Багато людей зараз ставить собі запитання: як сталося, що Трамп прийшов до влади? Чому така значна підтримка дісталась людині неосвіченій, безвідповідальній і нарцистично самозакоханій [1]? Чому політична вага інтелекту і досвіду виявилася мізерною — і що це говорить про саму демократію?
1. Прості відповіді для втомлених умів
Популізм завжди продає прості рішення. Там, де фахівець говорить про складність, ризики, нюанси — популіст вигукує гасло. «Побудуємо стіну», «Все поділити», «Повернемо велич». Лозунг завжди коротший за аналіз, а отже — ефективніший для мас, які втомилися думати або й ніколи цього не прагнули.
2. Емоція замість аргументу
Трамп, як і кожен демагог, звертався не до розуму, а до емоцій. Його риторика — не про логіку, а про роздратування. Він створив образ ворога, пообіцяв реванш, уникав складних пояснень. Як колись Гітлер, Трамп не мав програми — лише звинувачення, гнів і вигідно поданий страх.
Читайте також: «Величезна проблема»: нове інтерв’ю Трампа викликає дедалі більше закликів висвітлювати його «когнітивний занепад» [2]
3. Примітив — мова «простого народу»
Інтелектуали у програші — завжди. Їх не розуміють, і тому їм не довіряють. Їх складна мова викликає роздратування. Прості люди відчувають приниження від незрозумілих термінів, але не визнають цього — вони звинувачують співрозмовника. Тож той, хто говорить простіше, вважається «своїм».
4. Впевненість як підміна компетентності
Людство не змінилося. Ми досі плутаємо рішучість із ясністю, впевненість — із знанням. Трамп — втілення «ефекту Даннінга-Крюгера»: невіглас, який себе вважає генієм. І саме ця сліпа самовпевненість приваблює маси — в очах публіки вона виглядає як сила.
5. Популіст завжди ліпить слабших за себе
Популісти й диктатори бояться розумних. Тож завжди оточують себе лояльними, але некомпетентними. Першу адміністрацію Трампа стримувала інституційна інерція — її формували «старі республіканці». Тепер же він збирає навколо себе підлабузників, фанатиків, шахраїв — бо тільки вони не становлять загрози.
Читайте також: Слова і вчинки Дональда Трампа знаходять пояснення у світлі психічних розладів і когнітивного занепаду [1]
6. Повторюваність зла
Сценарій не новий: нація, яка шукає простих рішень, щораз знову відкриває двері демагогу. Замість складної демократії з її процесами, компромісами й відповідальністю — вона обирає ілюзію простоти. Образ «сильного лідера», який «знає як» і «нарешті скаже правду». Навіть якщо ця «правда» — суцільна вигадка.
7. Коли знання — це вада
Парадокс часу: у боротьбі за владу інтелект — це недолік. Бо розум викликає сумнів, а сумнів дратує. Той, хто аналізує — виглядає слабшим. Той, хто обіцяє — переконує. Виборцю важливіше те, що здається, а не те, що є.
P.S.
Урок простий і жорсткий: демократія без мислячого виборця — лише обгортка. Поки більшість вірить у легкі відповіді на складні питання — феномен Трампа буде повертатись знову і знову, в різних країнах і в різних обличчях. І кожного разу — з тією самою обіцянкою: «Я все вирішу». Саме тому ми маємо не лише голосувати, а й думати. Бо без цього — будь-хто з гаслом стане вашим господарем.
Читайте також: Дональда Трампа назвали «найтупішим президентом в історії» через коментарі про Конго [3]