Український коментатор Setanta Sport EurAsia Дмитро Джулай вже чотири роки живе та працює у Дубліні. Попри це, його не забувають в Україні, де він надалі залишається у топ-трійці улюблених коментаторів. Після оголошення остаточного складу збірної України на Євро-2016 Джулай став на захист ветерана Олега Гусєва, якого залишили за бортом заявки. Про те, як писався резонансний пост у Твіттері, чому не варто було брати Селезньова, яким стане «Динамо» без Ріанчо і чим напівтверезий Мілевський кращий від багатьох інших футболістів. Про це і багато іншого – в ексклюзивному інтерв’ю «Футбол 24» із самісінького серця Ірландії.
«Наша федерація – комсомольсько-партійний актив»
– Дмитре, розпочнемо з вашого твіта про «Кайрат головного мозку». Розширте свою думку. Розкажіть про те, що не помістилося у 140 символів.
– Я був злий, тому написав. Думаю, було б точніше, якщо написати «УРСР головного мозку», але це вже питання формулювання. Що мене насправді зачепило? За увесь час роботи Фоменка всі рішення були логічні – такі, які вкладалися у методику його роботи. Я ніколи не схилявся до того, щоб у чомусь звинувачувати Фоменка, тому що добре відомо, як він працює. Зрозуміло, який це тренер. Може подобатися або не подобатися – це вже інше питання.
Але саме в цьому випадку є щось таке, де я не можу зрозуміти логіки. Можна скільки завгодно розповідати, що хтось корисний для клімату в команді, можна розповідати, що вони на різних позиціях. Але, наприклад, Ходжсон, коли брав Рашфорда, сказав, що він зайняв місце Дрінквотера, хоча вони не грають на одній позиції. Йдеться про те, хто за ці конкретні кілька днів може приносити користь команді. Я й досі переконаний, що Гусєв цю користь міг би принести.
Певною мірою це ще стосувалося нашої федерації, «комсомольсько-партійного активу», який діяв абсолютно в своєму стилі і через «чорний хід» запустив до збірної футболістів, які грають у чемпіонаті Свинособакії. Я впевнений, спеціально зроблено таким чином, щоб ці гравці не були присутні на церемонії проводів збірної. Ну а ще вони вчасно дали задню, коли ми грали з Уельсом. Якби тоді Селезньов приїхав (а тренування було відкрите, якщо не помиляюся), то могли б прийти і поговорити з ним. Не для того, щоб скандал влаштовувати, а просто запитати. Але для уникнення цього спрацювали в старих комсомольських традиціях, тишком-нишком.
Ще раз хочу підкреслити: мене вразило, що це рішення не вкладається в більш-менш зрозумілу логіку рішень, які приймав Фоменко на чолі збірної. Але зараз вже все – рішення вони прийняли і є склад збірної, який намагатиметься показати результат на чемпіонаті.
Звісно, коли дивишся на роботу Хорхе Сампаолі, або Фернанду Дініза у Бразилії, Маріо Саласа у Чилі, Хорхе Альмірона чи Аріеля Олана у Аргентині, то хотілося б чогось подібного. Але наш варіант значно ближчий до Табареса, аніж Сампаолі. І кажуть, що з таким варіантом теж можна досягати результату.
– Як ви гадаєте, наскільки Фоменко є самостійним у своїх рішеннях?
– У принципі, він така людина, яка навряд чи дозволила б подібним чином впливати на себе настільки глобально. Принаймні, він такого враження ніколи не справляв. З цієї точки зору насправді щось важко говорити. Все-таки він людина тверда і жорстка. Але бувають ситуації, коли створюються всі умови – прямо ніхто нічого не говорить, проте зрозуміло, що можна зробити так, а можна так. І все ж в будь-якому випадку остаточне рішення – за головним тренером.
– Чому не варто було брати Селезньова на Євро? Через «Кубань»?
– А є якісь інші підстави? Або переформулюю: хіба цього замало? Я от не розумію. Гаразд – тренер, який народився там і прожив значну частину життя в Радянському Союзі. Чиновники федерації – також, мабуть. Ще коли була попередня федерація – з Коньковим на чолі – я написав у Твіттері, що в абревіатурі ФФУ літера «у» означає що завгодно, тільки не «Україна». Там, можливо, досі не збагнули, що вже 25 років ми – окрема держава. Зараз та окупація, яка тривала століттями, нагадує про себе. І що казати про вибір футболістів, коли українські журналісти розпитують якогось пельменя з Балашихи, що він думає про Степана Бандеру.
– Кого, окрім Гусєва, ви б хотіли бачити у фінальній заявці збірної України?
– По інших кандидатурах, які не поїхали на Євро, навряд чи можуть бути надто дискусійні питання. Малишев, Петряк, а також інші молоді футболісти, які не потрапили до заявки на Євро, вже у кваліфікації чемпіонату світу-2018 формуватимуть основу команди, незалежно від того, хто тренуватиме – Андрій Миколайович Шевченко, чи хтось інший.
До речі, тема Гусєва зачепила ще й тому, що це людина, яка стільки років віддала збірній і мала можливість зіграти свій сотий матч саме на Євро. А ось молоді хлопці, які не потрапили, – вони все одно будуть у збірній. Причому, дуже скоро – з перших матчів кваліфікації чемпіонату світу.
– Вашому колезі Денису Босянку дуже бракуватиме Олійника на Євро…
– Ден значно більше бачив Олійника – він коментував. У мене не було часу стежити за чемпіонатом Нідерландів. Але у нас є Коноплянка, є Ярмоленко, які будуть основними. Це такі питання, які не на часі абсолютно. До старту – лічені дні. Комусь когось не вистачає. Проте тема вже закрита, заявка збірної – визначена.
«Непокоїть гра П’ятова»
– Як ви оцінюєте два спаринги із румунами та албанцями? Що вас непокоїть у грі збірної?
– Сам Фоменко сказав після першого матчу, що ще багато роботи попереду. Я тут спеціально подивився, що за весь час існування збірної, якщо не брати до уваги матчів проти Сан-Маріно чи Андорри, було лише 5-6 випадків, коли команда за два поспіль матчі забивала 7 м’ячів. Я гру із румунами в прямому ефірі не бачив, дивився у запису. Розповідали: «Ай, там у першому тайму не було на що дивитися». Як то не було? Там дуже багато важливих моментів. Румуни використовували високий пресинг, тож потрібно було дивитися, як наші виходять з-під нього, як розташовуються футболісти, куди йдуть передачі. Скільки підключень, подібних до того, що закінчилося голом Зозулі, зробив Шевчук у першому таймі. Це все важливі нюанси.
Що непокоїть… Наприклад, гра П’ятова. Зрозуміло, що він залишиться основним голкіпером, адже у Бойка було небагато практики, а щодо Шевченка – то хто його поставить одразу проти Німеччини? Щодо всього іншого… Як працює Фоменко – зрозуміло, як гратиме збірна – зрозуміло. Дуже компактна гра в обороні з можливістю перейти в контратаку.
– Чи дивилися паралельно матчі наших суперників?
– Ні. Після закінчення сезону мені потрібно було трішки відволіктися. Зрозуміло, що подивився чемпіонат Бразилії, який нещодавно стартував. Зараз йде Копа Амеріка. Мені це значно цікавіше, бо у таких матчах є спортивний інтерес. Ну от німці програли словакам, а потім Північна Ірландія зіграла внічию із тими ж словаками. То що, тепер німці не зможуть обіграти Північну Ірландію, чи як? (Усміхається). Будуть конкретні матчі під час чемпіонату, у яких команди мають демонструвати, що там вони підготували. Попри все, дуже важливо, що ми у товариських матчах здобували перемоги. Адже це враховується рейтингом ФІФА, а отже від цього залежить, як ми будемо «сіятися» на майбутніх жеребкуваннях. Ну й з психологічної точки зору це також непогано.
– Перед тим, як ми закриємо тему збірної, хочу запитати вас про Фоменка. Ви бачите його на посту наставника збірної після закінчення Євро? Чи, можливо, варто дочекатися, як команда виступить у Франції, і вже від цього відштовхуватися?
– В принципі, вже йшлося про те, що Фоменко залишає збірну після чемпіонату Європи. Справді, якщо у приходить нове покоління, то було б логічно, якби ними займався інший тренер. Але тут питання в тому, хто саме це буде? Тренер, який вчитиметься так само, як ці молоді футболісти, чи хтось більш досвідчений? Зараз я сприймаю ситуацію так: Фоменко працює до кінця Євро. Зрозуміло, якщо ми не вийдемо з групи, то ніхто навіть не ставитиме ніяких питань, чи працюватиме він далі. Якщо ж пройдемо далі – подивимося. Пам’ятаєте, вже був дискусійний момент, коли пройшли Словенію. Хтось казав: «А от збільшили кількість команд». Ну так збільшили, але завдання виходу на Євро Фоменко виконав. Він сам для себе має прийняти рішення і його дотримуватися.
«Нехай собі у «Шахтарі» бісяться»
– «Динамо» вдруге поспіль стало чемпіоном України, але програло всі свої матчі із «Шахтарем». Це дає підстави…
– Ніяких підстав це не дає. У турнірній таблиці – плюс сім, перше місце. Це найголовніша підстава. Чемпіон України – «Динамо» (Київ). Все. Можна розказувати, можна виступати – це люблять різні «палкіни». Але є турнірна таблиця. Вона завжди на фініші сезону показує результат. Щодо всього іншого – це для нас, вболівальників «Динамо». Ми між собою будемо обговорювати, що нам подобалося, а що – ні. Всім іншим – будь ласка: турнірна таблиця, плюс сім.
– Як ви пережили моменти, коли «Динамо» програвало «Шахтарю» з такими рахунками?
– У першому колі, звичайно, було прикро. Вистачало помилок і провалів. А в другому я абсолютно спокійно матч дивився – ми були чемпіонами. Вважаю, що це була помилка президента і тренера – виставити на цю гру основний склад. Ну а Суперкубок – це взагалі. Я не знаю, як можна сприймати це серйозно.
– Другий рік поспіль із табору «Шахтаря» закидають «Динамо», мовляв, «цар – несправжній». У вас вже виробився імунітет до таких заяв?
– По-перше, потрібно пам’ятати, що кожен матч проти команди Луческу – це як заплив у басейні з лайном, важко не вимазатися. Зараз він пішов – подивимося, що буде. Тому треба вже якось спокійно на це реагувати. Нехай собі бісяться.
– Після слів Ігоря Суркіса «Динамо» перейшло до діла і відмовилося від спілкування з ТК «Футбол»…
– У цьому плані можна тільки підтримати президента клубу. Радикальне рішення? А чому радикальне? Воно абсолютно логічне.
– Пішов Рауль Ріанчо. Які це матиме наслідки для команди?
– Побачимо, коли розпочнеться новий сезон. Рауль виконав величезний обсяг роботи. Хтось колись вдало вкинув «отруту», мовляв, там же Рауль головний, а Ребров – так собі. Помічаю, що навіть деякі вболівальники «Динамо» це схавали і повторюють таку маячню. Президент нагадав: є головний тренер, є помічник. В історії «Динамо» тільки один випадок, коли було два головних тренери: Валерій Васильович Лобановський і Олег Петрович Базилевич.
Те, що Рауль зробив свій внесок у розвиток команди – безумовно. Вихід в 1/8 Ліги чемпіонів і чемпіонство – це проміжні результати. Життя триває і команда має розвиватися, вдосконалювати свою гру, а не згадувати, що ми вчора щось виграли. Якщо Рауль вирішив, що щось не так, як він би хотів бачити, можна йому тільки успіху побажати щиро у подальшій кар’єрі.
– Вже є нові люди в команді. Як ви оцінюєте перехід, насамперед, Олександра Гладкого?
– Після повернення Ващука мене вже нічим не здивувати. Щодо Громова… Кожному новачку бажаєш тільки найкращого. Так, багато уболівальників чекають на іноземців, але зараз така ситуація, що деякі футболісти просто відмовляються їхати до України. Тому ці трансфери потрібно сприймати як частину того, що позначається на формуванні команди. Є напевно ще й фінансові аспекти – бачимо, яка ситуація в інших українських клубах, коли вони не просто загинаються, а узагалі зникають. Одна справа – сидіти зі списком тих, кого ти хочеш побачити, малювати собі в уяві суперсклад. Інша справа – це реалії. Подивимося, хто тепер залишить команду – це також важливе питання. Перші трансфери особливих емоцій не викликають. Так життя складається, що у 2012 році закупилися чудово, але не було тренера в команді. Зараз немає варіантів 100-відсоткових, щоб запрошувати людей такого рівня, як Тремулінас, Ленс, Мбокані, Велозу.
– Тим не менше, Беланда і Мбокані наразі ще належать «Динамо»…
– Зараз у нас лише початок червня, перший тур стартує у 20-х числах липня. Тобто, півтора місяця ще є. Та й потім, бувало, ще люди приїжджали. Тож багато ще буде інтерв’ю, розмов, спростувань, чуток, пліток про те, хто куди переходить. Показник – це прес-конференція, на якій представляють футболіста.
– У «Шахтарі» – новий тренер. Що ви думаєте про Фонсеку?
– Це цікавий тренер із своїми ідеями, які спрямовані на створення атакувальної гри команди. У нього дуже добре все складалося у «Пасуші». «Пасуш» навіть середняком не назвеш. Це команда, яка боролася за виживання, а він з нею третє місце взяв! Фонсека провалився в «Порту», і я досі не можу зрозуміти, чому. Можливо, йому там занадто мало часу дали. Це все ж таки інший рівень вимог. Зате виграв Кубок Португалії для «Браги» – команди, яка до цього лише раз здобувала такий трофей. У Португалії виграти якийсь трофей команді, що не належить до великої трійки, – це велике досягнення. У чемпіонаті «Брага» також грала цікаво. Серйозний виклик у турнірній таблиці кинути, звісно, не могла, але своє місце вона зайняла абсолютно спокійно. Фонсека – молодий тренер, який розвивається.
– Заміна Луческу на Фонсеку – це плюс чи мінус для «Динамо» в новому сезоні?
– Я не знаю (Усміхається). Мене більше цікавить робота динамівського тренерського штабу, наскільки еволюціонуватиме команда. По більшості футболістів, які виходили в центрі поля «Динамо» упродовж сезону, вистачало питань. Повертаючись до теми з тим же Гусєвим, мене б не здивувало, якби у заявці не залишили Сидорчука. Але доводилось чути від тих, хто бачив тренування збірної, що зараз Сергій себе добре проявив. Були питання по ньому, по Гармашу, особисто у мене виникає дуже багато питань по грі Рибалки. Мені здається, що він так і не втягнувся в ту позицію, яку йому доручили. Це, як на мене, приблизно те, що робить Бускетс у «Барсі», і на мою думку, Сергій, при всій симпатії до нього, все ж не опанував цю роль, як можна було б очікувати. Це одне з головних вражень по сезону, що минув і, зрозуміло, питання на новий сезон. Дениса Гармаша теж можна згадати. Йому вже 26, а досі є люди, які чекають, що він подорослішає.
– У чому його проблема?
– Щоб відповісти на це запитання, потрібно людину знати особисто. Розуміти, наскільки з нею працювали спортивні психологи. Я ж цього не знаю. Ви пам’ятаєте, скільки раніше було розмов про Хачеріді? Як Хачеріді бігав у 2011-му, коли ми з «Маккабі» грали? За останні рік-два таких випадків, коли вигукували: «Хачеріді знову щось там накоїв», стало значно менше, або вони взагалі зникли. Що сталося? Пригадую, Євген тільки приїхав у Київ і грав один з перших матчів за «Динамо-2», якщо не помиляюся. Він приймає м’яч на своїй половині поля, той відскакує від нього метрів на 10. Хачеріді розганяється і обома ногами стрибає у суперника, щоб м’яч відібрати. Але поступово людина якось навчилася з цим боротися. Важко сказати, яким може бути рецепт.
– Хочу запитати і про колишнього «динамівця». Чи бачили ви фільм про Мілевського?
– Ні, я цього фільму не бачив і навряд чи дивитимуся. Просто я знаю, що Мілевський – це футболіст, в якого такий талант, що він і в напівтверезому стані може грати краще від багатьох. Але якщо футболіст хоче досягти певних вершин у грі, одного таланту замало. Це банальна річ, але так було у кожному поколінні, так ще буде, мабуть. Обов’язково знайдуться нові гаскойни і нові мілевські. Те, що людина не використала весь свій футбольний дар – це очевидно. У нього вік не той, щоб сидіти десь там у Румунії в команді, яка веде боротьбу за виживання. З іншого боку – це й не дивує зовсім.
«Лестер» – це ковток свіжого повітря»
– Як ви відпрацювали цей сезон?
– У нас, починаючи з лютого, Бундесліга з’явилася, а також чемпіонат Іспанії, тому навантаження пішло досить серйозне. Бувало, що доводилося коментувати по три матчі на день. У цілому, дуже цікаві були сезони за винятком, хіба що, Бундесліги. Важко вона і мені заходила, і Олексію Іванову. Це вже особисті смаки і дискусійне питання «подобається – не подобається».
У Франції чемпіон відомий ще до першого туру, але там були хороші команди – «Ніцца» Пюеля, «Ліон», який переродився. Завжди і в кожному чемпіонаті є якісь цікаві моменти, на які звертаєш увагу. Загалом можу сказати, що це був нормальний сезон.
– Як вам подвиг «Лестера», до речі? Коли ви повірили, що чемпіонство від них нікуди не подінеться?
– Коли пролунав фінальний свисток у матчі «Челсі» – «Тоттенхем» – тоді й повірив. Звичайно, було відчуття, що може статися щось особливе. Я не розповідатиму зараз, мовляв, «та я відчував». Ще в грудні я б не повірив у це. Для мене «Лестер» був питанням кожного туру. Виграли? Чудово. Що там конкуренти? Той втратив, інший втратив. Чудово. Коли «Тоттенхем» не виграв на «Стамфорд Брідж» – все стало зрозуміло. Звичайно, ми так зручненько забуваємо, що в «Лестера» власник клубу – мільярдер, що «Лестер» також витрачає гроші на склад. Але на тлі цих абсолютно штучних утворень, якими є теперішні «Челсі» і «Ман Сіті», «Лестер» здається ковтком свіжого повітря.
– Які плани щодо «Сетанти»? Залишаєтеся ще на сезон?
– У мене плани дуже прості. Сьогодні – 7 число. Я 11-го їду на чемпіонат Європи. У мене є квитки на наші матчі групового турніру. Станом на зараз це єдині плани, які у мене є. Це те, про що я думаю. Повертаючись до теми Гусєва… Дехто почав розповідати, мовляв, не хочу вболівати за таку збірну України. Я такого не розумію, тому що це – збірна моєї країни. Особливо зараз, коли країні потрібна підтримка кожного, як і збірній. Це при тому, що не всі у цій збірній і в цій федерації можуть зрозуміти, яку країну вони представляють. Але відвертатися від збірної своєї країни, як і від самої країни, – це нонсенс.
– Ви вже 4 роки мешкаєте в Ірландії. Дублін ще спроможний чимось здивувати?
– Здивував 31 травня, коли вперше в році температура піднялася до +20. Тут зими немає, як і літа – постійний перехідний період. Коли стає тепло – це справжній привід здивуватися. День святого Патріка? Та це для туристів, насправді. Місцеві можуть «нажертися» і без Дня святого Патріка. А туристів приїжджає справді дуже багато – з усього світу. Це те, що ірландці зуміли дуже добре продати. Ціни на готелі одразу зростають. Продаж атрибутики і сувенірів – неймовірний. День святого Патріка дуже вміло поставлений на конвеєр. Правильно зробили (Усміхається).
На матчі місцевого чемпіонату дуже рідко вдається вибратись, тому що вони перетинаються з нашою роботою. Щоразу, коли ходжу, то думаю: чому ми у нашій любительській лізі, де я грав, ніколи не брали за вхід по 15 євро? Те, що тут можна побачити, не набагато краще (Сміється).
Автор – Олег Бабій.
