Днями з’явилася новина про те, що відомий економіст Андерс Аслунд залишає американський think tank “Атлантична рада” (Atlantic Council), в якому пропрацював багато років і в основному писав про Україну. Українському суспільству пан Аслунд знайомий не як експерт, а як скандальний член Наглядової ради «Укрзалізниці», який пішов у відставку через припинення йому космічних виплат на час епідемії. Історія Андерса Аслунда – лакмусовий папірець, що виявив чим насправді є наглядові ради держкомпаній для іноземних гастролерів.
На тлі всього, що спливло останнім часом навколо наглядової ради «Нафтогазу України», варто більш детально подивитися особистості іноземців та їх діяльність в наглядових радах. Без тіні сумніву, в своїй більшості це звичайні гастролери, метою яких є виключно заробіток грошей. Але почати варто саме з пана Аслунда, який є відмінним кейсом, що поєднує гроші, роботу на олігархів і шкоду для нашої країни.
Вранці гроші
Андерс Аслунд дуже добре знайомий з Україною. Він працював тут в різних ролях радника при різних президентах ще з початку 90-х рр. Але, більш міцно закріпився після гастролі на YES Віктора Пінчука в якості іноземного експерта. Віктор Михайлович любить хороводити західну експертну публіку, вкладаючи в це мільйони доларів, які як ми побачимо повертає собі з лишком. Він же і забрав Аслунда до себе в наглядову раду банку “Кредит Дніпро“.
Корпоративна реформа стала просто “манною небесною” для Пінчука. Оскільки українське керівництво відоме своєю корупцією, то панацеєю від цього ганебного явища повинні були стати іноземці, що подаються як “розум, честь і совість нашої епохи”. Звичайно, Віктор Михайлович завдяки своїм коннектам на Заході міг дати фору кому завгодно. Тому, скориставшись моментом він почав поповнювати наглядові ради “своїми експертами”.
У липні 2018 року Андрес Аслунд став членом наглядової ради УЗ, не маючи жодного стосунку до залізниці, транспорту чи логістики. Для Аслунда це було дуже вдале призначення, оскільки всього через 10 днів в США розгорівся скандал у зв’язку написанням ним замовних публікацій. Так, видання Buzzfeed звинуватило Аслунда в написанні доповіді для латвійських банків, в якому він стверджував що було досягнуто значного прогресу в боротьбі з відмиванням грошей. Всього через місяць департамент розслідування фінансових злочинів казначейства США публічно звинуватив одного із спонсорів доповіді – банк ABLV у відмиванні грошей, через що банк закрився. Важливо, що сам Аслунд зізнався в тому, що за свою доповідь отримав гроші від ABVL.
Нічого дивуватися тому, що відбувалося потім в Україні. З 2018 з 2020 рік Андерс Аслунд заробив в наглядовій раді УЗ 11 млн 733 тис грн. Тобто майже 20 тисяч доларів на місяць за кілька днів роботи.
“Істина мені друг, але олігархи – дорожче”
Реформа корпоративного управління, яка повинна була зробити держпідприємства незалежними від держави і в силу цього успішними – вдалася. Держава втратила можливість впливати на роботу своїх гігантів. Тільки от якщо раніше олігархи працювали через державу, то тепер почали безпосередньо.
Карго-культ іноземців, які є незалежними і дбають про майбутнє України, прекрасно розбиває пан Аслунд, який змінив місце роботи, але не змінив роботодавця. Після його появи в наглядовій раді УЗ у Віктора Пінчука справи відмінно пішли вгору. Так, перш за все новий член наглядової ради зайнявся лобіюванням банку “Кредит Дніпро”, в якому і працював до приходу. У цьому його публічно звинуватив директор з розвитку бізнесу УЗ – Олексій Рязанцев, якого після відмови сприяти звільнили.
Відмінні новини для Віктора Пінчука принесли і закупівлі на УЗ. Так, в грудні 2019 року вибухнув скандал через покупки у нього коліс на 200 млн грн удвічі дорожче за звичайне. Але, цього виявилося мало, і за півроку УЗ вирішила допомогти Віктору Михайловичу ще на майже 2 млрд грн., І таким чином компенсувати його збитки на російському ринку. Благо, після публічного скандалу тендер скасували. Ще компанії Пінчука відмінно почали заробляти на металобрухт УЗ, і публічно обурилися, коли його вирішили продавати на Прозорро.
УЗ в сухих залишках
Загалом і в цілому діяльність “великого і незалежного” члена наглядової ради УЗ Андреса Аслунда так і не вирішила жодного з завдань, які декларувалися, коли експатів почали залучати в Наглядові ради. Ні Аслунд, ні його колеги не змогли виконати нормально функції контролю, стратегічного розвитку монополіста або відгородження його від засилля олігархів.
У травні 2021 року УЗ опинилася у переддефолтному стані. За позовом компанії VR Capital, яка володіє боргами УЗ, суд заарештував рахунки державного монополіста. В цей же час, в компанії публічно заявляли про наявність палива тільки на 4 дні. Фактично, одна з найбільших компаній країни доведена до банкрутства безграмотними діями залітних гастролерів і топ-менеджменту.
Андерс Аслунд є відмінним прикладом, чому залучення зовнішніх “експертів” до управління всередині України – велика помилка. Але, на жаль, цей урок не вивчений, і десятки Аслунд продовжують гробити українські компанії. Ще гірше, що на цьому тижні Рада прийняла судову реформу, де за наполяганням міжнародних партнерів передбачала право вето для іноземних експертів на призначення суддею. Як будуть почувати себе олігархи в українських судах побачимо вже в найближчому майбутньому. З огляду на, як вони себе відчували після появи експатів в наглядових радах держмонополістів, то можна не сумніватися, що у них все буде добре.
Тим часом, пан Аслунд передає нам привіт з США публікаціями з назвою “Криза корпоративного управління на держпідприємствах України триває“.
Марк Антоненко
Довідка
Андерс Аслунд народився в Карлскуга, Швеція. Вік: 69 років. День народження: 17.02.1952 року.
