Парламентарі пропонують продовжити постачання газу в квартири та будинки без лічильників до 2024 року. В Раді зареєстровано два таких законопроєкти. З одного боку, це край потрібно робити прямо зараз, вже через місяць таке постачання стає незаконним. З іншого боку, просте механічне продовження строків лише консервує проблему, не вирішуючи її вцілому.
1 січня 2021 року спливає передбачений діючою редакцією Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» строк, протягом якого населення могло отримувати природний газ для приготування їжі, не маючи при цьому лічильника. В цей же строк облгази мали забезпечити населення у квартирах та приватних будинках, що використовує газ тільки для приготування їжі, начебто безкоштовними лічильниками. Однак у багатьох домоволодіннях газорозподільні компанії лічильники з різних причин досі не встановили.
Чим це загрожує?
З одного боку, мешканці квартир та будинків, що не мають лічильників, можуть з 1 січня 2021 року залишитись без газу. Бо закон передбачає, що постачання газу для приготування їжі з 1 січня 2021 здійснюється за умови його комерційного обліку, тобто наявності лічильника.
З іншого боку, громадяни, яким газорозподільні компанії досі не встановили лічильники, вимушені будуть їх встановлювати за власний кошт, хоча з 2016 року, оплачуючи послугу розподілу газу, фактично платити в тому числі за встановлення лічильника.
В складі тарифу на послуги розподілу природного газу починаючи з 2016 року витрати на встановлення індивідуальних лічильників вже були передбачені. У 2016 році ці кошти складали 5,9 % від планованої тарифної виручки газорозподільних підприємств, у 2017 році – 4,8 %, у 2018 році − 4,8 %, у 2019 році − 4,8 % та у 2020 році − 4,5 % відповідно.
Згідно з пояснювальною запискою автора одного з двох законопроєктів, з урахуванням фактичних обсягів наданих послуг з розподілу за період з 2016 по 2020 рік, у газорозподільних підприємств було наявне фінансування для встановлення 1 015 433 лічильників. Однак за даними НКРЕКП щонайменш 140 993 лічильників з «оплачених» так і не були встановлені.
Тобто, фактично, облгази отримували гроші за лічильники, однак встановлювали їх далеко не завжди. Та у випадку невнесення змін до закону будуть намагатись уникнути обов’язку встановлення таких лічильників.
Сьогодні не тільки закон, а й судова практика на боці споживачів. У разі відмови газоразподільної компанії встановити лічильник, споживач може звернутись із позовом до суду, та наявні вже декілька рішень, в тому числі Верховного суду, в яких задовольняли позови споживачів та зобов’язували облгази встановлювати лічильники за рахунок тарифу (ось, наприклад, успішний позов до «Харківміськгазу»). Після 1 січня 2021 року у випадку невнесення змін до закону, очікуємо, що судова практика зміниться.
Планом розвитку газорозподільних систем на 2020 – 2029 роки (інвестиційні програми на 2020 рік) передбачено встановлення ще 126 730 лічильників газу населенню, але за логікою закону з 1 січня споживачі повинні будуть їх оплачувати напряму, а не через закладення витрат на це у тариф. Та відшкодування вже сплачених коштів у тарифі за невстановлені лічильники законом не передбачено. Тобто підприємства можуть просто залишити сплачені за лічильники кошти собі без жодних зобов’язань.
Крім цього, сьогодні, з підвищенням цін/тарифів на комунальні послуги, встановлення лічильників стає ще більш нагальним та актуальним для споживачів, бо без лічильника рахунки за газ очікувано будуть більшими. Користь від власного лічильника для споживача очевидна – за наявності лічильника споживач сплачує за той газ, який він сам використав, без усереднення обсягів і тарифів на всі оселі багатоквартирного будинку, коли доводиться платити за сусіда, який ніколи не вимикає газову плиту.
Також відсутність лічильників не мотивує споживачів економити газ, що може призводити до понесення учасниками ринку газу збитків та не сприяє зміцненню енергонезалежності країни.
Отже, лічильник у кожній домівці має бути, та держава зі свого боку має вжити вичерпних заходів для цього.
У Верховній Раді на сьогодні зареєстровано два законопроєкти – № 4248 і 4248-1, якими пропонується продовжити термін для встановлення лічильників газу для населення до 1 січня 2023 або 2024 року. І безсумнівно, що це потрібно робити.
Однак, якщо в частині продовження строку можливості постачання газу в домівки без лічильників питань немає, то в частині продовження обов’язку газорозподільних компаній встановлювати лічильники за власний кошт – питань багато.
Перше, повинні бути точні цифри: скільки коштів в тарифі облгазу вже отримали на лічильники, який обсяг цих коштів залишився невикористаним на ці цілі та скільки лічильників ще треба встановити.
Друге, за якою ціною облгази купують ці лічильники та чи не є ці ціни завищеними. Адже вони проводять закупівлі лічильників не за процедурами, передбаченими в Законі «Про публічні закупівлі».
Постачальники лічильників скаржились до АМКУ на те, що облгази купують лічильники за непрозорою процедурою та надають неправомірні переваги окремим виробникам. Однак, тендерна колегія АМКУ відмовилась розглядати подібні скарги з підстав того, що газорозподільні підприємства, на думку колегії, не є замовниками, а отже не підпадають під юрисдикцію колегії. Комітет як конкурентне відомство також відмовився подібні скарги розглядати.
Для вирішення цієї проблеми є доцільним одночасно внести зміни і до Закону «Про публічні закупівлі», зобов’язавши газорозподільні підприємства проводити закупівлі лічильників в «Прозорро» та надавши право постачальникам скаржитись до АМКУ на порушення умов проведення тендерів.
Третє. Потрібно чітко визначити причини, чому облгази за три роки не впорались із забезпеченням населення лічильниками газу, та вжити заходів для їх усунення.
Четверте. Має бути встановлена більш жорстка відповідальність газорозподільних підприємств за відмову встановлювати лічильник, та простий і швидкий механізм притягнення до відповідальності та примушування компаній це зробити. Бо кількарічні судові процеси споживачів з облгазами не сприяють забезпеченню населення лічильниками. Далеко не кожен споживач має кошти, час та бажання судитись. Як наслідок, або споживачі встановлюють лічильник за власний кошт, сплачуючи за нього фактично двічі. Або відмовляються від ідеї встановити лічильник, що наносить шкоду і самому позивачу, і державі.
В противному випадку, парламент може продовжити строки, але в 2023 році ми зіткнемось з тими самими проблемами, що і сьогодні, та знов будемо вимушені вносити зміни до закону та продовжувати дію норм.
І наостанок, важливим також є те, що більшість газорозподільних компаній пов’язані з олігархом Д. Фірташем. А значить для прийняття рішення, що захищатиме інтереси в тому числі споживачів, парламентарям належить подолати політичний вплив, що традиційно мають олігархи в нашій країні.
Анна Сулима
