Алан Макдональд з Британської геологічної служби в Единбурзі і його колеги провели дослідження, вивчивши склад води в декількох тисячах артезіанських свердловин Індо-Гангського басейну.
Ця територія — одна з найбільш перенаселених на планеті (750 млн осіб). Серед причини того, що вода в Бангладеш, Пакистані, Непалі і Індії забруднена стоками та промисловими відходами, мешканці беруть воду з джерел Індо-Гангськой річкової екосистеми — їх використання становить 25 % від споживання ґрунтових вод на Землі (понад 205 куб. км на рік).
Раніше вчені вважали, що зважаючи на таку ситуацію запаси ґрунтових вод в регіоні скорочуються, однак в ході дослідження з’ясувалося, що практично на всій території Індостану, крім ділянок з повільним скупченням води і великих міст, спостерігається зростання рівня ґрунтових вод, або він залишається колишнім. Однак проби води продемонстрували критичну забрудненість більше 60 % свердловин на глибині до 200 м миш’яком, сіллю і іншими сполуками — це територія басейнів річок Інд, Ганг і Брахмапутра.+
Тим не менш, є зв’язок між забрудненням і межею великої кількості води — якщо раніше дощова вода йшла з річками в океан, то тепер більша частина йде на поповнення ґрунтових вод. Перед тим, як поповнити запаси ґрунтових вод, опади проходять через відкладення, що накопичуються по берегах річок, які течуть зі схилів Гімалаїв, породи яких багаті цими сполуками.
Зрошення сільгоспугідь такою водою може вести до того, що в ґрунті та продуктах будуть накопичуватися небезпечні елементи. Якщо рівень ґрунтових вод біля великих міст знизиться, забруднена миш’яком вода потрапить в нижні шари ґрунту, тому, на думку вчених, необхідно вирішити проблему штучним шляхом, закачуючи чисту воду в забруднені свердловини. Інакше забруднення миш’яком буде представляти загрозу для екології регіону ще протягом десятиліть або навіть століть.
