Навіщо українцям нав’язують вульгарні дискусії про їжу

дієтолог
9 Березня 2018, 13:33

Розмови з приводу «багато їдять», «дорого їдять» і навіть «їм – бо можу собі дозволити!» з легкої руки Реви почали виникати в Україні регулярно.

Треба з німців приклад брати!

Напевно, немає людини в країні, яка б не чула про пам’ятну заяву міністра соціальної політики Андрія Реви з приводу того, що українці багато їдять. І знайдеться не так вже й багато людей, кого б ця заява не зачепило.

Нагадаємо, що в серпні 2017 цей вельми вгодований соціальний міністр дорікнув співвітчизників щодо обжерливості і зовсім незрозуміло до чого навів у приклад німців: мовляв, ось у кого треба було б повчитися культурі харчування!

На щастя, Європа для нас сьогодні відкрита, і в Німеччині бував не один Рева. І ті, хто не раз користувалися німецькою гостинністю, були чимало здивовані міністерською заявою, адже ніякої особливої ​​«культури харчування» у німців немає! Їдять вони побільше нашого! До того ж і основні страви, і десерти традиційної німецької кухні, як правило, важкі, жирні й калорійні.

У грошах теж виходить халепа: скільки не крути, а проїдають німці вчетверо, а то і вп’ятеро більше за нас. Звичайно, в процентному співвідношенні до зарплат німецька «картинка» виглядає набагато привабливіше української. Але будь-якій розумній людині зрозуміло: це не від того, що німці їдять менше, а від того, що зарплати у них в рази більше!

Давайте порівняємо. Середня зарплата в Німеччині в 2017 склала 3703 євро до вирахування податків, в Україні – 7104 грн, що за курсом 32 гривні за євро відповідає 222 євро. Різниця – майже в 17 разів! Але чомусь соціальний міністр не знаходить в цих цифрах нічого цікавого і примітного. Хто тут останній за чорною ікрою?

В кінці січня, коли пристрасті з приводу ненажерливих українців трохи вщухли, масла у вогонь підлив екс-депутат і як би політолог Тарас Чорновіл.

«Я йду Києвом і бачу, що в тих супермаркетах, які біля мене, людей, які купують продукти за зниженими цінами, не стає більше. Абсолютна більшість людей купують речі, які я, колишній депутат, не можу собі дозволити, – поскаржився Чорновіл і продовжив ділитися своїми спостереженнями. – Коли на касі переді мною у звичайній черзі супермаркету стоять 4 людини і купують речі, на які я можу тільки облизуватися, то думаю: ні, країна у нас не така вже й бідна! »

А після цього екс-нардеп сказав фразу, через яку його буквально розтерзали в соцмережах: «Я бачу, що останнім часом стали більше чорну ікру купувати, раніше я такого не бачив, раніше її навіть не завозили. Отже тепер завозять».

«Продуктова еліта»

Варто зауважити, що дискусії про їжу із задоволенням підтримують і звичайні українці. Пости про те, що є дешеві магазини «для бидла» і дорогі «для справжніх пацанів» – зовсім не рідкість. Зрозуміло, що ті, хто отоварюються в «дорогих», сильно цим пишаються і виставляють кошики з покупками в стрічці – мовляв, а чо? Можу собі дозволити!

А якщо такого героя з «елітними продуктами» застукали з банкою горошку, він тут же починає виправдовуватися: мовляв, змусили! Бабуся хотіла олів’є зробити. Що з них, плебеїв, візьмеш – не всім же бути аристократами в першому поколінні і їсти суші!

«Поділ суспільства вже став якоюсь хворобою, – каже психолог Марина Деркач. – Мало нам ділення відповідно до географічної і мовною ознакою, за політичними поглядами і уподобаннями, так тепер незрозуміло з якою метою суспільство починають ділити на тих, хто ходить в дешеві магазини і тих, хто їх за це зневажає! Це вкрай негативні і дуже небезпечні тенденції, які все далі і все сильніше розділяють країну».

І навіщо українцям постійно нав’язують якісь дивні і навіть дикі дискусії про їжу?

Свідоцтво відсталості

На думку політолога Петра Олещука, сьогодні ми спостерігаємо за розгортанням провладними лідерами думок нового тренду – «жрачка-дискурсу» – заснованого на повідомленнях: народ їсть багато, щосили топче чорну ікру, значить, все у нас чудово, а розмови про малу забезпеченість – то це ми просто прибідняємося.

«Вочевидь, ініціаторам ця кампанія здається дуже розумною і переконливою, – пише експерт на своїй сторінці в соцмережі, – продовжує експерт. – Проблема тільки одна. Сама постановка питання – оцінка достатку в категоріях їжі – є свідченням системної відсталості країни і, як наслідок, відсталості мислення навіть офіційних пропагандистів ».

За словами аналітика, оцінка стану через їжу є критерієм, поширеним в доіндустріальному, аграрному суспільстві. До речі, тому й не дивно, що люди, які генерують всі ці дискусії про їжу, з не меншим натхненням розповідають і про «аграрну наддержаву».

Реально ми вийдемо з хронічного відставання лише тоді, коли нікому і в голову не прийде розгортати «жрачка-дискурс», який свідчить, що ми поки залишаємося на нижчих щаблях «піраміди Маслоу», резюмував Петро Олещук.

А економіст Андрій Мартинюк додав: можливо, хтось – той же міністр соціальної політики – дійсно став більше їсти. Але, погодьтеся: цей факт не дозволяє зробити висновок про благополуччя всієї країни.

Є й інший момент: психологи кажуть, що найчастіше люди «заїдають стреси» і починають витрачати трохи більше грошей на їжу тому, що ні на що інше – ні на відпочинок, ні на дорогі покупки, ні навіть на пристойний одяг і взуття грошей просто немає! І деякі починають купувати більше їжі, щоб хоч чимось порадувати себе в стані хронічного стресу.

Григорій Середін

Навіщо українцям нав’язують вульгарні дискусії про їжу