Між топ-менеджером і листоношею — прірва, в якій ризикує опинитися ціла галузь

Примірочна кабінка у сільскому відділенні Укрпошти (проект Смілянського)
18 Липня 2017, 23:27

Рік тому у очільника «Укрпошти» Ігоря Смілянського народилася чергова бізнес-ідея. В. о. генерального директора заявив про наміри встановити кабінки для примірювання одягу в поштових відділеннях. «Поміряв, не підійшло, відразу відправив назад», — пояснив задум головний поштовик країни на порталі lіga.net

Проте «креатив» керівника чомусь не оцінили його підлеглі: деякі з них стали відверто натякати, що перш ніж встановлювати кабінки для клієнтів, непогано було би влаштувати у деяких приміщеннях хоча би вбиральні для персоналу. Адже навіть в обласних центрах (наприклад, у місті-мільйоннику Одесі) досі існують відділення з туалетом на вулиці. І це в 21-му столітті!

Минув рік, і в поштових відділеннях не з’явилися ані кабінки для модників, ані туалети для персоналу. Поліпшити справи державного поштового оператора його топ-менеджери вирішили за рахунок працівників найнижчої ланки. Редакція «Голосу України» отримала колективного листа від працівників Волноваського центру поштового зв’язку, в якому ті пишуть про загрозу скорочення 30 відсотків персоналу під час так званої реорганізації. Йдеться про перспективу ліквідації центру поштового зв’язку № 3 та його приєднання до іншого, з центром у Маріуполі.

Протягом трьох років війни співробітники Волноваського центру не припиняли обслуговування громадян навіть у дні інтенсивних обстрілів. Доставляли листи, газети, посилки. Назви сіл, де продовжували працювати листоноші, мало не щодня з’являються у зведеннях штабу АТО. Місцеві поштовики не вважають свою працю героїзмом: кажуть, просто відповідально виконують роботу.

І чим же віддячило керівництво за таку відданість справі? Підвищенням зарплат, поліпшенням умов праці? Все навпаки: над колективом нависла загроза скорочення. А коли люди написали міністру із проханням втрутитися в ситуацію, то отримали відповідь від чиновника, на дії якого і скаржилися, — від пана Смілянського. Коло замкнулося.

Чи є ситуація зі скороченням штатів під виглядом реорганізації поодинокою в масштабах усього державного підприємства? Ми зібрали інформацію по кожній області. Наші джерела стверджують: прямих вказівок на звільнення частини персоналу та «оптимізацію» (це так завуальовано називають скорочення штатів) на місця не надходило. Але це не означає, що всередині колективів усе гаразд.

В одній із областей розповіли, що переживають уже п’яту за останні кілька років хвилю скорочень. Насамперед заяви «за власним бажанням» пропонують написати пенсіонерам. Як правило, ці люди обіймали низькооплачувані і непрестижні посади. Чергове скорочення зачепить також технічних працівників і обслуговуючий персонал. Щодо реорганізації центрів поштового зв’язку — їх кількість у зазначеній області планується скоротити втричі.

Керівництво «Укрпошти» запевняє, нібито скорочення не стосуватимуться листонош, які безпосередньо займаються доставкою кореспонденції, пенсій і періодики. Але факти суперечать цим заявам.

В Одеській області листоноші масово пишуть заяви про переходи на 0,7 — 0,9 посадового окладу (обсяг роботи не зменшується), – повідомив наш одеський власкор В’ячеслав Воронков.

Важко повірити, що люди за власним бажанням відмовляються від частини зарплати.

В іншій області урізані ставки мають майже 40 відсотків працюючих. У деяких поштових відділеннях цього регіону на низовій ланці люди працюють за 0,22 і навіть 0,15 частини ставки.

Оскільки за законом, з початку року за кожного працюючого до Пенсійногофонду потрібно робити внески в повному розмірі, швидше за все, першими під «оптимізацію» потраплять саме ті, хто працює за частину окладу.

Ситуація багато в чому залежить від керівництва обласних дирекцій. Якщо керівник вважає пріоритетом надання профільних поштових послуг, він докладає зусиль для збереження колективу та відповідної мотивації до роботи. У планах таких дирекцій — конкретні дії з розвитку підприємства.

Знайшли шляхи для вирішення таких питань у Полтавській, Вінницькій, Чернівецькій, Волинській, Сумській та деяких інших областях.

Маємо й інші приклади: на Чернігівщині в центрах поштового зв’язку скорочені всі працівники, які займалися передплатою на періодичні видання. Як повідомляє наш власний кореспондент у Чернігівській області Василь Чепурний, люди, які знали цю частину роботи, тепер залишаються незатребуваними. І це промовисто свідчить про те, які напрями розвитку керівництво «Укрпошти» вважає пріоритетними.

У травні цього року «Укрпошта» через офіційний сайт міністерства інфраструктури відзвітувала про збільшення в 2016-му році доходів від періодичних видань на 45 відсотків, порівняно з попереднім роком. І відразу керівництво підприємства заходилося «оптимізувати» центри поштового зв’язку. Підвищення тарифів на доставку періодики, скорочення фахівців, які займалися передплатою, збільшення «кілометражу» для листонош — усе це призводить до того, що читачі відмовляються від української преси.

А які наслідки спричинює відсутність українського друкованого слова у прикордонних областях, ми за три роки війни на Донбасі добре знаємо.

У коментарі на офіційному сайті міністерства Ігор Смілянський зазначив:

«У результаті законодавчого зростання мінімальної заробітної плати, яка в нашій структурі собівартості складає майже 70%, значна частина послуг в першому кварталі надавалась нижче собівартості, що є неприпустимим для майбутнього компанії. «Укрпошта» повинна заробляти на конкурентному ринку і тим самим приносити користь державі. Зокрема, збитки від розповсюдження періодичних видань тільки за останні три роки становлять майже 500 млн. грн. Це ті кошти, які могли піти на новий транспорт, ремонт у відділеннях та покращення якості послуг. Саме тому ми зараз відмовляємось від такої практики — послуги нижче собівартості надаватися не будуть».

І ще. Де пан Смілянський говорить правду? Коли називає збільшення доходів від періодичних видань чи збитки від їх розповсюдження?

Питається, відколи це до собівартості соціальних послуг (доставкипенсій, вітчизняної періодики) у державному підприємстві включається гіпероплата «супер-менеджерів»? Так можна будь-яку послугу зробити збитковою.

Як повідомляли ЗМІ, оклад очільника «Укрпошти» становить 333 тисячі гривень. За даними наших джерел, ставки керівників деяких обласних дирекцій — 120 тисяч гривень. Керівники обласних дирекцій (навіть збиткових!) набирають менеджерів із зарплатами 20 тисяч гривень.

«Менеджери», підпорядковані напряму Києву, отримують зарплати в 4—5 разів вищі, ніж у колег. «Обробляти» менеджерів із захмарними окладами мають, очевидно, листоноші, які за скромну зарплату нарівні із доставкою листів та періодики мають щомісяця продати товарів на три тисячі гривень: консерви, сірники, крупи…

Чи не в такій організації справи — таємниця і збитковості державного підприємства, і загрозливих скорочень? Відірвані від реальності бізнес-ініціативи керівництва «Укрпошти» не вперше викликають обурення серед колег-поштовиків та серед громадськості в цілому. Два-три роки тому, і навіть ще рік тому «Укрпошта» була прибутковим підприємством.

Збитків почала зазнавати в другому півріччі 2016 р. і в 1-му кварталі 2017 року (188 млн. грн. та 238 млн. грн. відповідно) — саме після приходу «супер-менеджерів» на чолі із Ігорем Смілянським. Чи не виглядає так, що утримання нової команди надто дорого обходиться і колективу підприємства, і його клієнтам, і партнерам?

Вікторія МАРЧЕНКО.

ДОВІДКОВО

Зі звітів про фінансові результати Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» за 2011 — 2016 рр.

Фінансовий результат до оподаткування:

2011 — прибуток 27 млн. грн.
2012 — прибуток 61 млн. грн.
2013 — прибуток 57 млн. грн.
2014 — прибуток 15 млн. грн.
2015 — прибуток 53 млн. грн.
2016 — збиток 188 млн. грн.

Між топ-менеджером і листоношею — прірва, в якій ризикує опинитися ціла галузь