Чи можна в Києві прожити без паперових гривень

27 Лютого 2017, 12:06

У деяких розвинутих країнах зараз обговорюють перспективи повної відмови від паперових грошей.

Пов’язано це не з силовим примусом до безналу заради посилення контролю над доходами і витратами громадян, а з розвитком безготівкових розрахунків – більш зручних, безпечних і менш витратних. Першою державою, яка відмовиться від паперових купюр, може стати Швеція, де вже зараз більше 80% споживчих платежів здійснюються в безготівковій формі.

Україна за показником поширення безготівки поки навряд чи може зрівнятися зі Швецією. В обсязі платежів громадян безготівкові розрахунки за підсумками минулого року склали близько 35%. Тим часом в 2011-му цей показник не перевищував 8%. Сегмент безготівкових розрахунків показує інтенсивне зростання навіть в умовах економічної кризи і краху більше ніж 80 банків. Багато в чому така тенденція пояснюється активним просуванням платіжних технологій.

На думку віце-президента з розвитку бізнесу Masterсard в Україні Сергія Францишка, в цьому напрямку за 15 років Україна просунулася далі, ніж багато країн за 50 років. “На українському ринку дуже розвинені інфраструктура платежів, інноваційні рішення і якісний банківський сервіс. Те, що у нас сприймається як належне, в деяких західних країнах досі вважається технологічним нововведенням. Наприклад, смс-повідомлення про оплату або можливість розрахуватися карткою в громадському транспорті”, – розповідає Францишко.

Український уряд і Національний банк планують і далі скорочувати частку готівки в економіці. “Позитивна динаміка рівня безготівкових платежів в Україні збережеться в найближчі три роки. До 2020 року частина безготівкових операцій повинна досягти 55%. Це один з цільових показників проекту Cashless economy (концепція зменшення частки готівки в економіці, яку розробив НБУ. – Ред.)” , – відзначають в Нацбанку.

За підрахунками регулятора, в Києві кількість платіжних терміналів на душу населення навіть вища, ніж у Польщі. У Дніпропетровській, Одеській, Харківській та Запорізькій областях цей показник знаходиться на одному рівні, наприклад, з Грецією. У Західній Україні мережа платіжних терміналів розвинена не так добре і перебуває на рівні Індії.

Поки держоргани думають, як звузити сферу застосування готівки в Україні, кореспондент спробував прожити в Києві тиждень без паперових гривень. Щоб спростити завдання, довелося озброїтися безконтактною банківською картою і смартфоном з платіжними додатками – без них виконання місії могло опинитися під загрозою. Проходження цього квесту виявило напрямки, де безготівкові платежі вже прижилися, а де без паперових купюр все ще не обійтися. На основі цього експерименту та опитування експертів ЗМІ оцінили за десятибальною шкалою поширення безготівки в різних сферах. Чим сильніше панування кеша, тим нижча оцінка.

Роздрібна торгівля

Купуючи продукти і засоби першої необхідності в мережевих супермаркетах, а одяг, взуття і т. п. – в торгових центрах або великих магазинах, про паперові гроші в Києві можна забути. Більшість столичних торгових точок оснащені POS-терміналами для розрахунків банківськими картами. А великі інтернет-магазини створюють на своїх сайтах можливості для безготівкової оплати онлайн.

Поширенню безготівки в регулярному роздробі багато в чому посприяло законодавство. Воно зобов’язує встановлювати POS-термінали всіх, хто використовує зареєстровані у фіскальній службі касові апарати. Від цього обов’язку звільняються торгові точки в населених пунктах, де проживає менше ніж 25 тис. осіб, магазинчики площею до 20 кв. м, закриті заклади громадського харчування (наприклад, шкільні або відомчі столові) і т. п. Якщо касових вузлів в торговій точці кілька, POS-термінали повинні працювати як мінімум на кожній другій касі.

Навіть в приміських населених пунктах, де за законом торговці можуть обходитися без POS-терміналів, ситуація виявилася не зовсім безнадійною. У декількох віддалених від Києва на 10-15 км селах, куди я вирушила без готівки, знайшлося по одному магазину, де можна розрахуватися карткою. Щоправда, в одній з цих точок про можливість безготівкової оплати не вказували логотипи платіжних систем, а термінал дістали з-під прилавка. Приємно здивував наявністю терміналу маленький магазинчик-кафе, який знаходився між двома селами в оточенні баз відпочинку і котеджних містечок. “Ми встановили термінал тому, що покупці постійно запитували про картки. Деякі, дізнавшись, що у нас його немає, розверталися і їхали за покупками в райцентр. Ми втрачали гроші”, – розповіла господиня торгової точки.

Однак в самому Києві не обійшлося без неприємних винятків. Наприклад, довелося відмовитися від купівлі вже обраного товару в декількох магазинах, які повинні були б використовувати POS-термінали. Один з них торгує стоковим брендовим одягом, інший продає недорогий ширвжиток.

Громадське харчування

Столичні кафе і ресторани виявилися дружні до безналу. Про термінали всюди нагадують логотипи міжнародних платіжних систем, які відвідувачі бачать на вході в заклад. У багатьох з них можна розрахуватися безконтактно, не випускаючи карту з рук. Платіжні технології часто допомагають відвідувачам ресторанів розділити загальний чек на компанію. Після того як один з групи оплачує рахунок своєї картою, інші дістають смартфони і через мобільні банківські додатки перекидають йому кошти за своє частування.

Втім, відмова від розрахунків готівкою створює відвідувачам ресторанів і деякі незручності – безготівкова оплата виключає можливість залишити офіціанту чайові. У розвинених країнах власники кафе і ресторанів уже давно зіткнулися з цією проблемою. Деякі з них для отримання чайових в безготівковій формі користуються спеціальними мобільними додатками або аксесуарами.

Проте ситуація в точках громадського харчування далека від ідеалу. За оцінками начальника департаменту спеціальних каналів продажів Укрсоцбанку Олександра Григоренка, власники невеликих підприємств, що працюють в цій сфері, не дуже активно використовують мережі POS-терміналів. Тому, відмовившись від розрахунків готівкою, кореспондент не зміг перекусити в невеликій недорогий їдальні в бізнес-центрі і поїхав обідати в популярний мережевий фастфуд. Також лише готівку приймають багато служб доставки їжі. Однак від піци до домашнього вечері відмовлятися не довелося – просунуті піцерії впроваджують функцію оплати онлайн або оснащують своїх кур’єрів мобільними терміналами.

Сфера послуг

Десь в сфері послуг готівкова оплата поступово відходить у минуле, десь продовжує панувати готівка. Багато громадян вже відчули зручність оплати комунальних послуг через інтернет-банкінг або мобільні додатки і більше не хочуть стояти в чергах до кас банків. Більш того, великі фінустанови, щоб розвантажити відділення від напливу платників, звільняють комунальні платежі через інтернет-банкінг від комісії. Так безготівка стає не тільки зручною, але і більш вигідною. Не менш активно громадяни оплачують через інтернет послуги зв’язку, кабельного телебачення і т. п. Водночас розрахуватися карткою можна не в кожній перукарні, ветеринарній клініці, приватному медцентрі, фітнес-клубі і т. п. Домовлятися про перерахування гонорару лікаря на картку кореспондент не намагався.

Транспорт

Під час експерименту з виживання без готівки кореспондентові довелося більше ходити пішки і частіше користуватися власним автомобілем – в транспортній сфері безготівкові розрахунки поки швидше виняток, ніж правило. POS-терміналів в українському транспорті практично немає. Якби не безконтактна банківська карта, за допомогою якої можна оплачувати поїздку при проходженні через спеціально обладнані турнікети в київському метро, ​​швидкісному трамваї і фунікулері, переміщатися по місту і зовсім було б проблематично. За інформацією Сергія Францишка, такими безконтактними банківськими картами прямо на турнікеті щодня оплачується понад 30 тисяч поїздок в київському метро. А в цілому з моменту запуску цієї технології в столичній підземці в 2015 році було безконтактно оплачено вже понад 6 млн поїздок.

Щоб без готівки відправитися за місто під час експерименту, доводилося користуватися автомобілем, благо на мережевих автозаправках безготівкові розрахунки впроваджені повсюдно. Якби особистий автомобіль вийшов з ладу, єдиним способом пересування з Києва в передмістя могло виявитися таксі. Мобільний додаток Uber автоматично списує оплату проїзду в авто з банківської карти, зареєстрованої в системі. Але якщо смартфон з додатком розрядиться, за містом або у віддалених від метро околицях без готівки можна опинитися в скрутному становищі.

За межі Київської області під час експерименту кореспондент не виїжджав. Але якби таке завдання стояло, розв’язати цю проблему допоміг би електронний квиток на літак, потяг чи автобус, який можна придбати онлайн, а при посадці пред’явити в роздрукованому вигляді.

Поліпшити ситуацію з безготівковими платежами на транспорті повинен прийнятий в січні 2017 року Закон про електронний транспортний квиток. Цей законодавчий акт дозволить впровадити нові продукти і методи оплати, знизить навантаження транспортних підприємств на організацію і контроль збору готівкової виручки. У Києві електронний квиток на транспорт обіцяють ввести вже в 2017 році. Для цього комунальні трамваї, тролейбуси і автобуси будуть оснащувати валідаторами (пристроями для контролю проїзних квитків і оплати проїзду за допомогою карт).

Малий та середній бізнес

З банківською картою нема чого робити на продуктових і промтоварних ринках, не варто придивлятися до товарів в МАФах і кіосках, розраховувати на можливість купівлі в невеликих інтернет-магазинах і т. п. Те саме стосується і вуличної їжі – лише одиниці з сотень операторів цього ринку готові приймати картки до оплати.

Багато в чому через прив’язаність малого і середнього бізнесу (МСБ) до готівки Україна відстає від розвинених країн за показником частки безготівкових операцій в споживчих платежах. Саме відсутність платіжного терміналу у продавця українці називають найпоширенішою причиною відмови від оплати карткою. За інформацією керівника бізнесу “Обслуговування торгових підприємств” ПриватБанку Євгена Васильцова, кількість POS-терміналів на тисячу населення в Україні в 2,3 рази менше, ніж в Польщі, в 7 разів – ніж у Туреччині, і майже в 10 разів – ніж у США .

Причина подібного явища не в технологічній відсталості (необхідний спеціальний чіп, який дозволяє використовувати смартфон як безконтактну кредитну карту). Українські банки пропонують підприємцям і міні-термінали, підключивши які до смартфону, можна приймати до оплати банківські карти хоч в салоні авто, хоч на базарі. Уже сьогодні альтернативою класичному рішенню з використанням звичного POS-терміналу можуть стати платежі з використанням мобільних телефонів з NFC-технологією або QR-кодами.

Розвитку безготівкових платежів перешкоджає недовіра бізнесу до держави і банківської системи. Так, за оцінкою Євгена Васильцова з ПриватБанку, у середніх і дрібних підприємців є побоювання додаткових звітів і податків, небажання автоматизувати товарний облік і переводити обслуговування торгової виручки в банк, а також відсутня культура розрахунків за товар безготівковим способом. Другий важливий фактор, що ускладнює поширення безготівки серед МСБ, – ціна питання. Для більшості торгових і сервісних компаній вартість таких послуг все ще дуже висока.

Культура

Щоб потрапити на концерт без готівки, мені довелося попросити заплатити за нього друзів, яким за допомогою смартфона з платіжним додатком тут же була компенсована вартість вхідного квитка. На жаль, платіжних терміналів в державних установах культури практично немає. Єдине віяння часу в цій сфері – електронні квитки на вистави та концерти, які можна придбати онлайн, роздрукувати і показати на вході. Для поліпшення ситуації з безготівковими платежами в цій сфері, на думку Євгена Васильцова, місцева влада могла б реалізувати проекти на базі електронного квитка, карти городянина або карти для туристів.

Фестивалі, які проходять в Україні, в основному організовує не держсектор. Але ситуація з безготівковими платежами в цій сфері не краща, ніж в державних музеях. Наприклад, на музичному фестивалі, на який минулого літа з’їхалися зірки світової величини, з банківською картою було нічого робити. Опинившись без готівки на цьому заході, довелося б обходитися без їжі і пиття близько 8 годин – саме стільки тривала фестивальна програма. Кілька фестивалів у Львові і Дніпрі, на території проведення яких за їжу, напої і сувеніри можна розрахуватися лише безготівковим способом, швидше виняток із загального правила.

Джерело:

Марія Бабенко, "Фокус"

Чи можна в Києві прожити без паперових гривень