Президент Петро Порошенко і канцлер Німеччини Ангела Меркель домовились, що в кінці листопада відбудеться зустріч міністрів закордонних справ країн “нормандської четвірки”. Під час цієї зустрічі глави МЗС мають обговорити питання ухвалення “дорожньої карти” щодо виконання Мінських домовленостей. Чи відбудеться така зустріч, і якими будуть її результати, – аналізує сайт “24”.
“Дорожня карта” і загроза подальшої ізоляції Росії
Рішення про “дорожню карту” для виконання Мінських домовленостей було прийнято лідерами Німеччини, України, Франції і Росії під час зустрічі в Нормандському форматі в Берліні 19 жовтня. Як відомо, лідери країн “норманської четвірки” не могли зустрітися рік через постійну відмову Путіна. Перемовини переносилися кілька разів. Зрештою, російський президент погодився приїхати до Берліну.
Як вважають експерти, одна з причин раптової згоди Путіна – він здійснив спробу вийти з міжнародної ізоляції.
Напередодні Кремль був змушений скасувати візит Путіна до Франції на відкриття російського духовно-культурного центру в Парижі. Причиною стала заява президента Франсуа Олланда, що він не збирається робити ніяких урочистих заходів з Путіним, а виключно готовий обговорити з ним питання Сирії. Причому, очевидно, що це була б критика дій Росії в Сирії. Крім того, постала загроза щодо посилення санкцій. Тому глава Кремля був змушений хоча б зробити вигляд, що готовий про щось домовлятися.
Переговори тривали всього кілька годин, і за їх результатами було вирішено розробити до кінця листопада “дорожню карту” для виконання Мінських домовленостей. Також домовилися про озброєну місію ОБСЄ на Донбасі. “Дорожня карта” повинна стати основним документом з імплементації усіх Мінських угод. Втім, жодних документів підписано не було. Фактично результатом перемовин стали усні декларації її учасників.
Але було ще кілька моментів. По-перше, як заявив Петро Порошенко, були розмови про відновлення обміну військовополоненими і звільнення політичних заручників. По-друге, про збільшення з трьох до семи пунктів відведення військ по лінії зіткнення в ОРДЛО.
Карта з багатьма невідомими
В Україні переконані, що рішення про створення “дорожньої карти” – перемога. Адже раніше Путін взагалі і чути не хотів про неї.
Як заявив міністр закордонних справ України Павло Клімкін, консультації з німецькими і французькими дипломатами по узгодженню “дорожньої карти” ведуться. Однак з Росією спільного бачення немає.
Нічого нового в словах Клімкіна немає. Як відомо, в України і Росії кардинально різні погляди на суть врегулювання конфлікту на Донбасі.
Зокрема, Путін хоче врегулювання конфлікту лише на своїх умовах – спочатку політична частина (місцеві вибори в ОРДЛО), а потім буцімто вирішення безпекових питань. Іншими словами, Москва хоче, щоб так звані місцеві вибори відбулися під повним контролем її військових угрупувань і без участі українських партій, ЗМІ і присутності міжнародних спостерігачів.
Київ, зрозуміло, заявляє, що, поки Росія не виведе свої війська з Донбасу, а незаконні терористичні банди на будуть роззброєні, ніяких виборів проводити не можна. В Адміністрації Президента навіть озвучили п’ять умов, які повинні бути включеними в “дорожню карту”. Зокрема, моніторингова місія ОБСЄ повинна отримати безперешкодний доступ до всієї окупованої території на Донбасі, включаючи кордон. Виведення всіх військ і озброєння, забезпечення безпеки проведення можливих виборів. Розпуск фейкових республік і звільнення всіх політичних в’язнів і військовополонених.
Хоча експерти вважають, що ці пункти є певним компромісом з боку України, сумнівно, що Росія погодиться включити в “дорожню карту” хоча б кілька з них. В першу чергу, що стосується роззброєння і виведення військ. Але, зауважує директор аналітичного центру “Політика” Микола Давидюк, зустріч у Нормандському форматі необхідно ініціювати і проводити. На його думку, Україні з огляду на можливі політичні зміни в Німеччині чи Франції в результаті виборів потрібно самій виходити з більш конкретними ініціативами. Зазвичай, Україна приїжджає, слухає і намагається домовитися. А потрібно попередньо давати напрямки руху щодо вирішення конфлікту.
Сьогодні Україні чекати від країн Європи чогось багато не варто. Тому що всі сьогодні сфокусовані виключно на власних проблемах. На жаль, вирішення українського питання сходить на периферію. Наш конфлікт переходить на рівень політичного згасання. Тому це треба актуалізувати, якомога голосніше про це говорити, – переконаний експерт.
При цьому, наголошує Давидюк, українській стороні під час переговорів потрібно використовувати ті рішення, які прийняли нещодавно ООН, ПАРЄ і НАТО. Як відомо, в ООН ухвалили резолюцію про порушення прав людини в анексованому Криму. ПАРЄ прийняла дві резолюції, в яких назвала Росію агресором. А Північно-Атлантичний Альянс заявив, що Росія є найбільшим агресором у світ.
Це ті козирі, які необхідно використовувати на таких зустрічах. Це перемоги української дипломатії – маленькі цеглинки, з яких ми будуємо свою переможну стіну, – підкреслив Давидюк.
При цьому це не єдині козирі в руках Києва, які дозволяють ще раз показати, хто насправді веде війну проти України, щоб вимагати подальшого тиску Заходу на Росію. По-перше, Росія відмовляється звільнити політичних заручників, які перебувають у в’язницях. По-друге, проросійські військові формування не дотримуються рішення щодо розведення військ по лінії зіткнення в ОРДЛО.
Зокрема, як повідомив на своїй сторінці у Facebook директор Центру дослідження громадянського суспільства Віталій Кулик, в Трьохізбенці 20-21 листопада російсько-терористичні війська сім разів відкривали вогонь у напрямку українських укріплень вздовж усієї лінії розмежування. А диверсійно-розвідувальна група противника намагалася наблизитися до позицій українських військовослужбовців, застосувавши автоматичні гранатомети та стрілецьку зброю. Відбулося бойове зіткнення. Також вівся прицільний вогонь зі стрілецької зброї у напрямку смт Станиця Луганська (ще один із пунктів розведення військ).
У результаті ворожого обстрілу у селі Лобачеве Новоайдарського району прямим влученням зруйновано будинок та пошкоджено газопровідну трубу. На щастя поранених та постраждалих немає. Після ремонтних робіт подача газу відновлено,– написав Кулик.
Таке “перемир’я” свідчить, що російські війська не збираються покидати українську територію. Навпаки, вони продовжуватимуть обстріли, щоб і далі дестабілізувати регіон, добиваючись поступок від України. Але той факт, що обстріли з боку терористичних формувань продовжуються, є ще одним аргументом на користь Києва під час переговорів щодо того, що спочатку необхідно виконати безпекову частину Мінських домовленостей.
Путін вичікує і робить посили Трампу
Хоча на стороні України сьогодні багато переваг, а Ангела Меркель запевнила Петра Порошенка, що ЄС не планує знімати санкцій з Росії, поки та повністю не виконає Мінських домовленостей, загальна ситуація в світі не на користь Києва. Проблема в тому, що у Франції вже розпочалися президентські перегони, і є очікування, що перемогу отримає кандидат, який симпатизує Путіну. Приміром, голова ультраправої партії Національний фронт Марін Ле Пен, яка давно публічно виказує свої симпатії Путіну.
Тоді, як зауважує Микола Давидюк, вона швидко вирішить ситуацію з Кримом не на користь України.
Крім того, зазначає експерт, Путін зараз очікує, якими ж будуть стосунки із США. Він посилає Трампу різні сигнали щодо налагодження дружньої співпраці в інтересах двох країн. За словами Давидюка, від відносин Путіна із США залежатиме його участь у Нормандському форматі.
Російський президент дуже прагматичний. Для чого Москва ініціювали Нормандський формат? Тому що Путін бачив, що Барак Обама з ним розмовляти не буде, і він нічого у нього не виторгує. Якщо Путін побачить, що США йому можуть дати більше, ніж Нормандський формат, то він може змінювати переговорну площадку і ігнорувати Нормандський формат, – вважає політолог.
Хоча, за його словами, Путіну все одно треба сідати за стіл переговорів і вирішувати певні питання. Зокрема, обмін полоненими в форматі Мінських домовленостей. В Нормандському форматі можна підняти питання щодо полегшення життя людей на окупованих територіях.
Тому, навіть якщо зустріч у Нормандському форматі відбудеться, то, швидше за все, особливого прориву не буде. Росія вичікує змін основних світових гравців. Відповідно, навряд чи глави МЗС “нормандської четвірки” ухвалять якийсь проект “дорожньої карти”. З іншого боку, досвід показує, що Москва не виконує жодних домовленостей і першою їх порушує.
Росія підписує ці домовленості з метою шантажу України. Путін, підписавши Мінськ-1 і Мінськ-2, порушив їх у перший же день. Для нього ці домовленості – односторонній рух. Він їх бачить з точки зору, щоб вимагати щось з України, Німеччини,Франції. Але не бачить там своєї відповідальності. При цьому прискіпливо вимагає виконання домовленостей Україною, – зауважив Микола Давидюк.
Та, незалежно від того, чи відбудеться наприкінці листопада зустріч глав МЗС “нормандської четвірки”, і які рішення там ухвалять, для України сьогодні є один серйозний виклик щодо подальшого вирішення наших проблем. Як наголосив політичний експерт Сергій Постоловський, є питання чи українське МЗС і ті чиновники, хто відповідає за зовнішню політику, розробляють дієву стратегію відносин України і США при президенті Трампі і європейськими країнами, де йде запит на правий радикалізм?
Чи прораховують в Україні ризики, що в 2017 році існує велика ймовірність, що в країнах Західної і Центральної Європи – Франції, Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі можуть прийти до влади ультраправі сили? Як тоді Україні будувати стратегію відносин з новою Європою? Як зберегти демократію і зробити так, щоб нова Європа, яка може відновити відносини з Росією, не зробила це за рахунок національних інтересів України, – підкреслив Постоловський.
Сьогодні для України головне завдання на різних переговорних площадках дати зрозуміти світу, що корінь їхніх і наших проблем саме в агресивних діях Путіна. Не потрібно йти на поступки, доки Росія не стане дотримуватися міжнародних стандартів. Інакше Путін не зупиниться, а продовжить свій наступ на Європу.
Інна Жолобович, 24 канал