Громадськість закликає народних депутатів не ухвалювати законопроект № 6232 щодо реформи судочинства в цілому, якщо не буде усунуте порушення права на справедливий суд
Верховна Рада розглядає в другому читанні проект “процесуальної реформи” – ініційований Президентом законопроект №6232, що містить нову редакцію Господарського і Цивільного процесуальних кодексів, Кодексу адміністративного судочинства та зміни до інших законодавчих актів.
Проект передбачає чимало прогресивних змін. Однак значна кількість положень законопроекту, підготовленого профільним комітетом до другого читання, підвищить корупційні ризики, суттєво погіршить ситуацію із відкритістю судочинства та захистом права на справедливий суд.
- Законопроект дає суддям значні репресивні повноваження (накладати штрафи за дії, які йому здаються порушенням чи зловживанням), що в умовах корумпованої судової системи можуть обернутися проти добросовісних учасників процесу (ч. 149 ЦПК, ст. 149 КАС, ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Такі повноваження можна вводити в дію лише у разі успішного очищення суддівського корпусу і впевненості, що самі судді не будуть ними зловживати. Більше того, за одні й ті самі дії суд зможе накласти штраф і одночасно притягнути до адмінвідповідальності.
- Суд зможе обмежити доступ до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, через відсутність «вільних місць» (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення дозволить суддям уникати громадського контролю, призначаючи розгляд справ у кабінетах чи маленьких залах.
- Суд на власний розсуд зможе заборонити фотофіксацію чи відеозапис відкритого судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Заборона судді може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами у суспільно важливих справах.
- Суд не буде прилюдно проголошувати судові рішення, ухвалені за наслідками закритого судового засідання (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту), що є порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно.
- Законопроект упроваджує адвокатську монополію на представництво в судах негайно, а не поступово, як це передбачено конституційними змінами, оскільки не містить жодних перехідних положень з цього питання. Це дасть можливість судам не допускати до представництва інтересів осіб, які не мають статусу адвоката, керуючись процесуальними кодексами.
- Законопроект дає сторонам можливість залучати “експертів у галузі права” для роз’яснення суду як застосовувати норми українського права за наявності прогалин у регулюванні (ст. 74, 115, 116 ЦПК, ст. 69, 112, 113 КАС, ст. 71, 109, 110 ГПК у редакції законопроекту). Послуги таких “експертів” включаються в судові витрати і можуть бути стягнуті зі сторони, яка програє справу. Вочевидь ці норми є результатом лобіювання інтересів науковців-правників, які отримають додаткові можливості для заробітку за рахунок учасників процесу, хоча реальної потреби у їх залученні немає, адже сам суд є експертом у галузі права.
- Суддя зможе таємно зустрічатися із кожною зі сторін окремо, при цьому предмет розмови не може бути зафіксований навіть учасником процесу під страхом відповідальності (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Це дасть можливість судді вимагати неправомірну вигоду від сторони, не боячись відповідальності.
- Законопроект не дає можливість свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду (ч. 6 ст. 213 ЦПК, ч. 6 ст. 195 КАС, ч. 6 ст. 198 ГПК у редакції законопроекту), тоді як учасники справи можуть скористатися такою можливістю. Таке положення перешкоджатиме розгляду справ, де свідки перебувають за кордоном або на окупованій чи неконтрольованій території України.
- В адміністративному судочинстві, де сьогодні діє презумпція вини відповідача – органу влади і саме він зобов’язаний доказувати правомірність своїх рішень, суд отримає можливість перекласти обов’язок доказування порушення прав на позивача-громадянина (ч. 4 ст. 77, ч. 2 ст. 264 КАС у редакції законопроекту). Це значно послаблює можливості звичайної особи у відстоюванні своїх прав в адміністративному суді і підриває саму сутність адміністративного судочинства.
- В адміністративному судочинстві буде заборонено забезпечувати позов шляхом зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов’язку вчиняти дії, які випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС у редакції законопроекту). Чиновник зможе прикривати свої незаконні рішення чи дії, які оскаржує позивач, виконанням якоїсь інструкції і суд не зможе зупинити незаконну діяльність такого чиновника в порядку забезпечення позову. Це послабить захист людини від свавілля чиновників та органів влади.
- Легалізується розгляд справ у разі, коли з вини суду учасник справи своєчасно не отримав повідомлення. Так, у великій кількості адміністративних справ, зокрема у виборчих спорах, спорах щодо обмеження свободи мирних зібрань, оскарження адміністративних стягнень, учасник справи вважатиметься належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, з моменту направлення такого повідомлення (ч. 2 ст. 268 КАС у редакції законопроекту). І навіть, якщо таке направлення відбулося за хвилину до початку судового засідання, особа вважатиметься належно повідомленою.
- У кримінальному процесі сторони провадження, зокрема й сторона захисту, позбавляються права самостійно обирати і залучати судового експерта. Повноваження залучати експерта матимуть лише слідчий суддя і суд (ст. 242, 243, 244, 332, 509 КПК у редакції законопроекту). При цьому монополію у здійсненні судових експертиз матимуть лише державні спеціалізовані установи. Це призведе до істотного звуження права на захист та конституційного принципу змагальності сторін.
- У кримінальному процесі строк досудового розслідування відраховуватиметься з моменту реєстрації інформації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, а не моменту повідомлення про підозру, як тепер (ст. 219 КПК у редакції законопроекту). Такий крок матиме катастрофічні наслідки для потерпілих. Адже кількість відмов у початку розслідування при неочевидних злочинах значно зросте, бо слідчі не братимуть на себе відповідальність розслідувати ці злочини так швидко. Більшість справ будуть закриті, оскільки розслідувати їх за три чи шість місяців неможливо. Ці зміни зроблять неможливою ефективну роботу усіх органів досудового розслідування, що призведе до ще більшої безкарності в суспільстві
Зважаючи на викладене, громадськість закликає народних депутатів не ухвалювати законопроект №6232 щодо реформи судочинства в цілому у разі невирішення зазначених проблем під час другого читання, а винести ці питання на третє читання або ж повернути законопроект на повторне друге читання.
Центр політико-правових реформ
Група “Судова реформа” Реанімаційного Пакету Реформ
Центр протидії корупції
Фундація DEJURE
ЧЕСНО.Фільтруй суд
Автомайдан
ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
Нагадаємо, президентський законопроект № 6232 був зареєстрований в якості «невідкладного» 23 березня 2017 року. 20 червня його було прийнято у першому читанні, потім його розгляд декілька разів відкладався.
