Інтернет-сайт інтернет-магазину гласить: «Знижка на кеди 50%!». Відкриваю. Сайт російською мовою. Української версії не знайшла. Зітхаю. Заповнюю форму. Надсилаю. Вискакує повідомлення, мовляв, «с вамі свяжуцца». Через деякий час лунає телефонний дзвінок.
– Добрий дзєнь! Кєди заказивалі? – дівочий голос.
– Доброго дня. Так, замовляла, – відповідаю і сподіваюся, що дівчина перейде зі мною на українську.
– Давайцє утачнім даниє.
Зітхаю. «Так, буду, як усі: купі українців пофіг, як з ними розмовляють – і мені пофіг. Купа українців не звертає увагу – і я не звертаю увагу. Купа українців мовчить – і я змовчу. Може це магазин під Донецьком чи Луганськом», – втімяшую собі всяку єрунду. Уточнюємо дані.
– Заказ вам атправят завтра.
– Підкажіть, будь ласка, звідки буде йти замовлення, щоб я розуміла, скільки це днів.
– С Прілук.
– Тобто, ви сказали, ПРИ-ЛУ-КИ?! – не витримую я.
– Да, Прілукі, а штоа?
– А чому це ви зі мною з ПРИЛУК, яка чудова назва (!), розмовляєте російською мовою?!
– Ну, ми у сєбя мєжду сабой розмовляємо українською, але працюємо російською. Справа в тому що замовники у нас 90% російською розмовляють, то політика сайту – російською.
– То не 90% російськомовних у вас замовляють, то вам відповідають російською толерантні (аж тошнить) українці, бо ви починаєте в трубці своє «добрий дєнь» російською.
– А шо, нізя?
– Та це зрадництво якесь. У нас на сході війна, а ви російську пропагуєте.
– Ми поза політикою.
– Серйозно? Там наших хлопців убивають, а ви в цей час поза політикою. Дуже зручно влаштувалися, поза політикою. Якби в нас усі розмовляли українською, не було б куди пут*ну приходити. Поза політикою, кажете? Та ні, ви якраз в політиці. І ви підтримуєте пут*нську політику…
Ще одне маладоє плємя… ЩО повинно статися, щоб у довбешку таких українців прийшло усвідомлення? Я знаю, що. Не треба чекати ніякого усвідомлення, потрібна державна політика. Оце загнула…
Джерело: Larysa Nitsoi [1]