Убезпечимо своє життя на дорогах

Убезпечимо своє життя на дорогах Поштівка
5 Липня 2016, 15:29

Щоденно в Україні в результаті дорожньо-транспортних пригод в середньому гинуть 12 людей, а за рік ця цифра досягає 4,5 тисячі! Понад 30 тисяч отримують травми. Для розуміння масштабів проблеми: 30 тисяч – це населення таких міст як Буча, Могилів-Подільський чи Трускавець. Найпоширеніші причини ДТП – перевищення швидкості, водіння в нетверезому стані, розмова за кермом по телефону, порушення правил маневрування. Як змінити сумну статистику на дорогах? Про це – наша розмова з президентом Асоціації безпеки дорожного руху Михайлом БЕРЛІНИМ.

– Більшість людей починають вивчати правила дорожного руху, лише коли самі планують придбати автомобіль. Загальні правила – переходити дорогу на зелене світло, не перебігати – відомі усім. Які ще знання допоможуть пішоходу убезпечити себе?

– Пішохід має цінувати своє життя і обережно поводитися на дорозі. Але ось за якість пішохідних переходів відповідає місцева влада. На пішохідних переходах люди найчастіше гинуть вночі. Чому? Одна з важливих причин – це те, що пішохідні переходи невидимі для водіїв. Тобто вони не позначені. Знаки не світяться. Робляться з дешевих матеріалів, не світловідбиваючих. Пішохідні переходи не пофарбовані, а якщо й пофарбовані, то знову ж таки – фарба не світловідбиваюча. Тобто, місцева влада зобов’язана забезпечити якісну розмітку. Якщо ж цього не зроблено, то коли водій вночі їде, то не бачить пішохідного переходу. І винити його в цьому важко. Він не бачить тому, що позначили не тією фарбою, неякісною. На знаку зекономили – поставили дешевий, не світловідбиваючий. І водій бачить пішохідний перехід в найостанніший момент, і пішохода, який переходить цю вулицю. Крім того, і  пішохід невидимий вночі.

– А це залежить від одягу?

– Ось за кордоном, по-перше, самі пішоходні переходи помітні. Вони дуже добре освітлені. Водій вже здалеку їх бачить і акуратніше починає їхати. По-друге, в таких країнах як Фінляндія, Швеція, держава змушує пішоходів носити світловідбиваючі елементи, є закони відповідні. Виробники шиють ранці для дітей зі світловідбиваючими смужками, діти носять світловідбиваючі жилети. На пішоході має бути 5-6 таких елементів – тоді водій бачить його вночі.

– Тобто, вночі пішохід має розуміти, що навіть на переході водій побачить його лише в останній момент?

– Звичайно. Ось випадок був. Мама забрала дівчинку з дитячого садочка, і вони переходили через швидкісну трасу. Раніше на тому місці був пішохідний перехід. Після ремонту поставили знак, але там вже не було розмітки. А на трасі – три смуги руху. Вони дві смуги пройшли, а на третій машина, яка летіла по цій трасі, їх не побачила. І дівчина, яка за кермом сиділа, збила маму з дитиною на смерть, дитина померла. І тут ось складно сказати  хто винен? Скоріше за все, винна місцева влада, яка не розмітила пішохідний перехід. Тобто, вони там зробили ремонт, покрили асфальтом, а розмітки не зробили. Багато різних буває випадків, потрібно в кожному окремому розбиратися, але пішохід, звичайно, має бути уважним. Це його життя. І водій має бути обережнішим, і пішохід має бути обережнішим, і держава має думати про це. У вирішенні цієї проблеми всі задіяні. Треба прцювати як мінімум у п’яти напрямках. Потрібно займатися дорогами, треба займатися автомобілями, щоб вони були безпечнішими, потрібно змінювати поведінку людей, ментальність змінювати, потрібно вибудувати систему надання домедичної допомоги, і потрібно реформувати систему управління безпекою дорожного руху.

– Як ви оцінюєте нашу систему підготовки водіїв? Чи потрібно її якось змінювати, адже чимало ДТП відбувається через недосвідченість водіїв?

–  Найбільш небезпечна категорія – це молоді водії зі стажем водіння від 1 до 3 років. Наша система навчання водінню і тестування при видачі прав, звісно, потребує глибокого реформування. У світі є різні підходи. Зокрема, так звана ступінчаста система видачі прав. Тобто, права видаються не відразу, а поступово. По мірі того, як водій набирається досвіду. Протягом трьох років він набирається досвіду, і поступово йому відкривають можливості пересуватися. Наприклад, в Ізраїлі, коли ви пройшли навчання, то отримуєте не постійні, а тимчасові права. Таким водіям-початківцям заборонено якийсь період часу їздити самостійно. Тобто, обов’язково має хтось сидіти поруч – або інструктор, або людина з досвідом водіння не менше 5 років. Дається певний час, щоб людина напрацювала навики. І крім того, їй заборонено їздити вночі. Це перший ступінь. Потім, через деякий час, водію дозволяють вже їздити і в нічний час, але без пасажирів. Коли він набуває навиків водіння вночі, йому дозволяють вже садити і пасажирів в машину. І ось так відбувається ступінчасте, поступове опанування навиків водіння.

Розмову вела – Ірина Ситенко, газета «Поштівка».

Убезпечимо своє життя на дорогах