Поштівка стала оригінальним винахідом генерального поштмейстера прусського короля, а згодом і першого імператора Німеччини Вільгельма І — Хайнріха фон Стефана, який першим запропонував проект відкритої кореспонденційної картки, що стала симптомом цивілізаційних змін. Адже приватна кореспонденція вперше набула відкритої форми! Відтак, із невеликими змінами, цю ідею було втілено в життя у 1870 р. на території північної Німеччини, а в 1874 р., після утворення Всесвітнього поштового союзу, поштові картки було запроваджено і в міжнародний обіг.
Відтак поштівка стала своєрідною sms-кою кінця ХІХ ст. — новою формою кореспонденції. А загальноприйнята однослівна назва кореспонденційної поштової картки в польській і українській мовах визначилася після конкурсу, проведеного на виставці 1900 р. у Варшаві.
Із пропонованих назв: безконвертка, читанка, явка, картолист, кількаслівка, листівка, листик, нагопис, нібилист, незалєпка, отвартка, отвартолист, писанка, напівлистик, поспішка, відомостка — найбільше голосів отримала “поштівка“.
Її автором був видатний польський письменник, майбутній лауреат Нобелівської премії (1905 р.), автор нині культового роману “Камо грядєши” Генрік Сенкевич. Нагородою ж для нього став розкішний альбом для поштівок, що його письменник пізніше пожертвував на доброчинні цілі.
Дзеркало тижня
