Міністерство закордонних справ України заявило, що Росія вчинила агресію проти України, є стороною міжнародного збройного конфлікту на українських теренах і відповідальна за його жертви і наслідки.
У заяві з нагоди 42-ї річниці ухвалення Генеральною асамблеєю ООН резолюції «Визначення агресії» (3314 (XXIX)) МЗС наголошує, що окупація та подальша спроба анексії Росією Автономної республіки Крим та міста Севастополя, а також протиправні дії Росії на Донбасі цілковито підпадають під визначення агресії відповідно до цієї резолюції.
«Такі дії є важким злочином проти міжнародного миру, який тягне за собою міжнародно-правову відповідальність Російської Федерації як держави та міжнародну кримінальну відповідальність її найвищого керівництва», – наголошено в заяві.
Як наголосили в Києві, Росія є стороною міжнародного збройного конфлікту, що наразі триває на теренах України, і політичне та військове керівництво Росії несе повну відповідальність за його планування, підготовку, розв’язування та ведення, а також за спричинені ним численні людські жертви, завдані матеріальні збитки і руйнування.
«Третій рік російської військової агресії продовжує нести біль і страждання багатонаціональному народові України. Загальна кількість жертв цієї неоголошеної війни в серці Європи перевищує 10 тисяч осіб», – нагадано в заяві.
«Жодні міркування політичного, економічного чи військового характеру не можуть слугувати виправданню віроломної російської агресії, а війна не може бути засобом ведення політики у ХХІ сторіччі», – заявили в МЗС.
Міністерство також заявило, що Київ розраховує на посилення міжнародного тиску на Росію задля припинення агресії, повного виведення з території України регулярних збройних сил Росії, підконтрольних їй незаконних збройних формувань і найманців, зброї та військової техніки, яка була розміщена на території Автономної республіки Крим та міста Севастополя чи незаконно передана угрупованням «ДНР» і «ЛНР», що визнані терористичними, і скасування всіх актів, що мають на меті «легалізацію» спроби анексії Кримського півострова, а також задля його подальшої деокупації.
«Лише відновлення контролю України над всією протяжністю свого державного кордону, гарантування суверенітету, територіальної цілісності і незалежності нашої держави є запорукою міжнародного миру і безпеки», – наголошено в заяві МЗС України.
Росія, що здійснила агресію проти України у Криму, а потім на частині Донбасу, заперечує це. У Москві події Революції гідності в Україні називають «незаконним державним переворотом», російську окупацію Криму «відновленням історичної справедливості», а агресію Росії проти України на частині Донбасу – «внутрішньоукраїнським конфліктом».
Довідка Поштівки.
14 грудня 1974 Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла резолюцію 3314, якою визначено злочин агресії. Це визначення розмежовує агресію (що “призводить до міжнародної відповідальності”) і військову агресію (яка є “злочином проти міжнародного миру”).
Акти агресії визначаються як збройні вторгнення або напади, обстріли, блокади території, незаконне вторгнення військ, використання іншими державами власної території для вчинення актів агресії та залучення збройних нерегулярних сил або найманців для здійснення актів агресії на території інших країн.
Військова агресія – це низка дій, вчинених із стійкими намірами. Розмежування, зроблене цим визначенням між актом агресії і військовою агресією, дає зрозуміти, що не кожен акт агресії буде являти собою злочин проти миру, а лише військова агресія. Проте, держави будуть нести відповідальність за акти агресії.
У Резолюції про визначення агресії перераховано сім видів дій, що розглядаються як акти агресії:
1. Вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є наслідком такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини.
2. Бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
3. Блокада портів чи берегів держави збройними силами іншої держави.
4. Напад збройними силами держави на суходільні, морські чи повітряні сили або морські чи повітряні флоти іншої держави.
5. Застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави згідно угоди з державою, яка їх приймає, в порушення умов, передбачених цією угодою, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди.
6. Дії держави, яка дозволяє, щоб її територія, надана нею у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акта агресії проти третьої держави.
7. Заслання державою чи від імені держави озброєних банд, угруповань та регулярних сил або найманців, що здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави настільки серйозного характеру, що це дорівнює перерахованим вище актам, або її істотна участь в них.
Отже, кожен із семи пунктів ст. 3 «Визначення агресії», включаючи так звані співучасть у агресії та непряму агресію, вказує на різновид збройного нападу. Проти кожного з семи зазначених дій можливе застосування права держави на самооборону.
