Кожного разу, коли російський режим буде влаштовувати нові провокації, Америка і Європа можуть піднімати для нього ставки, допомагаючи Києву.
Для Володимира Путіна «зима вже близько». Так званий ефект Криму, який підняв його рейтинг до захмарного рівня після анексії частини території України, однозначно випарувався. А посилення популярності, якого він чекав після Чемпіонату світу з футболу, так і не сталося.
Натомість, у російській політиці зараз домінує сумнівна пенсійна реформа, яку уряд Путіна запровадив через наближення бюджетної кризи. Про це на сторінках The Atlantic пише британський політолог Марк Галеотті.
Запропоноване підвищення пенсійного віку в Росії дуже непопулярне. У багатьох частинах країни тривалість життя нижча нового вікового порогу, за яким росіяни зможуть виходити на відпочинок. Згідно з опитуванням «Левада-Центру», 89% громадян країни проти підвищення пенсійного віку. І лише 8% висловлюються на підтримку. Понад три мільйони людей підписали петицію проти змін. А десятки тисяч росіян вийшли на протести, яку організовувала Комуністична партія РФ.
Після тривалої мовчанки, Путін спочатку спробував звинуватити у всьому свій уряд, а сам він нібито не підтримує зміни. Однак, ніхто в Росії не купився на це. Навіть державні соціологічні служби кажуть, що рівень довіри до президента впав до 37%. Проблема Путіна в тому, що він потрапив у власну ж пастку. Він не диверсифікував економіку Росії в часи достатку на початку 2000-х років і нічого не зробив для встановлення верховенства закону. А це критично важливо як для внутрішнього бізнесу, так і для приваблення іноземних інвестицій. До того ж, закордонні військові авантюри позбавили Росію можливості відповісти на новий тиск.
Звісно, Путін може піти на певні поступки, але на дуже незначні. Оскільки значний відступ буде мати серйозні наслідки для економіки, коли пропорція між працівниками і пенсіонерами в країні досягне недопустимого значення. Чи почне російський президент нарешті скорочувати витрати на армію? Чи зменшить від фінансування режиму у Чечні? А може обкладе бізнес ще більшими податками? Реальність в тому, що він добре розуміє, що «зайвих грошей» у Кремля немає. І відчайдушні пошуки рішення лише посилюють розкол режиму.
З точки зору Вашингтона, зараз дуже вдалий час, щоб посилити тиск на Путіна, щоб змусити його змінити зовнішньополітичну поведінку. Виступаючи перед комітетом Сенату з закордонних справ помічник Держсекретаря Весс Мітчелл наголосив, що мета політики США щодо Росії в тому, щоб «скоротити можливості Володимира Путіна поводитися агресивно, підвищуючи ціну для російської держави і олігархів, які її підтримують». Галеотті нагадує, що чергова порція нищівних санкцій проти Кремля вже на підході.
Автор визнає, що логіка цього підходу Вашингтона цілком зрозуміла. Чим більший тиск на економіку, тим важчими будуть часи як для простих росіян, так і для поплічників Путіна. І ці важкі часи повинні були б змусити російського президента відмовитися від агресивної поведінки, тому що йому потрібні інвестиції, капітал і технології Заходу. Якщо Путіну вдасться політично вижити, він буде надто зайнятий вирішенням проблем зі своїм невдоволених населенням, щоб вести якісь авантюри за кордоном.
«Але проблема цього підходу в тому, що Росія розуміє його шкереберть: тиск на Росію дає Путіну виправдання бути Путіним, а не причини змінитися», – вважає Галеотті.
Він додає, що в Москві відчутно, як люди готуються до довгої і важкої геополітичної зими, у початку якої вони звинувачують Захід. Будь-яка поступка буде розцінена як поразка, тому навряд чи Кремль насправді може щось зробити, щоб переконати США і Європу скасувати санкції. Зрештою, те, чого хоче Захід, російський режим не хоче чи не може виконати.
«Путін не може піти з Криму, тому що більшість росіян вважають його по праву своїм. І він не може вивести війська з Донбасу чи Сирії без політичної шкоди. А завершення кампанії дезінформації і тролінга на Заході буде поразкою для нього на кількох рівнях», – пише експерт.
Тому, на його думку, Заходу потрібно шукати нових підходів до Кремля. Санкції, на його думку, безумовно повинні лишитися в силі. Але існують і деякі більш вагомі варіанти тиску.
«Погрози надати Україні більшу економічну допомогу, щойно Путін, приміром, випустить своїх тролів і хакерів, можуть завдати певного болю йому і пощадити простих росіян», – пише Галеотті.
Росіяни, на його думку, не збираються повставати проти Путіна. І режим не розвалиться. За лаштунками Кремля триває конфлікт між прагматиками і націоналістами. Але цей процес не так вплине на Путіна, як сформує режим, який буде після нього. Посилення тиску на Москву здається правильним і заслуженим покаранням Росії за все скоєне нею зло включно з отруєнням екс-шпигуна в Британії і втручання у вибори в США. Але за іронією, те, що погіршує позиції Путіна, грає на руку націоналістам, що робить довгостроковий прогрес менш вірогідним.
УНІАН
