Нова американська адміністрація Джо Бадена цілком хотіла би повернутися до тісної співпраці з Федеративною Республікою Німеччина, проте істотним каменем спотикання в двосторонніх відносинах між Берліном і Вашингтоном став російсько-германський газогін «Північний потік — 2».
Про це пише німецька газета Süddeutsche Zeitung.
Нагадаємо, раніше стало відомо про першу телефонну розмову Меркель з Байденом. Німецький канцлер підняла питання в тому числі і щодо газогону «Північний потік — 2» (Nord Stream 2).
Німецька газета вважає, що Байден, «обмінюючись люб’язностями» з Меркель, якимось чином ставить під загрозу існуючий консенсус між республіканцями і демократами стосовно питання «Північного потоку — 2». І демократи і республіканці в США закликають Байдена не відмовлятися від жорсткої політики його попередника Дональда Трампа щодо «Північного потоку — 2».
Читайте також: У Байдена закликали призупинити санкції США проти Північного потоку-2
Крім того, німецькі ЗМІ не бачать, у чому власне може відбутися поступка Байдена по ПП-2, з огляду на досить непохитну позицію Берліна в цьому питанні.
В результаті Байден і його адміністрація постали перед дилемою — з одного боку вони заявили про намір покращувати відносини з американськими союзниками і перш за все з Берліном, але з іншого боку ситуація з ПП-2 показує, наскільки в реальності складно «перемкнути важелі» в двосторонніх відносинах.
Минулого тижня агентство Bloomberg повідомило, що Байден не хоче сваритися з німцями через «Північний потік-2», тому США не включать німецькі компанії в список санкцій, пов’язаних з будівництвом газогону.
Нагадаємо, днями президент РФ Володимир Путін на зустрічі з лідерами фракцій Держдуми заявив, що будівництво газогону “Північний потік – 2” Захід блокує не через дії Росії, а через власні плани на Україну.
Довідка.
“Північний потік-2” – проєкт розширення газогону “Північний потік” у Балтійському морі довжиною 1234 км. Початковий проєкт передбачав будівництво двох ниток газопроводу від РФ до Німеччини (загальною потужністю 55 млрд куб м газу на рік). Газогін мав проходити у територіальних водах 5 країн: Росії (118 км), Фінляндії (374 км), Швеції (510 км), Данії (147 км) й Німеччини (85 км).
