Розмови про українську культуру найчастіше ведуться в двох форматах – «пропало все» і «ми відроджуємося». Одномоментні емоції в таких дискусіях найчастіше перемагають здоровий глузд. Хорошим ліками проти будь-якого роду істерики є тактика точних даних. Тобто, цифр, які малюють картину того, що відбувається в реальності.
Не так давно Державна служба статистики України оприлюднила чергові дані про те, як себе почуває культурний сектор країни. Українські театри, музеї, концерти, кінопокази, бібліотеки, клубні заклади, книговидання – всі ці форми культурного життя подані в динаміці цифр з 1990 по 2015 рік. Гарна можливість підучити матчастину напередодні 25-річчя незалежності.
Ми презентуємо лише частину цієї статистики. А саме, ті її розділи, які більше за інших наближені до реальності. Зрозуміло, що дані держави спираються на офіційну інформацію, яка пройшла через касові апарати і звіти організаторів. В епоху благодійних та безкоштовних концертів, стихійних клубів і локальних кінопоказів дані Держстату про ці форми життя далекі від реального стану речей. А от життя театрів, музеїв, бібліотек та книговидання, в цілому, піддається контролю. Про них і мова.
