Одного разу до видатного російського терапевта Сергія Петровича Боткіна звернувся багатий купець, що страждав цукровим діабетом, ожирінням і гіпертонічною хворобою. Він запропонував великі гроші професору, проте Боткін відповів, що візьметься за лікування тільки за однієї умови: якщо той босоніж, взявши лише торбинку з хлібом, без копійки грошей, відправиться пішки до Одеси, де і почнеться лікування. Якщо ж умова буде порушена, лікар відмовиться лікувати.
Купець був ошелешений почутим. Але оскільки у нього не було іншого виходу (всі його недуги вважалися невиліковними), йому залишалося лише погодитися і відправитися в дорогу. По дорозі в Одесу він просив милостиню, зупинявся на нічліг в селах, харчувався чим Бог послав, пройшов понад 2 000 кілометрів і, врешті-решт, досяг мети свого шляху в надії на допомогу відомого лікаря. Боткін оглянув його і запитав, навіщо той з’явився, якщо є абсолютно здоровою людиною. Купець здивувався. Однак ні ознак ожиріння, ні діабету, ні гіпертонічної хвороби у нього вже не було.
До речі, в період блокади Ленінграда помітно рідше зустрічалися такі захворювання, як інфаркт міокарда, цукровий діабет, тиреотоксикоз, практично не фіксувалися апендицит, холецистит, виразкова хвороба шлунку.