Верховний Суд роз’яснив, у яких випадках інформаційні стенди та вивіски вважаються зовнішньою рекламою та потребують отримання дозвільних документів на їхнє розміщення.
Якщо вивіски та стенди містять інформацію про особу – виробника товару та товари, які реалізуються таким виробником, однак при цьому розміщені на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях – рекламоносіях, що розташовані на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання загального користування, такі об’єкти вважаються зовнішньою рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу» та потребують отримання дозволу від органу місцевого самоврядування на їхнє розміщення.
Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши адміністративну справу № 405/4704/15-а за позовом підприємства до виконавчого комітету міськради про визнання протиправним та скасування рішення виконкому. Підприємство просило скасувати рішення органу місцевого самоврядування, яким позивача зобов’язано демонтувати вивіски та стенди за власний рахунок як самовільно розміщенні без отримання відповідного дозволу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказані об’єкти не є рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу», а належать до вивісок та стендів, розміщення яких не потребує отримання дозвільних документів.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні адміністративного позову, виходячи з того, що зовнішня реклама розміщується виключно на підставі дозволів робочого органу, однак у позивача відповідний дозвіл був відсутній.
Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки на підставі аналізу положень законодавства дійшов до висновку, що підставою набуття суб’єктом господарювання (розповсюджувачем зовнішньої реклами) права на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці є дозвіл на розміщення об’єкта зовнішньої реклами, виданий на підставі рішення відповідного органу. Суб’єкт господарювання вправі здійснювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами на рекламних засобах лише після отримання дозволу безпосередньо на кожний об’єкт зовнішньої реклами.
Колегія суддів зазначила, що оскільки розміщені позивачем вивіски та стенди розташовані на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання загального користування, вони вважаються зовнішньою рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу» та потребують отримання дозволу від органу місцевого самоврядування на їх розміщення.
На цій підставі Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої вивіски та стенди не вважаються зовнішньою рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу» лише у випадку одночасного дотримання двох умов.
Перша умова стосується характеру інформації, яка на них розміщена. Зокрема, така інформація може стосуватися лише виробника товару та/або самого товару та не повинна містити закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб’єктом.
Друга умова стосується місця розташування. Зокрема, не вважається рекламою вивіски та стенди, якщо вони розміщенні у місцях, де відповідний товар реалізується чи надається споживачеві, або на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення.
Раніше «Поштівка» розповідала коли показання свідка не є доказом
