Навички, які дозволяють гравцям у культову комп’ютерну гру StarCraft перемагати, можуть за своєю суттю відповідати умінням, які у найближчому майбутньому будуть затребувані для успішного управління роботизованими військовими, підрозділами до складу яких входитимуть бойові одиниці із певною мірою автономності в ухваленні рішень.
Про це у статті «Повернення бліцкригу: майбутнє революція бойових роботів» на сайті видання Real Clear Defense заявив Браян Міхельсон (Brian M. Michelson), офіцер армії США, експерт аналітичного центру Atlantic Council у Вашингтоні.
На думку Міхельсона, на сьогодні провідні армії світу загалом зблизилися за технологічним рівнем, а запорукою перемоги однієї із них у разі конфлікту можуть стати новаторські підходи до інтеграції доступних технологій у єдину систему ведення бойових дій, яка дозволить максимально використати потенціал і новітніх роботизованих систем (з розширеною роллю автономного штучного інтелекту) і людини.
Щоб проілюструвати свою тезу експерт вдався до прикладу теорії та практики «блискавичної війни» нацистської Німеччини – з одного боку, та комп’ютерної гри StarCraft – з іншого.
«Переможцем наступного конфлікту ймовірно буде не той, хто загалом має кращі технології, але та сторона, військові мислителі якої запропонують концепцію війни майбутнього, яка інтегрує усі технології та доречно застосує роботизовані системи до ведення бойових дій», – вважає Міхельсон.
Проаналізувавши успіхи німецької армії у перші роки Другої світової війни, цей експерт дійшов висновку, що війська гітлерівської Німеччини на етапі т.з «бліцкригу» мали доступ до тих самих технологій, що і їх супротивники, проте мали принципову перевагу за рахунок новаторської інтеграції загально доступних технологій, яка не спадала на думку іншим.
«Доктрина використання танків армії Франції розглядала танки, як засоби підтримки повільних піхотних армій. Натомість, німці побачили у танках ударну силу, яка здійснить прорив до тилу супротивника, виступаючи частиною бойових підрозділів, утворених змішуванням різних родів військ. Відтак німці вклалися у збалансоване поєднання міцного захисту, вогневої потужності, маневреності та надійності. Вони також спорядили більшість бойових машин радіо, щоб полегшити ефективні маневри великих військових формацій та швидку координацію з іншими підрозділами», – наводить приклад дослідник.
На думку, Міхельсона, на сьогодні військові світу, включно з американцями, не використовують повний потенціал деяких найновітніших військових технологій, зокрема штучного інтелекту, так само, як французька армія напередодні Другої світової війни не змогла осягнути повний потенціал танків.
Дослідник переконаний, що на фоні вже доведених продемонстрованих на практиці характеристик роботизованих систем (радар ведення вогню Longbow у гелікоптері AH-64D Apache та ізраїльська система активного захисту танків Trophy Active Protection System), людський фактор у ланцюжку ухвалення рішень все більше виглядає чинником стримування, а не підвищення ефективності ведення бойових дій.
Експерт вважає, що, дозволивши штучному інтелекту ухвалювати самостійні рішення на полі бою, військові отримають перевагу за цілою низкою критеріїв.
«Більшість армій продовжують розглядати бойових роботів у якості допоміжних засобів, які можуть здійснювати розвідку, вибіркові удари, виконувати логістичні завдання. Ведеться порівняно мало дискусій про використання бойових роботів на значних, а у деяких моментах і ключових ролях, у майбутні доктрини ведення бойових дій», – відзначає Міхельсон.
І це попри те, наголошує Міхельсон, що антропоцентричний підхід до створення військової техніки та ведення бойових дій веде до створення менш ефективних і значно дорожчих засобів ведення війни та продовження життя застарілих концепцій ведення бойових дій.
«Бронемашина без людей на борту не повинна відповідати вимогам щодо розміру та безпеки, які покликані зберігати життя людей. Така машина може бути меншою, легшою та відносно одноразовою. Активне використання роботів дозволить зменшити також і кількість військовослужбовців, адже роботам не потрібно платити, надавати медичні послуги, їм не знадобиться відновлення після поранень, чи пенсія», – наводить приклад автор.
«Роботи мають кращі можливості, вони дешевші і безпечніші для людей, ніж еквівалентні системи, які передбачають участь військовослужбовців, у більшості, якщо не у всіх бойових ситуаціях», – підсумовує автор.
Для того, щоб у повні скористатись перевагами, які несе для військових штучний інтелект, він закликає почати роботу над розробкою механізмів співпраці людей (на рівні керівництва масами роботів, а не індивідуального менеджменту окремих бойових одиниць – прим.) та роботизованих підрозділів, яким буде віддана певна обмежена автономія в ухваленні рішень на полі бою. Тут і може, наголошує Міхельсон, знадобитись досвід гравців у StarCraft.
«Ця складна гра ведеться у реальному часі, включає розподіл ресурсів, має на меті перемогу над супротивником і при цьому потребує ефективного управління армією, яка спирається на досить примітивний штучний інтелект. Подібна ігрова технологія та інтерфейси можуть запропонувати корисні інструменти, які дозволять майбутнім військовим командувачам контролювати значну кількість бойових роботів на складному та мінливому полі бою. Можливо, навички одночасного виконання багатьох завдань у такому середовищі можуть навіть стати критерієм для відбору майбутніх лідерів тактичних роботизованих військ», – відзначив Міхельсон.
Прикметно, що у 2014 році керівник Головного автобронетанкового управління Міноборони Росії Олександр Шевченко заявив, що вправні гравці у танковий симулятор World of Tanks можуть досягнути значного успіху на службі у збройних силах Росії.
«Команди з гри World of Tanks за своєю злагодженістю вже починають нагадувати реальні танкові підрозділи збройнил сил РФ. Я переконаний, що серед нинішніх чемпіонів World of Tanks – майбутні генерали наших танкових військ», — наводить слова Шевченка восени 2014 року Lenta.
Голос Америки
