодавством України.
Інспектор поліції складає адмінпротокол на того водія, який, на його думку, порушив правила дорожнього руху, проте встановлення вини одного з учасників ДТП або обопільну вину в ній встановлює суд.
