У березні 2020 року було прийняте перше судове рішення, яким фізична особа визнана банкрутом. Причому таке судове рішення прийняте за результатами розгляду справи в порядку Кодексу України з процедур банкрутства, який введений в дію 21.10.2019, пише “Дебет-Кредит”.
Нагадаємо, що з 21.10.2019 року, коли йдеться про фізичних осіб та ФОПів, звернутись до господарського суду зі заявою про неплатоспроможність боржника може лише сам боржник (фізособа чи ФОП). Справи про неплатоспроможність фізособи (чи ФОПа) розглядають лише господарські суди за місцем знаходження боржника (ФО чи ФОПа).
Раніше подібні заяви могли бути подані кредиторами щодо визнання підприємця банкрутом. Про фізосіб взагалі не йшлося. Такими кредиторами могли бути як госпсуб’єкти, так і ДПС. До речі, останні мають право звертатися до суду зі заявами щодо порушення справ про банкрутство (пп. 20.1.39 ПКУ). Проте на сьогодні такі заяви не можуть подаватись щодо фізосіб та ФОПів.
Отже, новим Кодексом України з процедур банкрутства введений порядок визнання фізособи банкрутом. Проте все ж така фізособа (або ФОП) може звернутись в суд зі заявою про її неплатоспроможність. І лише за результатами розгляду справи суд може визнати таку особу банкрутом. Або через процедуру санації реструктуризувати її борги та надати можливість погасити їх, зупинивши нарахування штрафів та інших фінансових санкцій.
Процедура банкрутства за Кодексом передбачає дві етапи:
Етап 1. Реструктуризація боргів.
Етап 2. Визнання банкрутом та проведення погашення боргів.
На сьогодні ми вже маємо перше судове рішення господарського суду, яким фізичну особу визнано банкрутом. Розглянемо його детальніше в світлі зазначених вище двох етапів.
Читайте також: Предмет доказування у справах про стягнення грошових коштів за надані послуги
За яких умов ФО/ФОП може звернутися до суду, щоб встановити свою неплатоспроможність?
Умови, з настанням яких фізособа чи ФОП можуть звернутись до суду зі заявою про свою неплатоспроможність, наступні:
1) Розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Тут варто при розрахунку враховувати розмір мінімальної зарплати на день звернення до суду – станом на 01.01.2020 р. розмір мінімальної з/п становить 4 723 грн, відповідно для звернення до суду загальна сума боргу перед кредитором (кредиторами) має бути не менше 141 690 грн.
2) Боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50% місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців.
Загальна сума таких прострочених платежів не прив’язана до суми у розмірі 141 690 грн. Йдеться про несплату сум за кредитами протягом двох місяців в сумі, що перевищує 50 % місячних платежів за кожним з кредиту/позики. Відповідно враховуються як банківські кредити, так і інші зобов’язання, у т.ч. перед фінансовими та нефінансовими установами, які надають невеликі суми коштів у позику.
Втім, ця умова спрямована скоріш на реструктуризацію боргів фізособи (можливо, це викликано гучними скандалами з колекторами, які вимагають погасити борги за миттєвими позиками, що надаються небанківськими структурами).
Наявність заборгованості за іпотекою може врятувати фізособу-боржника через процедуру реструктуризації боргу в судовому порядку (за його заявою про неплатоспроможність). І повертати таку заборгованість можна буде як мінімум протягом 5 років після реструктуризації. При цьому сума боргу визначатиметься за курсом НБУ на дату відкриття провадження судом у справі та без врахування штрафних санкцій та пені та з повторною оцінкою житла боржника (п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу банкрутства).
3) Ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.
Як правило, ця вимога може бути застосована щодо різних видів зобов’язань, за якими фізична особа програла суди та кредитори звернулись до державного чи приватного виконавця. Втім, це також стосується й податкового боргу фізособи, щодо якого не минув строк давності, проте органи ДПС вже звернулись до суду за стягненням.
4) Існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (ч. 3 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Ще однією умовою подання заяви до суду про неплатоспроможність є подання боржником декларації про його майновий стан за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім’ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Майно, за рахунок якого погашають борги
Другий етап, у якому фізособу (зокрема, і підприємця) оголошують банкрутом, все ж таки передбачає погашення боргів. Звісно, в межах економічних можливостей такого боржника.
Кодекс банкрутства каже, що до складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, за рахунок якого можна погасити його борги, а саме – майно, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника (ч. 2 ст. 132 Кодексу).
З чого борги не можуть стягуватись:
1) житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів),
2) кошти, що перебувають на рахунках боржника у Пенсійних фондах та Фондах соціального страхування,
3) інше майно боржника, на яке згідно зі законодавством не може бути звернено стягнення,
4) може бути виключено судом з ліквідаційної маси майно (на загальну суму не більше 30 мін. з/п), зокрема,
майнові об’єкти вартістю не більше 10 розмірів мін з/п, які є неліквідними чи дохід від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів,
майно, на яке згідно зі законодавством може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім’ї.
Як це виглядає на практиці?
У коментованій судовій справі 28.11.2019 р. фізична особа звернулась до суду зі заявою про її неплатоспроможність.
Згідно з трудовою книжкою (серія 12.06.2016) фізичну особу звільнено за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП. З 06.04.2017 р. припинено виплату допомоги по безробіттю.
Протягом 2020-2011 років фізична особа була зареєстрована як ФОП та перебувала на обліку в ДПІ.
У 2008 році уклала договір кредиту з банком на суму 88993,56 доларів США для придбання акцій для їх обміну на житлову нерухомість. Втім, житла особа так і не отримала, що підтверджується витягом з Реєстру нерухомого майна.
24.02.2014 року судом винесено рішення про стягнення на користь банку 116 тис. доларів США, відкрито виконавче провадження. Проте 06.07.2017 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ у зв’язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення.
Відтак станом на дату звернення до суду (28.11.2019 р.) виконавчих проваджень вже не здійснюється.
Відомості з декларацій про майновий стан боржника за 2016, 2017, 2018 роки та декларацій сім’ї свідчать про відсутність доходів та іншого придбаного (отриманого іншим шляхом) майна.
Як ми говорили вище, перший етап банкрутства фізособи – це реструктуризація боргів.
Тому перш, ніж продати все, що є і попрощатись із непогашеними боргами, фізособа має спробувати договоритися із кредиторами.
Разом зі заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов’язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) (ч. 4 ст. 116 Кодексу банкрутства).
Остаточно процедуру реструктуризації боргів вводить суд, а кредитори приймають рішення про схвалення проекту плану, подану фізособою, вносять до нього зміни або відмовляються від реструктуризації.
Якщо кредитори погоджуються на пропозиції боржника або вносять до нього зміни, справа про неплатоспроможність закривається і боржник згідно свого плану погашає борги. В такому випадку вся процедура завершується на Етапі 1.
Якщо кредитори відмовляються від пропозицій боржника або пропонують зміни до таких пропозицій, на які боржник не погоджується, то суд переходить до Етапу 2 – визнає боржника банкрутом.
Зокрема, саме так сталось у коментованій справі. Адже, з врахуванням змін, внесених банком до плану реструктуризації, сума боргу «виросла» більше ніж у тричі і була надто значною для фізособи.
Суд визнав фізособу банкрутом: що далі?
Постанова суду про визнання ФО банкрутом має наступні наслідки:
– вводиться процедура погашення боргів ФО-банкрута. Рішення про визнання ФО банкрутом і введення процедури погашення боргів оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України протягом трьох днів з прийняття відповідної постанови суду;
– не пізніше 30 днів з дня введення процедури погашення боргів проводиться інвентаризація майна боржника та визначається його вартість;
– після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні. При цьому початковою вартістю продажу є його вартість, визначена ліквідатором. Але в деяких випадках може застосовуватись і так звана «розумна ціна» (див. ст. 63 Кодексу про банкрутство);
кошти від продажу майна йдуться на погашення боргів. Черговість задоволення вимог кредиторів визначена ст. 64 Кодексу про банкрутство. Вимоги, які не можуть бути задоволені за рахунок проданого майна, вважаються погашеними.
Але списуються таким чином не всі борги.
Навіть після оголошення банкрутом за фізособою залишаються зобов’язання зі:
– сплати аліментів,
– відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’ю або смерті фізособи,
страхових внесків на пенсійне забезпечення та іншого соцстрахування,
– інші вимоги особистого характеру.
Які обмеження та негативні наслідки чекають на ФО-банкрута?
Крім втрати значної частини власного майна (крім того, яке не відчужується), на фізособу чекають й інші негативні наслідки:
1) Суд за певних обставин може заборонити виїзд за кордон на час розгляду справи про неплатоспроможність.
2) Протягом п’яти років після визнання ФО банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою. Винятком є ситуація, при якій ФО-боржник погасив усі борги в повному обсязі.
Тобто якщо за рахунок цієї процедури фізособі вже вдалося списати з себе певну кількість боргів без їх сплати, щоб скористатися такою можливістю ще раз, доведеться почекати 5 років!
3) Протягом п’яти років після визнання ФО банкрутом така ФО зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.
Втім, конкретної відповідальності за неповідомлення наразі не визначено. Не буде це впливати й на визнання таких договорів не укладеними чи визнання їх недійсними, не є підставою й для достроково розірвання договору (якщо відповідне застереження не буде прямо вказано у договорі).
Проте зіпсувати фінансову репутацію фізособи зможе Реєстр кредитних історій, куди банк неодмінно внесе всю інформацію про «неблагонадійного» платника. А це може вплинути і на ставку у новому кредитному договорі, і на умови страхування заставного майна (і вартість такої застави), і на строки погашення цього кредиту. Зрозуміло, що чим більший ризик неповернення кредиту передбачатимуть кредитори, тим жорсткіші умови вони встановлюватимуть для позичальника. Деякі з них, можливо, і взагалі відмовлять фізособі у наданні кредиту.
4) ФО, яка визнана судом банкрутом, не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.
5) Якщо суд визнає банкрутом ФОПа або закриває провадження про неплатоспроможність на етапі реструктуризації боргів, то відповідні записи обов’язково вносяться до ЄДР. І тут знову ж таки – штрафів за це не буде. Проте кожен бажаючий з контрагентів такого ФОП дізнається, що в нього вже були проблеми з погашенням боргів. А це може вплинути як на умови платежів, які такі контрагенти встановлюватимуть за договорами, так і на їх бажання працювати із таким ФОП взагалі.
