У селі Солонка на Львівщині переселенка з Алчевська Наталія Марійчук, яка не мала ніякого відношення до сільського господарства, зайнялася вирощуванням зелені у теплицях методом гідропоніки, пише agravery.
Розкажіть, з чого власне почалось ваше знайомство із агробізнесом?
– У рідному Алчевську я пройшла шлях від простого секретаря до директора торгового підприємства, чоловік працював на заводі інженером-механіком, у нас є троє дітей, жили у трикімнатній квартирі. Після сумних подій на Сході через підтримку Майдану нам довелось переїздити до подруги на Львівщину. Спочатку жили по різних селах, згодом опинилися у с.Солонка. Своїми руками відновили стару хату, згодом до нас переселилися спочатку моя мати, потім сестра і ще одна родичка. Так нас під одним дахом зібралось аж 14 чоловік. Роботи у селі не було, тож почали думати як виживати. Насамперед, повністю засадили город поруч з будинком. Оскільки досвіду у нас, як у містян не було, вирощували найпростіше – цибулю, кріп, петрушку, салат. Зібраний урожай я почала возити на ринок до Львова і все це користувалося попитом.
А далі?
– Я дізналась, що Міжнародна організація з міграції створила для переселенців програму і, надавши бізнес-план по розведенню перепелів, я отримала невелике фінансування у $2,5 тис. В одному з підсобних господарств поруч з будинком встановили клітки, зробили пташник, де утримують 1,5 тис голів, і плануємо розширити потужності до двох тисяч. Зараз цим проектом опікується моя мама і діти допомагають. Згодом я побачила в інтернеті повідомлення про набір всіх бажаючих взяти участь у проекті “Новий відлік”, створений для переселенців і демобілізованих учасників АТО, який реалізовував львівський “Клуб ділових людей” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Подала заявку на навчання. Моя бізнес-ідея була відносно простою: зробити теплицю для вирощування зелені. Через деякий час пошуків я натикнулась на гідропоніку. Зацікавившись, почала вивчати цей метод і прийшла до висновку: це саме те, що потрібно.
Тож як стартував сам проект?
– Після інтенсивного бізнес-курсу в межах “Нового відліку” і численних консультацій з експертами на захисті бізнес-планів я представила підприємство з вирощування зелені методом гідропоніки для подальшої дистрибуції в торгові та ресторанні мережі. Розраховувала отримувати три тисячі кг зелені на рік. “Клуб Ділових Людей” моя ідея зацікавила. Згодом керівником проекту став директор “Ресурсного Центру Бізнесу” Володимир Худо (експерт з бізнес-планування, який реалізував у Львові будівництво торгової мережі “ВАМ”, ТЦ “Скриня”, готелі Ramada, Nota Bene та багатьох інших успішних проектів). У грудні 2015 року ми разом оголосили про початок інвестиційного проекту “Зелений Кошик”. Плани були грандіозними, тож довелося в рази збільшувати початкові бюджети проекту. Так з’явилась ідея організувати акціонерне товариство. Повірили та профінансували ідею 55 акціонерів – львівських та київських бізнесменів, які і стали фактично співучасниками проекту. Кожен з них вклав у проект від 19 до 95 тисяч гривень. Ми знайшли приміщення колишньої грибної ферми розміром 465 кв. м, у нас, у Солонці, відремонтували його, встановили обладнання та закупили насіння, на що пішло більше 2,5 млн гривень. І навіть, створили нові робочі місця – дали роботу односельцям.
Чим ваша технологія вирізняється від решти теплиць на гідропоніці? Якому насінню надаєте перевагу?
– Дійсно, низка теплиць використовують гідропоніку, сонце та досвічування. Мене ж цікавило, аби зайняти якомога менші площі та отримувати максимальний профіт, і тоді я побачила так званий стелажний метод вирощування зелені. Цього методу масово ніхто в країні до нас не застосовував. Замість ґрунту ми використовуємо спеціальний торф, заміст води – поживний розчин, а сонце замінюємо лампами. Допомогу у відпрацюванні технології нам надали компанії “Rijk Zwaan” та “Enza Zaaden”. Щодо використання світлодіодних ламп, консультували провідні спеціалісти по освітленню теплиць компанії Philips та компанія “Електросвіт”. Що стосується насіння, то вирішили користуватись насінням іноземної селекції – голландським, італійським та ізраїльським. Експериментували із вітчизняним – його якість не витримує ніякої критики.
Розкажіть, як власне відбувається процес вирощування зелені у вашій теплиці?
– Вирощування проходить у три етапи. У гроу-бокси с великою температурою та вологістю кладуть горщики з торфом та насінням, через 2-3 дні перекладаємо його до теплиці, там у спеціальних “плотах” рослини отримують живильний розчин і спеціальне освітлення. Пізніше через 12 днів зелень перекладають у камери вирощування, де і відбувається вегетаційний цикл. Для того, аби зелень виросла в системі гідропоніки, потрібно до 30 днів залежно від виду рослин. Особливість цієї системи також в тому, що рослини продаватимуться із корінням, в горщечках, тобто вони будуть завжди свіжими та можуть стояти декілька днів у покупців.
Які культури можна вирощувати?
– Фактично цим прогресивним екологічним способом у закритому приміщенні навіть на дуже маленькій площі можна вирощувати будь-яку зелень та овочі. Ця технологія дуже поширена у країнах із браком земель – Китаї та Японії. Зараз у “АТ Зелений кошик” вирощуємо петрушку, базилік, м’яту та цибулю на зелень, також кінзу, селеру листову, салат та рукколу. Найбільшим попитом наразі користуються листові салати – на них припадає 80% продажів.
Які потужності виробництва? Скільки зелені «знімаєте» за один день?
– Сказати про денні обсяги важко, вони різняться – ми садимо та збираємо урожай тільки під конкретне замовлення, це допомагає не вирощувати більше, ніж потрібно. За півроку існування теплиці ми збільшили потужності втричі, і отримуватимемо 10 урожаїв на рік. У середньому, можна збирати 10-20 кілограмів різноманітної зелені за день.
Яка з зелених культур на гідропоніці є найбільш проблемною та затратною?
– Собівартість самого вирощування у всіх культур однакова, та й по насінню різниця не велика. Найбільш проблемним я б назвала базилік – він чутливий до температури та хвороб – дуже швидко пропадає та в’яне. Тому до нього у нас максимальна увага.
Наскільки трудозатратний сам процес догляду за подібними теплицями?
– Намагаємось мінімізувати людську працю. У теплиці працюють на сьогодні 5-6 людей – цього цілком достатньо. Кожного ранку ми перевіряємо роботу обладнання, всіх систем, насосів та подачу повітря, за потреби – регулюємо та налагоджуємо.
А чи є проблеми у даної технології?
– Як і у будь-якому бізнесі без проблем не буває. Так, перший урожай у нас не зовсім вдався – ми не мали досвіду і відпрацьовували технологічні моменти. Зараз скажу одне – якщо ти повністю витримуєш технологічний процес, то питань взагалі немає. Єдина проблема – це підтримання спеціального освітлення і постійної температури на рівні 21 С. Наразі ми опалюємо дровами, але шукаємо альтернативу, оскільки хочемо зробити теплиці менш енергозатратним. Найоптимальніший варіант – встановлення сонячних панелей, шукаємо грандові програми або програми підтримки аби зробити це у себе.
А як щодо збуту продукції?
– Наша теплиця це, фактично, бізнес для бізнесу. Ще на старті проекту ми домовились, що працюємо із 30-ма ресторанами львівської мережі “Фест!” (син Володимира Худо – Андрій, є власником мережі), виставляють нашу продукцію у магазинах “Рукавичка” та інших мережах, іноді продаємо на ринку “Шувар”. Поки що зосереджуємось на споживачах зі Львова.
Чи плануєте розширення площі теплиць?
– Так, попит повністю ми не задовольняємо . Тож до кінця року плануємо тут же задіяти іще два приміщення до 200 метрів корисної площі кожен.
Чи будете поширювати досвід створення подібних теплиць у інших регіонах, можливо, створите франшизу?
– Ні, про франшизу не йдеться, проте поширювати досвід однозначно потрібно, і ми будемо це робити. Подібні теплиці – це великі капіталовкладення, проте і доволі швидка окупність, приміром, ми плануємо повністю окупити вкладення за 2-3 роки – тому хочеться, аби люди прислухались до нашої ідеї. Яким методом популяризуватимемо – зараз таємниці відривати не буду.
