В цей день 1928 року народився Левко Лук’яненко — український дисидент і радянський політв’язень

Левко Лук'яненко
24 Серпня 2017, 12:33

Левко Григорович Лук’яненко — український націоналіст, дисидент часів СРСР, політичний діяч незалежної України, Герой України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2016).

Народився 24 серпня 1928 року в с. Хрипівка Городнянського району Чернігівської області України. Українець.

В 1944-1953 служив у Радянській армії, в 1953 вступив до КПРС і вступив на юридичний факультет Московського університету ім. Ломоносова, спеціальність “Правознавство”.

Після закінчення університету з 1958 працював штатним пропагандистом Радехівського райкому КПРС, з 1959 — працівник адвокатури Глинянського району Львівської області. Тут він створює опозиційний по відношенню до радянської влади “Український робітничо-селянський союз” (“Українська Робітничо-Селянська Спілка”), який виступав за конституційну відділення України від СРСР. За це в січні 1961 він виключається з КПРС і його засуджують до розстрілу “за антирадянську агітацію і пропаганду”. Однак вирок замінюється тюремним ув’язненням терміном на 15 років.

У 1976 Левко Лук’яненко вийшов на свободу і став одним із засновників Української гельсінської групи”. У наступному році він був знову заарештований і засуджений до 10 років тюремного ув’язнення і 5 років заслання. У 1988 Левко Лук’яненко вийшов на свободу. Таким чином він провів 26 років свого життя в ув’язненні.

30 березня 1990 Левко Лук’яненко був обраний депутатом Верховної Ради України.

29 квітня 1990 з групою своїх соратників створив Українську республіканську партію (УРП), головою якої він був обраний.

1 грудня 1991 р. він брав участь у президентських виборах. За нього проголосували 1 432 556 осіб (4,49 %).

У 1992-1993 Левко Лук’яненко був послом України в Канаді. 27 березня 1994 був обраний депутатом Верховної Ради.

На парламентських виборах 29 березня 1998 Левко Лук’яненко брав участь під номером 1 виборчого списку блоку партій “Національний фронт”. Блок не подолав чотиривідсотковий бар’єр, і Левко Лук’яненко в парламент не пройшов.

4 листопада 2000 почесний голова УРП Левко Лук’яненко був обраний дійсним головою цієї партії.

Згодом УРП увійшла до виборчого блоку БЮТ і на парламентських виборах 31 березня 2002 Левко Лук’яненко виступав у списку БЮТ під номером 5. Таким чином, він втретє пройшов у парламент. Так як в травні 2002 УРП злилася з УНП “Собор” Левко Лук’яненко став заступником глави нової партії Українська республіканська партія “Собор”.

Після відставки уряду Юлії Тимошенко 8 вересня 2005 УРП “Собор” розкололася на прихильників подальшої співпраці з Юлією Тимошенко, яких очолював Левко Лук’яненко, і прихильників зближення з НСНУ, очолюваних головою партії Анатолієм Матвієнко. У підсумку Левко Лук’яненко з групою однодумців, представників УРП першого покоління, покинув партію і через деякий час був включений у виборчий список БЮТ під номером 6 як безпартійний. За результатами парламентських виборів 26 березня 2006 Левко Лук’яненко в четвертий раз став депутатом Верховної ради України.

28 травня 2006 з ініціативи Левко Лук’яненко у Києві пройшов Установчий з’їзд відродження УРП”. Була створена Українська республіканська партія Левка Лук’яненка (зареєстрована 22 грудня 2006), почесним головою якої він став.

16 червня 2007 вийшов з Верховної Ради за власним бажанням.

Академік Академії наук вищої школи України (АНВШ, 2001). Почесний доктор права Альбертського університету (1993, Канада). Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (22.11.2007, за активність і наполегливість у донесенні до світової спільноти правди про голодомори в Україні у XX столітті, багаторічну плідну громадсько-політичну діяльність), Почесною відзнакою Президента України (орден “За заслуги” III ступеня , 1992); медаллю імені Святого Володимира “Борцям за волю України” (1991, СКВУ).

Автор низки книг.

В цей день 1928 року народився Левко Лук’яненко — український дисидент і радянський політв’язень