У зв’язку з пандемією COVID-19 та торговельною війною між США та Китаєм міжнародні покупці скасували велику кількість замовлень на одяг з КНР, причому багато з цих замовлень було передано Бангладеш, другому за величиною експортеру одягу у світі.
Ахсан Х. Мансур, виконавчий директор Інституту політики Бангладеш, заявив, що його країна, як очікується, обжене Китай і стане найбільшим експортером одягу в ЄС.
Згідно з даними Євростату, за перші дев’ять місяців 2022 року експорт одягу з Бангладеш до ЄС сягнув 19,4 млрд доларів, збільшившись за рік майже на 42 відсотки, у той час, як експорт Китаю за той самий період зріс приблизно на 22 відсотки до 25,5 млрд доларів.
Nikkei Asia повідомляла в середині лютого, що завдяки припливу європейських замовлень, виробництво готового одягу (RMG) в Бангладеш становить майже п’яту частину ВВП країни та понад 80 відсотків від загального обсягу експортних доходів.
З населенням майже 170 мільйонів осіб Бангладеш має значний потенціал робочої сили. Крім того, це одна з 45 країн, що розвиваються, які мають необмежений доступ до всіх ринків ЄС, за винятком зброї та боєприпасів. Китайські експортери в менш вигідному становищі, оскільки повинні платити мита під час продажу товарів у країни ЄС.
Мансур сказав Nikkei Asia, що Народна Республіка Бангладеш у найближчі чотири-п’ять років обжене Китай як найбільшого експортера одягу.
У Бангладеш налічується щонайменше 4600 швейних фабрик, на яких працюють близько 4,1 мільйона осіб. Більша частина одягу, виготовленого в Бангладеш, експортується в роздрібну торгівлю Європи, США та Канади.
За останні три роки китайська промисловість пережила значний спад у зв’язку з драконівською політикою «нульового ковіду».
У китайській швейній промисловості існує вислів: Китай є індикатором для світової швейної промисловості, а Гуанчжоу — індикатор для швейної промисловості Китаю.
Ян Кай (псевдонім), власник магазину одягу в районі Байюнь міста Гуанчжоу, розповів 5 березня газеті The Epoch Times, що трирічна політика китайської влади із запобігання та боротьби з епідеміями призвела до того, що все місто зупинилося, й ланцюжок постачання у виробництві одягу було порушено. Унаслідок цього замовлення були скасовані, фабрики закрилися, і велика кількість людей втратила роботу. Багато іноземних компаній пішли з Китаю і звернулися до країн Східної Азії.
За матеріалами The Epoch Times USA
