56 мільйонів років тому, в першу добу після вимирання динозаврів, на Америку впала досить велика комета, чиє падіння трохи не викликало чергове масове вимирання життя і перетворило клімат Землі в «парник» на кілька сотень тисяч років.
«Швидше за все, це падіння безпосередньо пов’язане з палеоцен-еоценовим температурним максимумом. Потепління і падіння комети сталися практично одночасно, і це, як ми вважаємо, не було випадковістю. Якщо зв’язок між кометою і потеплінням є, то це означає, що зміна клімату і пов’язаний з ним викид вуглекислоти в атмосферу були фактично миттєвими», — розповідає Морган Шаллер (Morgan Schaller) з Інституту Ренессалера в Троє (США).
Мова йде про так званий Палеоценово-еоценовий температурний максимум – період вкрай теплого клімату на Землі, який почався приблизно 56 мільйонів років тому, на початку еоцену, епохи відновлення життя на планеті після вимирання динозаврів. Це потепління відбулося дуже швидко, за 5-20 тисяч років, і воно тривало близько 200 тисяч років. Сьогодні вчені використовують ПЕТМ в якості найближчого аналога поточного глобального потепління.
Температури під час цього максимуму були на 5-8 градусів вищі, ніж сьогодні, завдяки чому вся планета являла собою тропічний сад, навіть полюса Землі були вільні від льоду. Настання цього періоду супроводжувалося дивними змінами у флорі і фауні океанів, і багатьма іншими незрозумілими речами. Все це змушує геологів запекло сперечатися щодо того, що саме було причиною цього потепління – виверження вулканів, якісь інші геологічні чинники або щось ще.
Шаллер і його колеги відкрили несподівані підтвердження однієї з альтернативних теорій, що пояснюють це «глобальне потепління» – падіння на Землю великої комети, вивчаючи відклади еоцену, що сформувалися приблизно 56 мільйонів років тому, у перехідний період між палеоценом і еоценом на території штату Нью-Джерсі.
В цих відкладах вчені знайшли так звані мікротектити і мікрокристити – невеликі кульки з оплавлених порід, які зазвичай виникають при падінні астероїдів або комет, розплавлюванні й швидкому застиганні крапель порід, викинутих ними при зіткненні з Землею. Хімічний склад і високі температури, при яких виникли ці кульки, вказують на те, що вони виникли саме внаслідок удару небесного тіла, а не в ході вивержень вулканів.
В даному випадку, як вважають дослідники, на еоценову Землю впала саме комета, так як комети містять в собі велику кількість органіки і вуглецю, згорання і окислення якого могло різко підвищити частку СО2 в атмосфері і викликати різке потепління клімату.
Крім того, падіння астероїдів і комет, як нещодавно з’ясували вчені, які вивчали кратер астероїда, що знищив динозаврів, подібні падіння можуть «вибивати» нафту з надр Землі і підпалювати її, а також провокувати потужні серії вивержень вулканів фактично в будь-якій точці планети. Все це, як вважають Шаллер і його колеги, могло викликати палеоцен-еоценовий температурний максимум.
Як це часто буває в геології та палеонтології, подібні висновки вже зустріли скептицизм інших геологів. Як передає прес-служба університету Колумбії, два відомих геолога, Чарльз Лангмуїр (Charles Langmuir) і Джеральд Дікенс (Gerald Dickens), які дотримуються вулканічної теорії, вже засумнівалися у висновках авторів статті, зазначивши, що падіння комети не обов’язково було пов’язано з потеплінням. Проблему ускладнює те, що кратер, залишений цим катаклізмом, поки не знайдений, і до його виявлення суперечки будуть тільки посилюватися.
