Українець може подати в суд на умовного Деріпаску або Соловйова для отримання компенсацій – юрист
З минулого року в Україні при Офісі президента працює робоча група для створення спеціального трибуналу для притягнення до кримінальної відповідальності керівництва рф за злочини агресії проти України. Паралельно з цим постає питання, чи може не лише держава Україна, а й постраждалий українець подавати до судів для того, аби всі причетні до розв’язання війни зі сторони росіі були покарані і отримати фінансову компенсацію, де це можна зробити і яка сума компенсацій може бути. На всі ці питання, а також, про те, чому Америка не поспішає визнавати росію державою спонсором тероризму, розповів адвокат, керуючий партнер EQUITY, віцепрезидент Асоціації адвокатів України Олег Маліневський, який разом з колегами міжнародними юристами займається питаннями репарацій та компенсацій для українців.
– Ви кажете, що компенсацію може отримати кожен бажаючий громадянин України, а не лише держава. Як на практиці це може відбутись?
– Я переконаний і власне наша команда працює над цим, що кожен, хто постраждав у цій страшній війні, має отримати повне відшкодування. Потенційно є два шляхи отримання компенсації: перший — це звернутись до української держави, яка в силу своїх позитивних обов’язків має виплачувати компенсації. Для цього держава вже створює певні компенсаторні механізми виплат прямих збитків, пов’язаних з пошкодженням житла, смертю чи каліцтвом. Другий шлях — це приватні позови, коли постраждалі від російської агресії можуть звернутись до суду з позовом про компенсацію. Власне, не зазіхаючи на монополію держави, ми сконцентрували свою увагу на другому аспекті.
Якщо навіть абстрагуватись від війни і уявити, що у мирному житті хтось пошкодив будинок, машину, завдав шкоди життю чи здоров’ю, то першою реакцією буде подати до суду проти спричинювача шкоди. Тому ми, як адвокати займаємось обґрунтуванням позовного механізму, щоб винні були покарані не лише в кримінальному полі, а й виплатили всю компенсацію за заподіяну воєнну шкоду.
Тут можливі різні варіанти, як щодо судів, куди звертатися – українські та закордонні державні суди, Європейський суд з прав людини, Міжнародний інвестиційний арбітраж, так і інші спеціально-створені інституції. від звернення до українських судів проти рф або проти осіб, які причетні до заподіяння шкоди. Коло осіб, до яких може позиватись українець, може бути розширеним.
– І як саме можна розширити коло осіб, на кого можна українцю подавати до суду?
– Всім очевидно, що росія, путінський режим та їхні посіпаки є винуватцями цієї кровопролитної та несправедливої війни, що є наймасштабнішим конфліктом на теренах Європи, починаючи з 1945 року. А отже саме вони повинні нести тягар відшкодування усіх завданих такою війною збитків в повному обсязі.
Водночас така очевидність не гарантує юристам легкої прогулянки при притягненні їх до відповідальності, адже існуючі правові механізми не враховували того, що певна держава в 21 сторіччі настільки віроломно порушить практично всі ключові норми та принципи, як міжнародного права, так власне і права приватного іншої держави.
Якщо ми говоримо про прямі позови до рф, а це найперший і найочевидніший кандидат бути відповідачем у суді, то істотною перешкодою на цьому шляху може бути доктрина суверенного імунітету. Логіка суверенного імунітету в тому, що держава не може бути судимою в суді іншої держави. Це йде ще з римського принципу “Рівний рівному не є суддею”. Тому державні суди за загальним правилом мають велике питання, чи можуть вони судити іншу державу – росію. Тут певного оптимізму українцям додала практика вітчизняного Верховного Суду, який починаючи ще з квітня 2022 року присуджує виплати компенсації за рахунок рф, не застосовуючи суверенний імунітет. Якщо говорити звичайною мовою, то логіка нашого суду полягає в тому що дії, які вчиняє росія, виходять за межі функцій нормальної держави, навіть в умовах війни, а отже і міжнародно-правовим захистом вона не може користуватися. Тобто судді погодились з думкою позивачів, що те, що робить росія щодо цивільного населення України знаходиться далеко за межами її суверенного імунітету.
Але в усіх цих позовах важливий не сам факт виграшу в суді та отримання позитивного рішення, що є дуже ймовірним в українських судах, а реальне отримання постраждалими належної компенсації.
Це і буде справжнє правосуддя та справедливість. І тут постає ключове питання – виконання таких рішень. З огляду на активну політику та наявний інструментарій української держави щодо швидкої націоналізації російських активів в межах власних кордонів, приватні позивачі практично позбавлені шансів на реальне виконання таких рішень в Україні. Єдиний реальний вихід – за кордоном. Наразі йде обговорення цього з іноземними юристами для того, щоб знайти юридичні механізми, щоб виконувати, в тому числі, українські судові рішення. Полегшувало б цей процес наявність додаткової міждержавної угоди з країнами, де знаходяться відповідні активи, яка би встановлювала особливі умови виконання таких рішень та вимоги до них. Допоки такого немає, ми працюємо над відповідними юрисдикціями, які є більш лояльними, щоб знайти виключення з правила і зняти суверенний імунітет.
Друга категорія — російські олігархи. Їхня співпричетність до війни і заподіяння шкоди підтверджується навіть рішеннями про накладення санкцій, де чітко зазначається, за що накладаються санкції і в обґрунтуваннях є те, що ці особи уможливили і спричинили війну. А коли особа це зробила, то, очевидно, вона має розуміти настання всіх наслідків для себе. І цю логіку ми доносимо до наших колег за кордоном і багато хто з цим погоджується. Ми вважаємо, що має окремо вестись мова про ступінь залучення кожного російського олігарха. Олігархи в росіі є частиною державного механізму. Навіть є таке поняття, як “корпоративна держава”. Ключові стратегічні підприємства в більшості, зосереджені в руках олігархів.
Тому вони також повинні нести відповідальність. Важливий момент, що збитки, які спричинені війною, оцінюються за українським правом. Незважаючи на те, що олігарх може мати майно за кордоном, проживати там. В українському праві є розуміння делікту. Коли йде заподіяння шкоди майну особи або здоров’ю, яке має матеріальний вимір. У нашому цивільному кодексі є стаття 1190-це делікт, спричинений кількома особами. Якщо особи спільними діями спричинили делікт, вони підлягають солідарній відповідальності, незалежно від обсягу вкладу кожного співпричинювача, головне спільний результат. Можна пред’явити позов будь-якій особі з групи в сумі усього розміру заподіяних вам збитків. Далі ця особа, до якої пред’явили позов, якщо вважає, що її роль була меншою, може звернутись з позовом до інших учасників цієї групи. Тобто якщо брати умовного олігарха, то ми можемо пред’явити до нього позов, а він вже може піти до якогось московського суду і судитись з путіним. Але це вже його проблеми.
– Тобто українець може піти з позовом до умовного Дерипаски чи когось іншого з олігархів, якщо захоче стягнути з нього компенсацію за те, що постраждав від війни?
– Єдине, що він повинен довести, що умовний Дерипаска дотичний до війни. Закон чітко не каже, якою має бути ця дотичність. Наприклад, свідоме фінансування війни, коли особа чітко розуміє, куди йдуть її гроші, за певних обставин також може вважатись причетним до заподіяння шкоди. Тому тут важливим є, а що робив олігарх після 24 лютого, якою була його поведінка, що вони робили, щоб запобігти цій війні. Окремі російські олігархи не просто фінансують війну, як платники податків, а допомагають військовій машині рф, забезпечуючи її необхідним обладнанням, паливом і навіть будуючи ракети. Тому, я переконаний, доведеться за це відповідати.
– До кого ще з позовом українці можуть звертатись? Держава, олігархи і хто ще?
– Різниці немає, чи до конкретно путіна чи до якогось військового, який здійснює деструктивні дії на полі бою. МИ всі розуміємо, що попадання ракети — це фінальний акт певної сукупності дій і рішень, які приймались починаючи з путіна і підтримувались його оточенням та виконувались всією вертикаллю армії. Але коли ми говоримо про олігархів, то вони відповідають більше не як державні діячі, а як приватні співпричинювачі. Має бути відповідальність і для російської пропаганди, і для приватних військових кампаній типу Вагнера. В цьому суть спричинення шкоди групою осіб.
– Був нещодавно цікавий випадок, коли в Гаазі якраз почали судити одного зі спонсорів пропагандистського радіо “Тисячі холмів”, яке закликало до геноциду в Руанді. Тобто пропагандистів путінського режиму це також стосується?
– Так, усіх соловйових та скабєєвих. Вони є потенційними відповідачами і вони теж повинні це усвідомлювати.
Ми розуміємо, що їхня роль у початку та продовженні цієї війни очевидна для всіх. Роль путіна вище, але якщо говорити про юридичну конструкцію, то український закон дозволяє і їх притягувати до відповідальності.
– Ви також казали, що один з напрямів — це можливість стягнути компенсації з компаній, які не пішли з російського ринку. І нещодавно вийшло дослідження, опубліковане на Voice of America, що лише 9% міжнародних компаній насправді пішли з російського ринку. Наскільки цей напрям перспективний?
– Ми працюємо над ним. Особисто я переконаний, що після 24 лютого світ розділився на біле і чорне: ті, хто допомагає росіі, і ті, хто допомагає Україні.
Міжнародні компанії бачать, що відбувається в Україні, куди йдуть кошти, які вони платять як платники податків росіі, але, при цьому, продовжують забезпечувати комфорт російським громадянам та війську.
Ця межа на рівні законодавства не є очевидною, але ми вважаємо, що ті компанії, які продовжують залишатись на ринку рф, роблять це свідомо і свідомо приймають участь у заподіянні шкоди. Найбільш зухвалих повинна спіткати матеріальна відповідальність.
– Як, на вашу думку, можна порахувати розмір відшкодування взагалі? Що про це каже світовий досвід?
– Треба відрізняти різні види збитків. Найбільш прості для розрахунку — це прямі збитки, які заподіяні пошкодженням майна або витрати, пов’язані з втратою здоров’я. Другий вид збитків — це моральна шкода. В Україні, на жаль, поки немає єдиного критерію розрахунку моральної шкоди, тому тут має враховуватись низка факторів. І щодо обсягу моральної шкоди, і щодо роду занять, і майновий стан людини.
Очевидно, що у людини, яка пережила окупацію, людини, яка втратила когось з близьких, чи людини, яка перебувала в полоні, розмір збитків має бути вищим, ніж в того, хто був змушений залишити свою домівку.
Тому ми очікуємо і допомоги держави в розрахунку розміру моральної шкоди. Але навіть якщо це не буде зроблено, то є певні практичні кейси, коли така компенсація була отримана.
Збиток, який пов’язаний з переселенням людини, також може бути відшкодований. Росія-агресор, росіяни порушили величезну кількість міжнародних норм і норм українського законодавства і вони мають відповідати матеріально за усі збитки, які вони спричинили. Можливо, на це підуть місяці чи роки, але у підсумку українці мають компенсацію усієї шкоди, яку вони отримали від дій рф.
– Ви з державою по цій темі співпрацюєте?
– В прагненні створенні механізмів компенсації ми робимо спільну справу, є на одній стороні та не маємо жодних конфліктів інтересів з українською державою. Хоча наш шлях приватно-правовий, пов’язаний із захистом певної конкретної жертви, а держава працює головним чином в сфері міжнародного публічного права, навіть більше міжнародної політики, обидва ці напрями однаково-корисні, і саме у своєму різноманітті вони значно підвищують шанси повної компенсації постраждалим українцям та невідворотність покарання російському агресору.
Саме разом ми створюємо юридичні важелі припинення агресії, забезпечуючи невідворотність фінансового покарання агресора, покладення на нього всього кошторису війни. Чим зрозумілішою та неминучою буде повнота юридичної відповідальності агресора та усіх його посіпак, тим швидше припинить кровопролиття та руйнувань та буде відновлена територіальна цілісність України. Росія підірвала світовий правопорядок і має бути покарана, зокрема фінансово. І цю місію мають виконати юристи з усіх країн, особливо, тих, де знаходяться активи рф. У численних комунікаціях ми відчуваємо підтримку і зацікавленість з боку наших колег за кордоном, які прагнуть бути на правильній стороні світової історії.
– Як визначати, в яку юрисдикцію з цим йти?
– Ми пріорітизуємо роботу в трьох напрямах судової боротьби – позов в Український суд з послідуючим визнанням рішення в країнах розміщення активів; прямий суд іноземної держави; інвестиційний арбітраж. Остаточний варіант залежить від багатьох факторів – хто позивач, хто відповідач, місце розміщення російських активів, сприятливість законодавчого регулювання для подібних спорів і навіть політична кон’юнктура.
Так, якщо ми говоримо про позов проти рф, то треба шукати винятки, як можна оминути суверенний імунітет рф. Українські суди вже зараз формують практику, але питання на скільки вона буде сприйнята нашими колегами за кордоном.
Хоча в окремих країнах випадки, коли можна судити іноземну державу, вже прямо передбачені. Наприклад, Сполучені штати. Один з таких — це внесення такої держави до списку держав-спонсорів тероризму. Тут дуже важливе сприяння української дипломатії – домогтися внесення росії до такого списку. Наразі там такі почесні гравці, як Північна Корея, Іран та Сирія.
Це не черговий ярлик, а можливість прямого доступу до тамтешніх судів. Америка це розуміє і до певної міри поки не готова, щоб зараз почався вал судових процесів. Другий виняток – якщо спричинення шкоди відбулось від держави, коли вона діяла не як суб’єкт міжнародних відносин, а як суб’єкт господарювання. Деякі правники обстоюють ідею, що росія, ведучі гібридну війну, тобто і на полі бою, і в економічній площині – граючись на газовій залежності світу, захоплюючі заводи та електростанції, то вона може підпасти під такий виняток. Але підтвердження такому на рівні практики поки немає. Тому включення Росії в список держав-спонсорів тероризму відкриє американську юрисдикцію у спорах проти рф. Якщо ж говорити про позови проти російських олігархів, то хоча питання суверенного імунітету взагалі не виникає, важливим моментом прив’язки до Штатів може бути знаходження відповідача, його активів або ж проживання позивача, якщо ми говоримо про постраждалих інвесторів або ж українських біженців.
Наприклад, є нещодавній кейс за позовом американської родини Левінсон, член якої постраждав від дій Ірану, був викрадений та піддавався тортурам, присудженням компенсації в розмірі 107 млн доларів прямої шкоди та штрафної компенсації в розмірі 1 млрд 350 млн доларів.
Ще одним визначальним фактором для обрання юрисдикції може бути питання доступу позивачів до фінансування судових витрат, готовність юристів працювати на гонорар успіху та доступу до фондів фінансування судів. Розуміючи в якій ситуації знаходяться клієнти, наша компанія та більшість наших іноземних партнерів мають готовність працювати на умовах гонорару успіху, коли – оплата відбуватиметься при виграші справи, і пріорітетно за кошти відповідача. Альтернативним варіантом може бути залучення фонду фінансування судових процесів, — професійного гравця, який візьме на себе витрати по справі замість клієнта. Наш досвід співпраці з такими фондам и показує, що для них важлива репутація та прогнозованість юрисдикції, що може буди додатковим фактором обрання країни європейського союзу, Британії, США чи Канади.
