Під час фази надемоційності людину поглинають інстинкти
Хвиля зізнань жертв сексуального насильства у всьому світі, спонукала вчених докладніше з’ясувати вплив різних доз алкоголю на пам’ять людини в стресових і рутинних ситуаціях.
Вчені підтвердили, що дози алкоголю не впливають на конкретну ділянку мозку, що відповідає за спогади. Алкоголь потрапляє в кров, а разом з нею впливає на весь мозок. Тому після 2, 4, 8 і 10 келихів «міцного» людина все більше розслабляється, стає більш комунікабельною. Потім настає фаза сверхемоційності, коли людина поглинається інстинктами і не може належним чином оцінювати свої дії.
Насправді, схоже мозок працює щодня. Роблячи однакову роботу з дня в день, пам’яті нема за що вхопитися. Нічого не здається надто цікавим, тому часто важко згадати, у що були одягнені колеги, що кожен замовив на обід і інші звичайні події. Однак якщо посеред робочого дня в урні загориться сміття, то цю подію пам’ять закодує і витягне зі сховища в потрібний час. Але навіть тут вона не зафіксує все: незначні деталі забудуться. Так само відбувається і під час вживання алкоголю.
Існує ймовірність, що вчинене над нею насильство людина запам’ятає навіть у стані, коли їй важко вдається триматися на ногах або дихати. Але особи, обставини, оточення та інші нюанси залишаться таємницею.
Інші дослідження пияцтва до нестями
Згідно з одним дослідженням, понад половина людей студентського віку потрапляли у схожий стан після під час вживання алкоголю.
Інше опитування понад двох тисяч юнаків і дівчат, які нещодавно закінчили середню школу, показало, що в останні півроку 20% з них напивалися до нестями.
“Ще 15 років тому це не вважалося поширеним феноменом”, – зазначає Аарон Вайт з американського Національного інституту вивчення проблем зловживання алкоголем та алкоголізму.
Вайт присвятив основну частину своєї кар’єри вивченню випадків пияцтва до нестями.
“Але тепер ми знаємо, що такі провали пам’яті бувають у багатьох”.
Вчені дедалі більше дізнаються про причини цього явища, а також про те, чому деякі люди більш схильні до втрати пам’яті. Висновки таких досліджень допомагають людям розібратися, що з ними відбувається, і спробувати запобігти багатьом негативним наслідкам.
До певного часу вважалося, що напиваються до нестями лише алкоголіки. Однак низка експериментів (етично сумнівних, які неможливо було б провести сьогодні) допомогла виявити дивовижні речі.
Наприкінці 1960-х років дослідник на ім’я Дональд Гудвін набрав у лікарнях і центрах працевлаштування групу добровольців-алкоголіків, аби розібратися, що відбувається з ними під час “алкогольної” втрати пам’яті.
Гудвін з’ясував, що із сотні алкоголіків понад 60 мали регулярні провали в пам’яті: у когось вони були повними, в інших – фрагментарні.
Вчений виявив, що під час провалів пам’яті деякі досліджувані могли поводитися цілком послідовно і не мати жодних ознак порушення так званої миттєвої пам’яті. Вони навіть могли виконувати арифметичні дії.
Однак за півгодини забували все, що з ними відбувалося.
У наступних експериментах Гудвін поїв алкоголіків віскі (кожен випивав приблизно півлітра протягом чотирьох годин) і пропонував ситуації, які твереза людина навряд чи могла б забути.
В одному з експериментів він показував їм порнофільми, детально розпитуючи потім, що саме вони бачили.
В ході іншого експерименту, він показував випробуваним гарячу сковороду і питав, чи голодні вони. А після ствердної відповіді, казав, що під кришкою на сковороді мертва миша.
Але вже через півгодини п’яні учасники експерименту геть забували все це.
Робота Дональда Гудвіна багато в чому залишається корисною дотепер – почасти тому, що сьогодні вчені з етичних міркувань не можуть давати спиртне людям, аби спровокувати провали в їхній пам’яті.
Тепер такі дослідження проводять переважно за допомогою опитувань, що складаються із запитань про спогади.
Але що відбувається в мозку, коли цілі фрагменти пам’яті губляться?
Вважається, що в таких випадках тимчасово порушується робота гіпокампу = частини системи головного мозку, яка відповідає за консолідацію пам’яті, тобто перетворення короткочасних спогадів на довготривалі.
Таким чином, алкоголь вимикає ті ділянки головного мозку, які важливі для створення епізодичних спогадів, прив’язаних до певного часу або місця, – пояснює Вайт, який вивчає процес на клітинному рівні в мозку гризунів.
Коли ми випиваємо, пригнічуються й дві інші важливі ділянки головного мозку, які постачають гіпокампу інформацію про те, що відбувається.
Це лобові частки, що відповідають за сприйняття навколишньої дійсності, керування мовленням і пам’яттю, а також мозочок, що попереджає нас про небезпеку.
Фактори ризику
Нам тепер більше відомо й про інші фактори, які спричинюють провали в пам’яті. Серед них – вживання алкоголю на порожній шлунок або постійне недосипання.
Є й ще один чинник: що швидше ви споживаєте алкоголь, то швидше зростатиме його рівень в крові. Рівень між 0,20 і 0,39%, судячи з усього, може призвести до такої втрати пам’яті, коли людина не пам’ятає взагалі нічого.
Такого стану можна досягти при споживанні 15 і більше стандартних британських доз спиртного (в Великій Британії для обліку кількості алкоголю застосовується стандартна доза або одиниця – 10 мл (8 г) чистого етанолу) протягом чотирьох годин (швидкість сп’яніння також залежить від ваги і статі людини).
Втім, рівень алкоголю в крові не пояснює, чому хтось втрачає цілі шматки пам’яті, а хтось (хто випиває стільки ж) взагалі цим не страждає.
Дослідження 2016 року, проведене під керівництвом Ральфа Хінгсона (також із Національного інституту вивчення проблем зловживання алкоголем та алкоголізму), пропонує низку відповідей.
“Роль відіграє і те, як часто в попередній місяць людина напивалася, а також чи курить вона і чи приймала понад один психотропний препарат”, – зазначає Хінгсон.
Провали в пам’яті частіше трапляються у людей з невеликою вагою. До них насамперед схильні студенти, які часто вдаються до “розігрівання” перед вечіркою, на яку приходять вже з певним рівнем алкоголю в крові, пояснює вчений.
Жінки зазнають провалів у пам’яті частіше за чоловіків. В середньому вони мають меншу масу тіла і вищий відсоток жиру, що означає: в їхньому організмі менше води, здатної розчиняти алкоголь.
Таким чином, рівень алкоголю в крові у них зростає швидше.
Крім гендерних відмінностей є і генетичний компонент. У людей, чиї матері мали проблеми з алкоголем, ризик до провалів пам’яті вищий.
Досліди на мишах також продемонстрували, що зловживання спиртним призводить до змін у мозку.
Особливе занепокоєння викликає й те, що люди, які є більш схильними до провалів в пам’яті, підлітки і студенти, є більш уразливими й фізично. Для мозку, що розвивається, це дуже небезпечно, наголошує Хаас.
Річ у тім, що фронтальні частки головного мозку закінчують розвиватися пізніше за інші, приблизно до 25 років.
Пастка згоди
Хаас та її колеги продемонстрували, що жінки, в яких під дією алкоголю трапляються провали в пам’яті, в такому стані схильні до ризикованої сексуальної поведінки.
Вони нерідко шкодують наступного дня про те, що сталося з ними напередодні.
Є свідчення й того, що жінки, які раніше піддавалися сексуальному насильству, в стані провалу пам’яті можуть знову потрапити в таку історію, тому що вони недооцінюють ризикованість ситуації.
Однак ризик цим не обмежується. Якщо згодом вони спробують подати в суд на насильника, їм буде дуже важко щось довести.
Це справедливо навіть для тих країн, де працює стандарт “підтвердженої згоди”, тобто якщо людина не дала чіткої згоди на сексуальний контакт, останній розцінюють як фізичне насильство.
“Якщо справа доходить до ситуації “його слово проти її слів”, доводиться покладатися на те, чиї свідоцтва переважать, коли ви хочете встановити, чи була дана згода”, – зазначає Рейган Ведерілл із Пенсильванського університету.
Погіршує ситуацію й те, що ті, хто зазнає провали в пам’яті, можуть виглядати цілком тверезими та усвідомлювати свої дії, і в суді обвинувачений в сексуальному насильстві буде стверджувати, що не розумів, з ким має справу.
Сара Хепола розповідає, що перебуваючи в такому стані, вона могла підтримувати розмову, відповідати на жарти.
І тільки ті, хто добре її знав, могли звернути увагу на її “скляний погляд”.
Тепер жінка усвідомлює, що з нею не все було в порядку:
“Я впевнена, що моя здатність ухвалювати рішення була порушена. Я ставала дуже імпульсивною, абсолютно незахищеною, надмірно привертала до себе увагу. Часом навіть сексуально агресивною, що мені було абсолютно не властиво в нормальному стані. Коли мені розповідали про це наступного дня, я дивувалася”.
Ось чому деякі американські університети тепер спеціально прописують в кодексах поведінки студентів це питання.
Вони попереджають, що сексуальний контакт з людиною, яка перебуває в стані провалу пам’яті, може бути прирівняний до насильства.
Втрата пам’яті через споживання алкоголю має й більш прозаїчні наслідки. Наприклад, запізнення на роботу, зрив ділових зустрічей, або більш серйозні, як-от отримання травми або передозування наркотиків.
Як допомогти цим людям
Мері-Бет Міллер, психолог з Університету Міссурі, яка працює із залежностями, виявила простий метод допомоги тим, хто страждає на провали в пам’яті.
Вона вперше продемонструвала це на ветеранах збройних сил, а потім – на схильних до пияцтва студентах.
Метод називається “персоніфікований нормативний зворотний зв’язок”. Це інтернет-анкета, в якій людей запитують про їхні звички в споживанні спиртного, а потім розповідають їм, як виглядає їхнє пияцтво в порівнянні з іншими людьми того ж віку і соціального кола.
Вчені виявили, що коли мова заходить про провали в пам’яті, люди більш позитивно реагують на втручання фахівців в їхні звички.
Такі опитувальники допомагають виявити людей, які потребують допомоги. Просто запитати про те, як багато людина п’є, – неефективно.
“Але якщо ви питаєте конкретно про випадки втрати пам’яті, ви отримуєте більше інформації”, – говорить Міллер.
Такі опитування не вимагають багато часу і фінансів. Міллер та її колеги сподіваються, що вони прокладуть шлях до розробки більш ефективних методів.
Вона розраховує на прищеплення культури споживання спиртного, коли люди зрозуміють, що “для того, аби добре провести час, необов’язково напиватися в мотлох”.
Інші дослідники сподіваються, що питання про попередній досвід провалів у пам’яті можуть запобігти або знизити число випадків ризикованої поведінки іншого типу.
“Провали в пам’яті – це лакмусовий папірець. Вони можуть попереджати про серйозніші проблеми”, – наголошує Хаас.
Тим, хто регулярно напивається до нестями, і кого це турбує, можна порадити для початку хоча б знизити кількість споживаного спиртного і попросити друзів зробити те саме.
Однак це легше сказати, ніж зробити. Наприклад, Сара Хепола набагато пізніше усвідомила, що могла б і раніше звернути увагу на загрозливі сигнали. Навіть тоді, коли вона почала розуміти, що їй не хочеться так напиватися, вона не могла зупинитися.
“З приводу окремих випадків, коли я поводилася дивно і безглуздо, я просто жартувала і вдавала, що все нормально. Іноді нам зручніше дистанціюватися від емоційної та фізичної шкоди, яку завдає нам алкоголь”, – говорить Хепола.
Вона не п’є вже вісім років і рада, що більше не провалюється в ту страшну пастку забуття.
Життя стало набагато простішим, каже вона.
