Українці платять ціну за американські брехні, тому що не можна роками обманювати світ і очікувати, що вам повірять
Чотири роки тому, 24 лютого 2022 року, російські військові розпочали повномасштабне вторгнення в Україну, вже окупувавши Крим із 2014 року. Напруженість між урядом України та західними лідерами з одного боку і Кремлем з іншого наростала роками, але війна не здавалася неминучою — принаймні для ключових європейських політиків і навіть для президента України Володимира Зеленського.
Зеленський навіть не зібрав тривожної валізи, хоча розмови про війну були всюди. Усе змінилося о 4:50 того четвергового ранку. Російські ракети посипалися на українську столицю Київ, а російські війська вторглися на східний фланг країни з трьох різних напрямків. Зеленський і його родина втекли в невідоме місце на тлі загроз російських груп ліквідації. Почалася найбільша війна на європейській землі з часів Другої світової війни — те, що Путін безбарвно назвав «спеціальною військовою операцією».
Чи було початок цієї війни несподіванкою? Тепер ми знаємо, завдяки глибоко дослідженій статті кореспондента Guardian із Центральної та Східної Європи Шона Вокера, що і ЦРУ, і MI6 зібрали величезні масиви розвідданих про майбутню війну й надсилали союзникам тривожні попередження про неминучість вторгнення Путіна. Ці попередження були майже проігноровані в ключових європейських столицях. Чому? Значною мірою тому, що американську та британську розвідку вважали ненадійною після надзвичайного провалу розвідки напередодні вторгнення в Ірак у 2003 році.
Читайте також: Як і Джордж Буш-молодший, Трамп розпочав безрозсудну війну, засновану на брехні
У матеріалі Вокера наводиться «напружена» розмова між неназваним європейським міністром закордонних справ і тодішнім держсекретарем США Ентоні Блінкеном.
«Я достатньо дорослий, щоб пам’ятати 2003 рік, — сказав міністр Блінкену, — і тоді я був серед тих, хто вам повірив».
Також цитують Джона Формана, тодішнього військового аташе Великої Британії в Росії:
«Небажання нам довіряти однозначно було спадщиною Іраку… Якщо ви показуєте людям щось, а вони все одно вам не вірять — у вас проблема».
Варто зупинитися і згадати, що саме це означає. Напередодні вторгнення в Ірак 2003 року американські та британські розвідслужби поставили за пріоритет догоджання політичним лідерам замість збору перевірюваних фактів. Як ми тепер знаємо, Ірак не мав зброї масового знищення — причини, яку сотні разів називали Джордж Буш і його чиновники для початку війни. (Center for Public Integrity нарахував щонайменше 935 неправдивих заяв, зроблених протягом двох років після 11 вересня Бушем і його оточенням щодо нібито загрози Саддама Хусейна.) Але розвідка продовжувала переконувати нас, що ця зброя існує.
У 2005 році урядова комісія дійшла нищівного висновку:
«Розвідувальне співтовариство було фатально неправим майже в усіх довоєнних оцінках щодо зброї масового знищення Іраку».
До 2008 року Архів національної безпеки Університету Джорджа Вашингтона встановив:
«Американська розвідка піддалася тиску адміністрації Буша щодо даних, що виправдовували вторгнення, раніше, ніж повідомлялося».
«PR-кампанія за війну почалася раніше, ніж розвідувальний аналіз».
Британський уряд також був причетний. За даними того ж архіву, адміністрація Буша і уряд Тоні Блера діяли спільно, використовуючи навмисно перекручену розвідінформацію для підтримки війни. MI6 навіть запідозрила свого таємного інформатора лише тоді, коли опис іракської хімічної зброї виявився майже ідентичним до показаного у фільмі «Скеля».
Читайте також: Феномен Трампа: чому половина Америки повірила брехуну
Результатом цієї масштабної маніпуляції стала не лише катастрофа для Іраку і Близького Сходу, але й повна втрата довіри до американських і британських спецслужб. Більше того — саме цей період, а не ера Дональда Трампа, став справжнім початком нашої «постправдивої епохи».
Тож не дивно, що європейські лідери, які також наївно вірили, що Путін не ризикне життями своїх солдатів і репутацією країни, не довірилися США чи Великій Британії. Той факт, що ЦРУ і MI6 мали реальні розвіддані, але їх зустріли байдужістю, говорить менше про помилки Європи і більше — про довготривалі наслідки американського неоколоніального авантюризму.
Американська розвідка також помилилася, вважаючи, що похід Росії на Київ буде блискавичним. Війна затяглася у виснажливе протистояння: понад мільйон загиблих, мільйони переміщених осіб. Росія контролює лише приблизно на 13% більше території України, ніж у 2022 році. Кінець війни не виглядає близьким.
Чи змінилося б щось, якби Європа дослухалася? Можливо. Але головний урок простий: не можна роками обманювати світ і очікувати, що вам повірять. Довіра — це форма сили. Кожна її втрата — це втрата впливу.
Саме про це варто пам’ятати, особливо коли США знову наближаються до нової війни — цього разу з Іраном. Заяви Трампа про «знищені ядерні об’єкти» лише підкреслюють: розвідка більше не має значення.
Ми перейшли від світу, керованого поганою розвідкою, до світу без розвідки.
І саме українці, серед інших, платять за це ціну.
Opinion by Moustafa Bayoumi: America lied about the Iraq war. Then they weren’t believed about Ukraine
The Guardian
