Протягом 2018 року не варто очікувати кардинальних змін в українській енергетиці.
Намагання реформувати енергетичний сектор можуть зіткнутися з небажанням підвищувати рівень невдоволення населення перед виборами 2019 року.
Попри це, необхідно змінювати сектор, шукати порозуміння із закордонними кредиторами, намагатися зберегти вадливість енергетики у регіональній системі, зокрема в частині майбутнього транзиту російського газу в ЄС.
У 2018 році буде низка об’єктивних та суб’єктивних чинників, які можуть зумовити підвищення тарифів на енергопостачання.
Об’єктивні чинники зростання ціни на газ для населення такі: вимога МВФ щодо приведення цін у відповідність до ціни імпорту, очікування МВФ та Енергетичного співтовариства щодо повного запуску ринку газу у роздрібному секторі та можливе підвищення вартості імпортного газу наприкінці року на 10%.
Сумнівно, що уряду вдасться порозумітися з МВФ щодо збереження нинішнього підходу до формування тарифів на газ та їх збереження на теперішньому рівні.
В умовах, коли у 2018-2019 роках необхідно буде здійснювати рекордні виплати за зовнішніми позиками і коли треба буде продовжувати фінансування, припиняти співпрацю з МВФ уряд навряд чи наважиться, попри наслідки для економіки.
При цьому не варто очікувати зростання обсягів видобутку газу, у тому числі державною компанією “Укргазвидобування”, газ якої за нижчою ціною продається населенню. Кроки з лібералізації видобутку не дадуть ефекту вже у 2018 році.
Західні супервайзери реформування енергетичного сектору м’яко рекомендують дозволити продаж частини газу, отриманого компанією “Укргазвидобування”. Водночас, цілко зрозуміло, що ціна на газ для населення не стане цілком “ринковою”, тобто не досягне рівня цін для суб’єктів господарювання.
Події кінця 2017 року в електроенергетиці вказують на імовірність підвищення тарифу вугільної генерації. Головним формальним аргументом на користь цього рішення буде імпорт вугілля та коливання його ціни на зовнішніх ринках.
Зважаючи на сумнівність об’єктивності підходу “Роттердам плюс”, є підстави говорити про політичні мотиви росту тарифу для окремого виду генерації. У такому разі сумнівно, що чинник сприймання цього кроку населенням буде враховано.
Президент протягом найближчих місяців неформально контролюватиме Національну комісію з регулювання енергетики та комунальних послуг, яка відповідає за розмір тарифу на електроенергію. Отже, тарифи на електроенергію з вугільної генерації зростуть саме через політичні причини.
Крім того, на початку другого чи третього кварталів ймовірним є запровадження системи стимулюючого торфоутворення, так званого RAB-регулювання, що зумовить зростання тарифів на електроенергію на 20-30%.
Зрозуміло, що у перевиборний рік влада, передусім виконавча, не надто зацікавлена у зростанні тарифів. Уряд усіма силами намагався домовитися із зовнішніми позичальниками щодо перегляду формули ціноутворення на газ, аби запобігти зростанню тарифів для населення.
Водночас окремі гілки влади можуть частково відмежуватися від імовірного підвищення цін. Найбільше у стримуванні цін на газ зацікавлений прем’єр-міністр, який намагається знайти порозуміння із західними кредиторами. Це очевидно, адже саме на нього впаде електоральна відповідальність за зростання тарифів.
У будь-якому разі для більшості сімей підвищення тарифів буде значною мірою компенсоване зростанням обсягів субсидій. У цій частині уряд матиме достатньо можливостей. Проте у такому випадку частка сімей, які користуються субсидіями, може суттєво зрости, за деякими оцінками – аж до 90%.
