Передове озброєння для стримування агресії Росії не можна просто зібрати у Китаї, як якусь побутову електроніку.
Втративши через Brexit Airbus як партнера у створенні винищувачів, британська компанія BAE Systems вирішила скорчити хорошу міну при поганій грі на авіа-шоу у Фарнборо. Вона показала плани з побудови власного винищувача Tempest за 20 років і похвалилася, що уряд Великої Британії виділив на це 2 мільярди фунтів стерлінгів. Але цим бюджетом навряд чи справа обмежиться, зважаючи на те, що програма з побудови бойового літака п’ятого покоління F-35, в якому британська фірма виступає партнером, коштує 400 мільярдів доларів.
Гасло на плакаті за моделлю британського літака говорило: «Могутній, гнучкий, оновлюваний, доступний». І останнє викликає сумніви, пише Financial Times.
Через труднощі після закінчення Холодної війни, а також через кризу в 2008 році зараз щасливий момент для оборонних підрядників. Президент США Дональд Трамп не просто збільшив оборонний бюджет своєї країни, а й тиснув на союзників по НАТО за те, що вони не витрачають статутні 2% від ВВП.
«Але ніщо так не з’їдає купи грошей, як програми з розробки зброї, а спонукання до витрачання на оборону більше і швидше – це чудовий рецепт для розтрати», – пише видання. Європі і Америці дійсно потрібно стати краще захищеними від відновлених військових загроз з боку Росії і Китаю. Але це дорого коштуватиме. Крім того, таких захист буде особливо неефективним через фрагментацію і національний поділ європейського ринку.
Зброя – за своєю природою дуже дорога річ без вимірів, які могли б скоротити вартість. Як болід «Формули 1», це продукт, який не лише виготовлений на замовлення, а й складається з унікальних деталей чи обладнання на межі технічних можливостей. Компанія BAE продемонструвала В Фарнборго лише модель свого нового винищувача, тому що жоден такий літак ще не збудований, так само як і всі його бортові прилади, сенсори і ракети. Не готові ще й двигуни, які Rolls-Royce буде розробляти за умови, що BAE і Військово-повітряні сили Британії знайдуть іншого партнера, який замінить італійську оборонну фірму Leonardo. Сам проект британського винищувача – ще той продукт неймовірного польоту фантазії. Та й витрати на нього повернути буде дуже не просто.
Apple компенсує собі витрати на процес розробки технології розпізнавання обличь, продаючи мільйони копій iPhone. Але у випадку виробництва зброї це не варіант. F-35 був розроблений для використання союзниками в НАТО. Але кожен літак коштує 90 мільйонів. 310 таких вже збудовані і поставлені, але кінцева мета виробництва обмежується лише трьома тисячами одиниць. Проблема також у ланцюзі поставок. Пентагон не може заощаджувати на закупці компонентів по всьому світу і збірці зброї у Китаї. І без цього безпека ланцюга поставок викликає сумніви. Оборонні відомства ретельно відбирають і сертифікують підрядників. А дуже часто кожна окрема деталь виготовляється окремим заводом. Це серйозний виклик для США, які витрачають на оборону 623 мільярди доларів на рік, на які припадає левова частка від 936-мільярдного бюджету НАТО.
Виклик ще більший для Європи. Попри певну консолідацію, країни на континенті страждають від роздробленості і нестачі економічних масштабів. І ЄС робить дуже дитячі кроки, щоб вирішити ці проблеми. Brexit взагалі не допомагає справі. Але труднощі значно глибші ніж та яма, в яку падає Британія.
Консалтингова компанія McKinsey підрахувала, що країни Європи могли б заощадити до 30%, якби створили спільну платформу з виробництва зброї. Кожна країна ж зараз проводить оборонні закупки окремо і розробляє своє програмне забезпечення для військових. Таким чином, комп’ютерні системи часто виявляються не сумісними. Члени Європейської оборонної агенції користуються 178 військовими системами, в той час у США їх лише 30. У європейців 20 видів винищувачів, а у американців – шість. Якщо ще на додачу поєднати малі оборонні бюджети із закупками, націленими на підтримку внутрішніх компаній, і метою захистити громадян, то виходить, що справжня ціна безпеки дуже висока.
УНІАН
