Московія – це не Русь: чому не варто називати росіян «руськими», як це робить президент Зеленський
Видання “Радіо Свобода” написало велику статтю під назвою “«Виходить баламутство». Чи варто називати росіян «руськими», як це робить президент Зеленський?”
Стаття гаряче обговорюється в соцмережах. Ось огляд основних аргументів з неї – чому не слід називати росіян «руськими», як це інколи робить президент Зеленський.
1. Плутанина історичних понять:
«Руський» – це давньоукраїнський. Таке означення стосується історії Київської Русі, спадкоємцем якої є Україна. Вживання «руський» для росіян плутає це поняття і грає на руку московській ідеології про «спільну Русь».
«Російський» – сучасна політична ідентичність РФ. Вживання правильного терміна чітко розділяє сучасну Росію від історичної Русі.
Читайте також: На Рівненщині знайшли артефакти Київської Русі [1]
2. Ідеологічні наслідки:
Називаючи росіян «руськими», ми ніби підтверджуємо російську вигадку, що сучасна РФ є прямим спадкоємцем Київської Русі, а не її загарбником.
Це шкодить українським історичним претензіям на спадок Русі, бо підтримує кремлівський наратив про “триєдину націю” (росіяни, українці, білоруси).
3. Історичне привласнення Русі Москвою:
Приклади: пам’ятник князю Володимиру в Москві [2], атомний підводний човен «Володимир Мономах», спроби привласнити Анну Київську.
Кремль активно просуває ідею, що «Русский мир» має історичну основу. Вживання терміна «руський» сприяє цьому наративу.
4. Лінгвістична та культурна плутанина:
Історично «руський» (з одним «с») означає український, а «русский» (з двома «с») – російський.
У мовленні ця різниця стирається, створюючи «баламутство» (плутанину).
5. Федеративна природа РФ:
РФ – багатонаціональна держава. У її армії воюють буряти, дагестанці, татари, мордва, чуваші, удмурти, башкири, тувінці, чечени, ханти, мансі, якути та інші “русскіє”.
Термін «руський» звужує поняття до вигаданого слов’янського етносу, тоді як коректно вживати «росіяни», що охоплює всіх громадян РФ незалежно від етнічного походження.
6. Загроза втрати терміну «руський» для української ідентичності:
Історично «руський» вживався для позначення українців (русинів). Використовуючи це слово для росіян, ми втрачаємо власне історичне поняття.
7. Альтернативна точка зору:
Неосвічені і недалекоглядні прихильники вживання «руський» вважають це зневажливим щодо ворога.
Але ця форма зневаги має високу історичну та культурну ціну для України, оскільки сприяє російській історичній містифікації.
Висновок:
Вживання слова «руський» щодо росіян – це історична, політична і комунікативна помилка, яка послаблює українську позицію у війні за спадщину Русі й створює небажаний асоціативний зв’язок між українцями та росіянами. Коректніше вживати «російський» / «росіяни».
* * *
… а ще краще їх історичні назви – москвини, москалі, кацапи – які ми можемо знайти в творчості Котляревського, Шевченка, Марко Вовчок.
Зауважимо, що означена “Радіо Свобода” проблема нерозуміння українцями хто такі “руzzкіє” є дуже небезпечною, адже вона широко застосовується фашистською росією у гібридній війні проти України.
До аргументів “Радіо Свобода” варто додати ще й такі:
Назва Русь дала початок низці історичних етнонімів населення цієї держави — руські, русини, руснаки, русичи, руси — які протягом століть використовувалися на означення українців, що зафіксовано в численних джерелах до XIX століття.
Натомість назва Росія — пізніша, штучно впроваджена у Московії Петром на початку XVIII століття — породила відповідний етнонім росіяни (рос. россияне), що логічно узгоджується з практикою інших мов (англ. Russians від Russia, франц. Russes від Russie).
Однак лише на Росії всупереч історичній тяглості вживаною залишається самоназва русскіє, яка формально походить від Русь, але історично означала не етнос, не етнокультурну спільноту, якою є українці, а загальне “населення Русі”. Її сучасне застосування як етноніма або як етноса є історично некоректним і лінгвістично заплутаним — вона привласнює спадщину Київської Русі всупереч як історичним фактам, так і мовній логіці.
З точки зору логіки і здорового глузду, ті хто спілкується в Україні язиком ворога, мають називати цей язик не “руzzким языком” а “российским языком”! Адже Феофан Прокопович придумав цей язик на замовлення Петра І для спілкування всіх народів всередині імперії – і він не виник як мова якогось етносу.
До того ж, такого етносу як “русские” не існує. Це слово не можна назвати етнонімом, оскільки цим словом позначали не національну приналежність, а державну. При цьому це слово вживається лише на Московії – а в Україні і в усіх країнах світу навіть такого поняття немає, є лише свій місцевий варіант назви “россияне”. Втім московити у себе дуже хитро перекладають назву russians як “руzzкіє”, а не як “россіяни” що вона насправді означає.
Цікаво, що у тих кого на Московії називають “русскіє”, ніколи не було і немає (і не буде) національного лідера, державності і навіть автономії, немає конституції, гімну і прапора, немає культури і національного одягу. Немає навіть законодавчо закріпленого поняття “русскіє”. Цю масу людей, які називають себе прикметником «русскій», формували упродовж трьох століть. І всі нинішні їхні проблеми корінням сягають саме у відсутність історичної пам’яті і національних ознак. Публіцист Олександр Невзоров каже що “русскіє” – це самоназва кримінальної спільноти, але це тема іншої розмови.
Читайте також: Олег Панфілов: Логічний кінець – розпад Росії, для якого є і сучасні, і історичні причини [3]