Дональд Трамп подає себе як жорсткого майстра угод. Проте напередодні п’ятничного саміту з Владіміром Путіним в Анкориджі, Аляска, його твердження, що російський лідер ставиться до нього з великою повагою і тому серйозно налаштований закінчити війну в Україні, звучало наївно. Путін не дозволяє сентиментам визначати свої політичні чи військові рішення. Він також не відмовився від своєї давньої претензії на чотири українські області: Донецьку й Луганську, що разом складають східний Донбас, а також Запорізьку й Херсонську на півдні. Попри переважну чисельну перевагу Росії у військах і зброї, Путін майже повністю контролює лише одну область — Луганську. Проте він уперто тримається за своє.
У дні перед зустріччю з Путіним Трамп заявив, що російська економіка «смердить» і що падіння цін на нафту змусить Росію зупинити війну. Війна справді створила серйозний тиск на економіку Росії: висока інфляція та відсоткові ставки, дефіцит робочої сили й відсутність інвестицій приватного бізнесу. Доходи від продажу нафти, головного джерела державних надходжень, цього року впали на 18% через зниження цін. Заговорили навіть про рецесію. Але ці проблеми не змусили Путіна переглянути свої воєнні плани. Він відкинув пропозицію Трампа про 30-денне перемир’я, яке президент України Володимир Зеленський одразу ж підтримав. Так само Путіна не зворушили й погрози Трампа ввести нові санкції — із «серйозними наслідками», як він висловився напередодні саміту — якщо Росія не піде на поступки.
Читайте: «Старий маразматик»: помилка Трампа про Росію й Аляску спричинила занепокоєння
Трамп повернувся з Анкориджа з порожніми руками й з інших причин. Успішні саміти вимагають ретельної попередньої роботи підлеглих лідерів; цей же був організований поспіхом. Тож не дивно, що переговори в Анкориджі завершилися на кілька годин раніше запланованого. (Робочий обід двох делегацій було скасовано.) На післясамітійській пресконференції Трамп старанно вихваляв «добру волю» Путіна й заявив, що вони «домовилися з багатьох питань» у «продуктивних» дискусіях. Проте він не зміг назвати жодного конкретного пункту й, що нетипово, не залишився відповідати на запитання журналістів.
У Анкориджі переможцем вийшов саме Путін. Він не погодився на улюблену пропозицію Трампа щодо перемир’я. Натомість сам Трамп визнав позицію Путіна, що будь-яке перемир’я має передувати всеосяжна мирна угода, яка врахує «корінні причини» війни. Путін проявив певну гнучкість, запропонувавши заморозити фронт за умови, що Україна відступить із Донецької та Луганської областей, а отже, з усього Донбасу — тим самим дозволивши Росії здобути території, які їй так і не вдалося завоювати за більш ніж 40 місяців боїв. Проте ця пропозиція може виявитися пасткою. Якщо Зеленський, який у понеділок прибуває до Вашингтона на переговори з Трампом, відмовиться на це піти, Путін зможе спостерігати, як Трамп намагається примусити українського лідера, змушуючи Європу ставати на чийсь бік. Якщо ж Трамп зазнає невдачі, Путін виставить Зеленського справжньою перешкодою на шляху до миру.
Читайте: Ефект Трампа і пастка впевненості: як сприйняття перемагає розум
Трамп заявляв, що нових переговорів не буде, якщо саміт провалиться — а він таки провалився, адже головної мети, перемир’я, досягнуто не було. Проте вже в Анкориджі Трамп заговорив про подальші зустрічі. Путін погодився, лукаво запропонувавши Москву як місце, але без натяку, що готовий залучити до них Зеленського чи європейських лідерів. Домовившись про продовження переговорів і підтримавши в Трампа надію на мирну угоду, Путін фактично забезпечив собі, що дієвість нових американських санкцій проти Росії залишиться неперевіреною.
Самою лише появою в Анкориджі Путін продемонстрував: західна політика його ізоляції не спрацює. Зеленський та європейські лідери, безумовно, зітхнули з полегшенням, що ця пара не оголосила про угоду, яка завершить війну шляхом розчленування України. Проте готовність Трампа прийняти вимогу Путіна про двосторонню зустріч після провалу американських зусиль долучити Зеленського вже підірвала довіру між Вашингтоном і Європою. Тепер Трамп поділяє погляд Путіна, що перемир’я неможливе без всеосяжної угоди, яка охопить усі аспекти конфлікту. Він фактично підтримав і заклик Путіна віддати Донбас в обмін на замороження фронту. Ці зміни лише посилять недовіру України та Європи до Трампа — на користь Путіну.
Читайте: «Важко навіть закінчити речення»: що стоїть за очевидними ознаками прогресуючої деменції Трампа
Впевненість Путіна в остаточній перемозі Росії підкріплена рішенням Трампа, ухваленим ще до саміту, припинити прямі постачання зброї Україні — допомогу, яка за часів Джо Байдена становила $65,9 млрд. Росія продовжить бомбардувати українські міста, а її сухопутні війська й далі намагатимуться захопити ще більше територій. У цьому сенсі саміт нічого не змінив. Але змінилася роль США у війні відтоді, як Трамп повернувся до Білого дому. Зрештою, він переконаний, що вторгнення Росії не загрожує США, отже, саме європейці повинні підтримувати оборону України — на чому незадовго до саміту наголосив Джей-Ді Венс. Європейські країни вже нарощують військові витрати й підтримку України. Але тепер їм доведеться робити ще більше і зберігати єдність, аби вистояти.
Тим часом принадність подальших переговорів із Путіним підтримуватиме в Трампа ілюзію, що тривала дипломатична взаємодія з Росією та його самопроголошені здібності «майстра угод» зрештою закінчать війну — відкриваючи йому шлях до омріяної Нобелівської премії миру.
Автор: Раджан Менон — почесний професор міжнародних відносин у Сіті-коледжі Нью-Йорка та старший науковий співробітник Інституту вивчення війни й миру ім. Салтцмана при Колумбійському університеті
Читайте також: Феномен Трампа: чому половина Америки повірила брехуну
The Guardian
