Напередодні свого переобрання на посаду лідера партії ХДС Фрідріх Мерц дав велике інтерв’ю німецьким виданням Neue Berliner Redaktionsgesellschaft (NBR) та Rheinpfalz. У розмові політик окреслив своє бачення майбутніх відносин із Москвою, перспектив відновлення економічних зв’язків і природи нинішнього російського режиму.
Відповідаючи на запитання журналістів про голоси тих, хто сподівається на відновлення постачання російського газу, Мерц був категоричним.
«Це не варіант, поки Путін веде цю злочинну війну», — підкреслив він, а газове партнерство з Росією назвав «фатальною залежністю».
«Нам не варто мати ілюзій: російська владна група в найближчій перспективі взагалі не може обійтися без війни. Їй потрібно підтримувати роботу воєнної машини, тому що вона не має плану, що інакше робити з сотнями тисяч солдатів, які повертаються з фронту, частково з тяжкими психологічними травмами. На мою думку, ця війна закінчиться лише тоді, коли одна зі сторін буде виснажена — або у військовому, або в економічному плані», — висловив свою позицію Мерц.
Читайте також: За яким сценарієм відбуватиметься розпад росії – прогноз відомого економіста
Як стверджує канцлер, мета країн Європи полягає в тому, «щоб російська держава більше не могла вести війну і не могла далі фінансувати її економічно».
«Ні розум, ні гуманітарні аргументи не переконають Путіна. Це гірка правда», — наголосив він.
Читайте також: Neue Zürcher Zeitung: Путін звинувачує Захід у колоніалізмі — а в Росії боїться «деколонізації»
«Найглибше варварство»
Особливу увагу в інтерв’ю було приділено особі Володимир Путін. Журналісти запитали, чи можливі нормальні відносини з людиною, яка, наприклад, віддала наказ отруїти опозиціонера Олексій Навальний у колонії.
«Я майже виключаю це. Коли я дивлюся на цей режим і цей сліпий терор, у мене мало надії», — відповів Мерц.
Щоб описати стан сучасної Росії, політик звернувся до історії:
«Є цікава цитата французького письменника Астольфа де Кюстіна з XIX століття, який після тривалих подорожей Росією сказав: “Росія в наші дні — найдивовижніша країна для спостерігача, тому що в ній можна знайти найглибше варварство поряд із найвищою цивілізацією”».
На думку Мерца, ці слова залишаються актуальними й через два століття.
«Цій цитаті 200 років, і, на жаль, вона справедлива й сьогодні. Зараз ми бачимо цю країну в стані найглибшого варварства. Найближчим часом це не зміниться, і з цим нам доведеться змиритися», — підсумував Фрідріх Мерц.
Доповнення
Перепровірка наведеної Мерцем цитати виявила що подібна думка у Астольфа де Кюстіна зустрічається, але наведена німецьким канцлером фраза – це вільний переказ, а не дослівна цитата.
У виданій у 1839 році книзі La Russie en 1839 («Росія в 1839 році») Астольф де Кюстін каже про «варварство під маскою цивілізації», про «європейську форму й азійську сутність», про показну цивілізованість і водночас — жорсткість, страх, деспотизм та «азійську» автократію. Проте такого формулювання «найглибше варварство поряд із найвищою цивілізацією» там немає.
Ось ще цитати про росію француза де Кюстіна з його книги «La Russie en 1839»:
💬
Адже ще трохи більше ста років тому росіяни були справжніми татарами. І під зовнішнім лоском європейської елегантності більшість цих вискочок цивілізації зберегла ведмежу шкуру — вони лише вивернули її хутром усередину. Але досить трохи їх поскребти — і ви побачите, як шерсть вилазить назовні й стовбурчиться.
💬
Росіяни сп’янілі рабством до втрати свідомості… Честолюбні, самовдоволені, хвалькуваті… Неоригінальні, бо позбавлені творчих обдарувань і природного розуму… Хитрі й ліниві, здатні працювати лише за високу винагороду, а не так, як у Європі — для блага інших… Боягузливі, і якщо вони безстрашні в бою, то лише тому, що через своє невігластво вірять обману начальства, що, загинувши, через три дні воскреснуть і опиняться вдома… Народ живе у вічному страху; і всім у Росії й завжди керує страх… Росіяни брехливі й підступні, бо всі їхні чесноти насправді є результатом удавання й обману… Усі ввічливі один з одним, але тут ввічливість — це не що інше, як мистецтво взаємно приховувати той подвійний страх, який кожен відчуває й навіює… Прославлена гостинність московитів також перетворилася на надзвичайно тонку політику, яка полягає в тому, щоб якомога більше догодити гостям, витративши якомога менше щирості…
💬
Ця імперія, попри всю свою неосяжність, є не що інше, як в’язниця, ключ від якої перебуває в руках імператора. Треба жити в цій пустелі без спокою, у цій в’язниці без відпочинку, що зветься Росією, щоб відчути всю свободу, надану народам в інших країнах Європи, яким би не був там прийнятий спосіб правління… Прощення було б небезпечним уроком для такого черствого в глибині душі народу, як російський. Правитель опускається до рівня своїх диких підданих; він так само безсердечний, як і вони, він сміливо перетворює їх на худобу, щоб прив’язати до себе: народ і володар змагаються в обмані, забобонах і нелюдяності…
💬
Росіяни поширюють навколо себе доволі неприємний запах, який дає про себе знати навіть на відстані. Від світських людей пахне мускусом, від простолюду — кислою капустою, цибулею й старою дубленою шкірою. Звідси ви можете зробити висновок, що тридцять тисяч вірнопідданих імператора, які з’являються до нього в палац першого січня з привітаннями, і шість чи сім тисяч тих, що бувають у петергофському палаці в день тезоіменитства імператриці, повинні приносити із собою грізні аромати…
💬
Науковий дух відсутній у росіян, у них немає творчої сили, розум у них за природою лінивий і поверховий. Якщо вони й беруться за щось, то лише зі страху. Страх може штовхнути їх на будь-яке підприємство, але він же заважає їм наполегливо прагнути до заздалегідь наміченої мети. Геній за своєю природою споріднений із героїзмом, він живе свободою, тоді як страх і рабство мають лише обмежену сферу дії, подібно до тієї посередності, знаряддям якої вони є… Розумові росіян бракує імпульсу, як їхньому духові — свободи. Вічні діти, вони можуть на мить стати переможцями у сфері грубої сили, але ніколи не будуть переможцями в царині думки.
💬
У відносинах росіян з іноземцями панує дух випробування, дух сарказму й критики; вони ненавидять нас — як кожен наслідувач ненавидить зразок, якому слідує; допитливим поглядом вони шукають у нас вади, палаючи бажанням їх знайти… Я не засуджую росіян за те, якими вони є, але я дорікаю їм за претензію здаватися такими самими, як і ми. Вони ще зовсім некультурні. Це не позбавляло б їх надії стати такими, якби вони не були поглинуті бажанням по-мавпячому наслідувати інші нації, водночас висміюючи, як мавпи, тих, кому вони наслідують.
💬
У росіян є лише назви всього, але нічого немає в дійсності. Росія — країна фасадів. Прочитайте етикетки — у них є цивілізація, суспільство, література, театр, мистецтво, науки, а насправді в них немає навіть лікарів… Якщо ж ви випадково покличете російського лікаря, який живе поблизу, можете вважати себе заздалегідь мерцем.
💬
Уряд у Росії живе лише брехнею, бо і тиран, і раб бояться правди. Тому, хто мав нещастя народитися в цій країні, залишається шукати розради лише в гордовитих мріях про світове панування. Брехати тут — означає охороняти владу, говорити правду — руйнувати її. Росіяни… можуть на мить стати переможцями у сфері грубої сили, але не можуть стати переможцями в царині думки. А народ, не здатний нічого навчити підкорені народи, недовго залишається найсильнішим. Найбільше задоволення цьому народові приносить пияцтво, інакше кажучи — забуття.
💬
Ця країна, правду кажучи, чудово підходить для будь-якого роду ошуканств; раби є й в інших країнах, але щоб знайти стільки рабів-придворних, треба побувати в Росії. Не знаєш, чому більше дивуватися — чи безрозсудству, чи лицемірству, що панують у цій імперії.
