Кабмін пропонує скасувати досі чинні десятки радянських законів і сотні нормативних актів. Володимир Гройсман хоче, щоб Україна перестала “жити по-радянськи”.
Уряд перекладає це завдання на Верховну Раду, хоча експерти кажуть, що найбільше попрацювати доведеться самому Кабміну.
Урядовці вже написали проект закону щодо своєрідної “законодавчої декомунізації”, за яким Рада має скасувати радянську спадщину і ухвалити щось нове навзамін.
“Після прийняття законопроекту втратять чинність всі нормативні акти, які приймалися до Дня незалежності України, а наша країна позбавляється зайвого нормативного багажу радянських часів”, – заявив міністр юстиції Павло Петренко.
Чиновники хочуть, щоб за півроку скасували всі підзаконні акти, за рік – радянські закони, а за три роки – кодекси.
Але саме урядовцям доведеться найбільше “зачищати” радянські правила та норми. Тож виходить, що вони просять Раду ухвалити закон, який змусить їх самих попрацювати.
Згідно із законодавчою базою Верховної Ради, в Україні досі чинні близько 70 різноманітних актів парламенту УРСР, серед них три кодекси та одинадцять законів.
За 25 років незалежності Рада не встигла замінити все законодавство. Хоча, як розповів директор Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, радянським лишається абсолютна меншість законів.
За роки незалежності він працював над оновленням левової частки радянського законодавства України.
Деякі з документів безнадійно застаріли. А їхні нові редакції Рада намагається схвалити вже більше 10-15 років.
Абсолютним рекордсменом у цьому можна назвати житловий кодекс від 1983 року, преамбулу якого депутати так і не чіпали у часи незалежності.
“В результаті перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в нашій країні було створено необхідні передумови для розв’язання однієї з найважливіших соціальних проблем – задоволення потреби трудящих у житлі”, – саме так досі звучить перший абзац кодексу, розміщеній в законодавчій базі парламенту.
Там є ще багато не менш “актуальних” пасажів. “Втілюючи в життя ленінські ідеї побудови комуністичного суспільства”, – починається другий абзац цього самого кодексу.
Ще “актуальніший” чинний кодекс законів про працю, який Верховна Рада УРСР схвалила ще в 1971 році.
Звичайно, до нього вже внесені сотні і тисячі поправок. Проте експерти називають його безнадійно застарілим.
Ще одним радянським лишається кодекс про адміністративні правопорушення. Він чинний з 1984 року.
Хоча з останніх двох документів депутати прибрали згадки про Леніна та соціалізм.
“Найгірша ситуація саме з цими трьома кодексами. Особливо з житловим, який просто смішний за змістом. А нові проекти готові вже щонайменше по десять років”, – каже пан Коліушко.
Колишній міністр юстиції та член парламенту Сергій Головатий у розмові пояснив, що спочатку планували всі ці кодекси об’єднати у новому цивільному.
Проте цього не сталось, а до житлового кодексу зовсім не “дійшли руки”.
Профільні адвокати, які в судах беруть участь у житлових спорах, розповіли, що житловий кодекс та преамбула до нього є еталоном радянського в чинному законодавстві.
Більшість чинних радянських законів, які вдалось знайти у системі парламенту, ухвалила вже перша Верховна Рада, обрана на конкурентних виборах 1990 року.
Ці закони регулюють повсякденне життя українців і до них вже внесені сотні поправок.
Досі актуальні радянські закони про підприємництво від лютого 1991 року, про зовнішньоекономічну діяльність від квітня 1991 року та про захист прав споживачів від травня 1991 року.
За радянським законом також досі живе українська освіта. Загальний закон про освіту чинний з травня 1991 року.
У червні 1991 року почав діяти актуальний закон про охорону навколишнього середовища, а у квітні – реабілітацію жертв політичних репресій та про свободу совісті та релігійних організацій.
З лютого 1991 року діють два чорнобильські закони – про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Закон про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні чинний від березня 1991 року.
Чи не найстаршим радянським законом є “про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві” від жовтня 1990 року, Актуальність і дієвість положень якого у багатьох можуть викликати сумнів.
Ігор Коліушко вважає, що проблему заміни радянських норм краще було вирішувати поступово і у “робочому порядку”.
Але якщо цього за 25 років не вдалось зробити, то, можливо, є сенс поставити законодавчий дедлайн.
Багато документів десятки років припадають пилом в парламенті й до їхнього ухвалення через різні обставини не “доходять руки”, у тому числі через конфлікти різних груп впливу.
З іншого боку, за словами пана Коліушка, деякі закони, ухвалені на початку 90-х, досить якісні, а тому повністю їх замінювати нагальної потреби немає.
“Ухвалення цього закону підштовхне оновлення законодавства. Хоча не виключаю, що все закінчиться піаром”, – вважає експерт.
І додає, що радянських законів залишилось не так і багато, а найскладніша ситуація – із застарілими підзаконними актами, особливо у виробничій сфері. А це компетенція самого уряду.
“Якщо керівник уряду чи міністерства хоче змінити щось, то це зовсім не значить, що на нижчих рівнях хтось це хоче робити”, – вважає пан Коліушко.
Тому експерт погоджується, що уряд насправді просить Верховну Раду зобов’язати себе ж змінити всі ці підзаконні акти.
BBC Україна
