Київ 1950-х років у розсекречених документах ЦРУ

Як зазначалося, Центральне розвідувальне управління США у відкритому доступі розмістило частину свого архіву. Розсекречено близько 12 мільйонів сторінок документів управління, які стосуються його роботи з моменту заснування й до 1990-х років.

Усі документи розміщено на сайті управління у розділі Бібліотека. Частина з них відцензурована, проте це несуттєві правки, як зазначають в ЦРУ.

Серед іншого тут є інформація про Київ у п’ятдесятих роках, у період «холодної війни». У документах представлено детальний опис повсякденного життя киян, місць відпочинку, руху громадського транспорту, вартості життя й навіть одягу містян. Також є опис роботи фабрик, заводів, вокзалу з інформацією про їхнє розташування.

Про пляжі на Дніпрі, 1954 рік

Головний київський пляж розташований на східній частині від Дніпра. Тут білий річковий пісок, немає кущів й іншої рослинності. Серед послуг на пляжі доступні безкоштовні кабінки, де відпочиваючі, можуть змінити свій одяг й спеціальна кімната, де можна залишити речі. На пляжі облаштовані декілька фонтанчиків з питною водою. Добиратися сюди можна катерами, які курсують від «Водної станції», що розташована навпроти по інший бік Дніпра. Вартість проїзду в один бік – 50 копійок, в обидва – один рубль. Оскільки вважається, що усі купують квитки в обидва боки, ніхто їх не перевіряє на зворотньому шляху з пляжу до міста.

Кияни ходять на пляж наодинці, парами чи сім’ями. Деякі сім’ї беруть з собою перекусити. За хорошої погоди на пляжі може бути від 50 до 100 тисяч людей. Найбільше відпочиваючих у неділю.

Кияни намагаються приїхати на пляж якомога раніше, щоб зайняти найкращі місця. Близько п’ятої дня пляж все ще переповнений.

У цьому ж звіті йдеться про інші пляжі й громадський транспорт, яким можна було дістатися «Водяної станції» (тролейбуси, фунікулер).

Про Пеніцилінову фабрику

Пеніцилінова фабрика розташована на вулиці Саксаганського й працює цілодобово. Світяться усі поверхи будівлі, проте світло не завжди видно крізь у вікнах весь час. У Києві кожен може купити пеніцилін. Невелика доза (точно не вказано) коштує від шести до десяти рублів.

Повсякденне життя, 1955 рік

Попри пропаганду розвитку важкої промисловості, весною 1955 року чимало людей скоротили з київських фабрик й чимало робочих направилися працювати до колгоспів. У Києві відчувається суттєве незадоволення дефіцитом продуктів. Місцеві жителі занепокоєні таким станом речей і думають, що може бути й гірше. В магазинах вишиковуються довгі черги за маслом і цукром.

Вартість життя, 1955 рік

Загалом у Києві можна виділити три типи закладів громадського харчування. Столові першого класу у великих готелях на вокзалах у великих містах. Столові другого класу на більшості залізничних станцій чи у ресторанах. Місця харчування третього класу такі як бари, пивні чи закусочні. Нижче вказані ціни на деякі продукти у рублях.

• Квитки у кіно ……………………………………………….. 2-6 р.
• Поголитися чи підстригтися …………………………. 4-10 р.
• Квитки в оперу чи театр ……………………………….. 6-25 р.
• Також додано перелік продуктів з цінами:
• Кілограм чорного хліба …………………………………. 2.90 р.
• Молоко, 1л ……………………………………………………. 3.00 р.
• Кілограм масла …………………………………………….. 55-90 р.
• Кілограм сиру ………………………………………………. 42-65 р.
• М’ясо ( гов’ядина) …………………………………………. 22-24 р.

В окремій графі «люксові продукти» зазначені чорна ікра, чай, кава, радянський коньяк і шампанське. Крім того, вказані ціни на одяг, меблі, а також місячні бюджет родин з різним рівнем доходу.

Київські вокзали, 1954 рік

У звіті подано інформацію про залізничні станції Києва та його околиць. Так, описані станції Дарниця, Київ-Московський, Київ-Пасажирський, Київ-Волинський, тощо. Зазначено кількість поїздів, які відправлялися з центрального вокзалу щодня: 6 швидких (по одному до Баку, Львова, Москви, Харкова, Одеси та Шепетівки) та 67 звичайних (серед них потяги у Полтаву, Чернігів, Фастів, Кам’янець-Подільський, тощо).

Зазначається, що вокзал побудований у 1928-1931 роках, а його слабкою стороною є те, що місткість депо є значно меншою, ніж потрібно. Тому локомотиви, які не використовуються, змушені стояти на станції Київ-Дарниця. Також станція служила, як товарна, для двох великих підприємств: «Ленінської Кузні» та ТЕЦ (теплоелектроцентраль). «Ленінська кузня» виробляла котли для морських та річкових суден різного типу, а ТЕЦ давала опалення та гарячу воду всьому місту.

Транспортне сполучення у місті, 1954 рік

Звіт розповідає про громадський транспорт у місті: наземний та водний. Так, зазначається, що трамвай вже не ходить Хрещатиком, на відміну від тролейбусів та автобусів. Трамваї ж їздять паралельними вулицями. Вони працюють 22 години на день і перерва у розкладі руху лише з другої до четвертої години ночі.

Оскільки багато мешканців живуть у передмістях, а зміна на заводах та фабриках починається з шостої до восьмої години ранку, то рано вранці залізничні станції та зупинки громадського транспорту заповнені робітниками. Години пік у Києві о 5-6 годині ранку та о 4-5 годині вечора.

На березі Дніпра завжди можна знайти човняра, який перевезе вас на інший берег. Квиток в одну сторону на моторному або весловому човні коштує 50 копійок.