Допоки MAGA вірили в Трампа як у свого месію, він міг чинити майже все, що завгодно, і не втрачати їхньої довіри.
Скандал навколо Епштейна — найкраще, що трапилося з ідеями свободи й демократії за дуже довгий час. Я не пригадаю, коли востаннє ліберали могли сподіватися зламати владу Дональда Трампа не лише над Республіканською партією, а й над вашингтонським журналістським пулом. Ця історія нарешті створює дистанцію між ним і його електоратом. MAGA стикається з кризою віри — і це дає надію.
Саме тому я була щиро приголомшена, коли вчора колишня спікерка Палати представників Ненсі Пелосі відмахнулася від скандалу навколо Епштейна як від чергової відволікаючої історії. «Чи це Джеффрі Епштейн, чи Алькатрас — усе це не має відношення до того, що вони роблять із цим бюджетом, який завдає шкоди реальним потребам американців за кухонним столом», — сказала вона.
Читайте: Америка покінчила з неолібералізмом і неоконсерватизмом. Трамп — ні [1]
Джеймс Дауни з MSNBC влучно висловився: «Громадськість розлючена через Епштейна значною мірою тому, що він був багатієм, який уникнув покарання за жахливі злочини, бо цілеспрямовано заводив багатих друзів, — сказав він. — Це історія про нерівність. Єдиний спосіб зробити її ще ближчою до “кухонних питань” — це якби ті файли сховали в чортовій сумочці!»
Але вона не бачить ширшої картини. Скандал з Епштейном розгортається настільки стрімко, що Трамп ризикує втратити єдину річ, яка робила його недоторканним в очах багатьох — яка дозволяла йому правдоподібно заявляти, що він може застрелити когось і не втратити жодного прихильника. Цією річчю була його винятковість.
У цьому випадку — винятковість у контексті Епштейна.
Читайте: Ефект Трампа і пастка впевненості: як сприйняття перемагає розум [2]
Факт у тому, що президент мав тісні стосунки з опалим фінансистом і торговцем дітьми для сексуальної експлуатації. (Ви можете прочитати про їхню історію у сьогоднішньому випуску Times.) Але прихильники MAGA ніколи в це не вірили — або ж вірили, але вважали, що Трамп не заслуговує на таку ж прискіпливу увагу. Чому?
Бо культ MAGA тримається на теорії змови, згідно з якою Трампа послав Бог виконати пророцтво — як героя, що рятує Америку від таємного кабалу впливових (єврейських) педофілів, які торгують молодими дівчатами для сексуальних утіх еліти, недоторканної для закону. У міфології MAGA Епштейн став втіленням цієї тіньової й зловорожої змови. Ідея полягала в тому, що Трамп виграє вибори 2024 року й усіх їх притягне до відповідальності.
Тому навіть якщо когось турбували старі фото й відео, де Трамп разом із Епштейном, він усе одно не міг бути аж настільки поганим, бо QAnon — так називається ця теорія змови — стверджував, що Трамп — рятівник MAGA. Вороги на кшталт Білла Клінтона, Барака Обами та Джорджа Сороса були винні й заслуговували на смерть. Але Трамп? Він був винятком із цього правила, винятком, який мав зробити Америку знову великою.
Читайте: Ознаки того, що хвиля змін пішла проти Трампа [3]
Допоки MAGA вірили в нього як у свого месію, він міг чинити майже все, що завгодно, і не втрачати їхньої довіри. Він міг застрелити людину на П’ятій авеню. Він міг очолити збройне захоплення влади у США. Він міг буквально зрадити частину своїх прихильників — із переконанням, що їхня жертва йде на благо спасіння маленьких дівчаток від чудовиськ.
Але Трамп припустився помилки. Він сприйняв віру MAGA як належне. Він і генеральна прокурорка США Пем Бонді вирішили, що прихильники підуть за ним куди завгодно, навіть якщо Міністерство юстиції США дійде висновку, що ніякого списку клієнтів Епштейна не існує і ніякої мережі шантажу немає. Вони підняли завісу й показали, що Трамп — не лише проста людина, а ще й шахрай. І якщо прихильники MAGA й далі йому вірять — це вже їхні проблеми.
До цього моменту було байдуже, скільки б матеріалів не з’являлося про справжні стосунки Трампа з Джеффрі Епштейном, адже MAGA могли пояснити ці факти як частину пророцтва QAnon. (Єврейські) медіа — частина змови зла проти Америки, тож цілком логічно, що вони хочуть знищити її рятівника. Але тепер, коли Трамп спровокував кризу віри, все змінилося.
Читайте: Найбільша небезпека шоу-президентства Трампа [4]
Це добре видно з реакції Трампа на останню публікацію Wall Street Journal. У четвер газета повідомила, що Трамп подарував Епштейну «непристойну» записку на його 50-річчя, де намалював контур оголеної жінки. Підписався під малюнком так, що підпис зображав лобкове волосся. У записці була вигадана репліка Трампа: «У нас із тобою є спільні риси, Джеффрі». І закінчувалася вона словами: «З Днем народження — нехай кожен день буде ще одним чудовим секретом».
Якщо ви готові дати йому кредит довіри — а саме цим і займалися MAGA останні десять років — то тут нема про що говорити. Але якщо ви не готові — якщо відчуваєте себе зрадженим лідером, який обіцяв викрити ворогів Америки, а натомість сам їх прикриває — це виглядає саме так, як виглядає: двоє дорослих чоловіків жартують про своє захоплення сексом із неповнолітніми дівчатами.
Раніше Трамп міг витримувати удари, знаючи, що медіа-машина правих буде його прикривати до останнього. Вони могли заглушити будь-яку правдиву інформацію з мейнстрімних ЗМІ. Але ця права медіа-машина — яка включає таких людей як Стів Беннон, Тім Пул, Такер Карлсон і Бенні Джонсон — здобула свою силу саме тим, що просувала Трампа як лідера культу MAGA. На їхню думку, він ніколи не мав ставати частиною єврейської змови — а він саме це і зробив, і тепер ці праві медіа-персони не можуть із цим змиритися.
Тож Трамп опинився в ситуації, в якій ніколи не був. Йому доведеться знову завойовувати довіру своїх прихильників із MAGA, яку раніше він вважав гарантованою. Саме тому він наказав генеральному прокурору домогтися розсекречення свідчень великого журі у справі Джеффрі Епштейна. Але цим він лише відкрив двері для нових запитань від преси, нових вимог від правих медіа-особистостей і нових підозр серед його найбільш відданих прихильників щодо чистоти його намірів.
Це не відволікання. Це — суть гри. І добре, що багато демократів цим користуються. Вони закликають до розсекречення ще більшої кількості документів, викривають лицемірство Трампа й загалом посилюють сумніви, нагнітаючи ідею, що він щось приховує. Нічого іншого не змогло пробити Тефлонового Трампа, але це може.
Пелосі мала б це розуміти.
Джон Стоер (John Stoehr) — видавець Editorial Board, щоденної розсилки про політику для звичайних людей. Він є постійним автором журналу Washington Monthly, колумністом Public Seminar, редактором-консультантом Religion Dispatches і старшим редактором AlterNet.
Alternet