Переважна більшість громадян України поділяють точку зору, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом українського народу, свідчать результати опитування, проведеного соціологічною групою “Рейтинг” наприкінці жовтня.
Однозначно згодні з таким твердженням 62% опитаних, радше згодні – 17%, радше не згодні 4%, однозначно не згодні – 8% респондентів.
За останні роки згодних з таким твердженням стало більше: у 2010-12 рр. їх було 58-61%, потім їхня кількість поступово зростала, досягнувши максимуму (80%) в 2015 році. Незгодних з таким твердженням було найбільше у 2011 році (29%), після цього їх кількість знижувалося і з 2014 року не перевищувала 15%.
Наразі це твердження поділяє переважна більшість жителів Заходу та Центру країни (92% і 83% відповідно), на півдні та сході таких 69% і 67% відповідно. Більш схильні підтримувати цю тезу жителі сіл, а також молодші та україномовні респонденти.
69% респондентів позитивно ставляться до визнання сенатом США Голодомору 1932-33рр геноцидом Українського народу, а 62% опитаних вважають, що Україні і далі потрібно домагатися міжнародного визнання Голодомору геноцидом.
68% опитаних мають намір у поточному році запалювати свічку в День пам’яті жертв Голодомору в пам’ять про загиблих від голоду, 21% сказали, що не будуть цього робити. Ця ініціатива знаходить велику підтримку на заході і в центрі країни, але більше половини опитаних на півдні і сході заявили, що також візьмуть участь у цій акції.
Найбільше опитані вважають винним в організації Голодомору особисто Йосипа Сталіна – 47% і загалом центральне керівництво СРСР – 39%. Ще 28% покладають вину за геноцид на каральні органи СРСР (НКВС, ГПУ), 23% – на вище керівництво Радянської України. Лише 3% відзначили, що в Голодоморі винні українські селяни (кулаки), які відмовлялися добровільно віддавати врожай. Тези про те, що Голодомор був зумовлений природними причинами, дотримуються менше 5%.
За останні 10 років рівень підтримки ідеї проведення суду над винуватцями Голодомору 1932-33рр виріс з 37% до 48%, а ініціативи надання компенсацій постраждалим від геноциду та їхнім сім’ям – з 46% до 63%.
Дослідження було проведено 20-29 жовтня 2018 року. методом особистого формалізованого інтерв’ю (face-to-face) було опитано 2000 респондентів віком 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення; помилка репрезентативності не більше 2,2%.
