Рік тому було пафосно створено Стратегічну групу радників з підтримки реформ, яку очолили колишні урядовці-реформатори зі Словаччини та Польщі Іван Міклош та Лешек Бальцерович.
Вони мали консультувати Кабмін та Адміністрацію Президента для побудови сучасної європейської України. Причому за урядом був закріплений Міклош, а за президентом – Бальцерович.
І от через рік навесні 2017 року гучно анонсований радник президента з економічних реформ Лешек Бальцерович тихо пішов з посади. Він просто не продовжив контракт. Знання та досвід Бальцеровича не знайшли застосування в нинішніх керівників держави, збочених корупційним збагаченням.
Зараз на чолі групи радників продовжує працювати лише колишній віце-прем’єр та міністр фінансів Словаччини Іван Міклош, який консультує Гройсмана. Одна з головних порад іноземців – це приватизація великих державних підприємств, які протягом десятиліть є корупційними годівницями. Прихід західних грошей мав би стати сигналом для світу, що вкладати в Україну безпечно та вигідно, а також позбавив би провладні клани додаткового фінансового ресурсу, що витрачався на нечесну політичну боротьбу.
На сьогоднішній день в уряді назріває конфлікт між прореформаторськими та консервативними силами навколо приватизації двох об’єктів, які стали корупційними атрибутами влади. Мова іде про завод “Електроважмаш” з Харкова і “Об’єднану гірничо-хімічну компанію”, яка управляє титановими активами.
Табір, який гальмує їх продаж стратегічним інвесторам, очолює перший віце-прем’єр та міністр економічного розвитку Степан Кубів, який є своєрідною противагою для прем’єр-міністра Гройсмана.
Спочатку на роль першого віце-прем’єра сватали одного з керівників Адміністрації Президента Віталія Ковальчука, але Гройсман, розуміючи намір Банкової поставити під ним “смотрящего”, висунув ультиматум. У підсумку, Ковальчука замінили на Кубіва, який є слухняним до порад Адміністрації Президента.
Ще за попереднього уряду тодішній міністр економіки Абромавичус встиг провести конкурс на керівника заводу “Електроважмаш”, в результаті якого переможцем було обрано француза Жана-Андре Барбоза. Але імплементація підсумків конкурсу в життя припало на зміну урядів – Яценюка на Гройсмана. У підсумку, керівника заводу мав погодити міністр економіки Кубів, який почав всіляко затягувати процес.
Згодом попередні роботодавці француза дізналися про його працевлаштування в Україні, звільнили його, але він так і не приступив до виконання повноважень через саботаж Кубіва. Аби врятувати свою кар’єру, він знайшов собі нову роботу в Еміратах, і після цього Кубів оголосив в уряді, що призначення не відбулося начебто через відмову француза виходити на роботу.
Мінекономіки, в сфері якого є “Електроважмаш”, не хоче навіть передавати підприємство до управління Фонду державного майна, що автоматично блокує приватизацію. Більше того, підприємство досі не корпоратизовано, хоча, якби рік тому французький керівник приступив до роботи, то не було би згаяного часу.
Аналогічна ситуація з титаном. “Об’єднану гірничо-хімічну компанію” після Революції Гідності забрали з-під контролю Фірташа, але дуже швидко на підприємство зайшли люди Мартиненка. Підприємство очолив одіозний Руслан Журило, який арештовувався НАБУ. Зараз Кубів всіляко блокує передачу “Об’єднаної гірничо-хімічної компанії” до Фонду державного майна, що мало би розпочати підготовку до приватизації. Більше того, Кубів цілеспрямовано зриває старт конкурсу щодо призначення керівника титанового холдинга, який є дойною коровою кланів.
Це не вперше, коли спливає деструктивна роль Кубіва. До цього він бездумно ввів санкції проти українських трейдерів скрапленого газу, взявши “під козирьок” вимогу СБУ, не розібравшись по суті. За декілька тижнів, під тиском бізнесу та депутатів, санкції було знято, але в результаті цієї спецоперації СБУ, інструментом якої стало Мінекономіки, частка Віктора Медведчука на ринку скрапленого газу зросла до 40%.
Без іноземних інвестицій, створення робочих місць, підвищення кредитних рейтингів держави годі сподіватися на покращення життя простих громадян. Сьогодні Україна як ніколи потребує реформаторськи налаштованого керівника Міністерства економіки. І, схоже, з чинним міністром Кубівим ми будемо лише гаяти час, очікуючи, коли правлячі клани задовольнять свої корупційні апетити. Тому ми не будемо з цим мовчки миритися.
Сергій ЛЕЩЕНКО
