Суперечки про те, яка книжка краща – паперова чи електронна, – насправді не нові.
Схожі дебати відбувалися в стародавньому Римі на світанку видавничої справи.
Книжка зазнає суттєвих змін. Електронні книжки – компактніші, ніж їхні паперові аналоги, і цілими сотнями вміщаються в планшет або “читалку”. Тисячі інших – перебувають на відстані кількох кліків від вас.
Електронні книжки також надійніші за паперові: якщо планшет вкрадуть чи він впаде в ванну, файли збережуться на хмарному сервісі, а ви їх знову завантажите в іншій пристрій.
Навряд чи буде перебільшенням стверджувати, що книжки та читання переживають справжню революцію.
Це подобається не всім. Бібліофіли, книговидавці та продавці з великим інтересом спостерігають за битвою між електронною та паперовою книжкою.
І коли нещодавно британський журнал із книговидавництва The Bookseller повідомив, що продажі електронних книжок уперше від моменту їх появи упали, це пролунало, ніби полегшення.
“Ті, хто передбачав смерть паперової книжки і тріумф електронної до кінця десятиліття, мають подивитися на дані продажів і переглянути свою позицію”, – зазначив журналіст Том Тівнан.
Втім, суперечка між “цифрою” та “папером” поки далека від розв’язання.
Дивно те, що теперішня тривога з приводу трансформації книжки разюче схожа на один епізод у стародавній історії.
Дві тисячі років тому новий вид книжки ледь не перевернув з ніг на голову традицію книговидання і спричинив величезне обурення читачів того часу.
Незручна прокрутка
Рим у першому столітті нашої ери був сповнений писемного слова.
На статуях, пам’ятниках і надгробках красувалися написи величними літерами, римляни робили нотатки і надсилали одне одному повідомлення на вкритих воском дерев’яних дощечках, а бібліотеки заможних громадян рясніли працями з історії, філософії та мистецтва.
Та це не були книжки в сучасному розумінні. Це були сувої, виготовлені з єгипетського папірусу, що мали від 4,5 до 16 метрів завдовжки. Та попри величезну популярність, вони мали й недоліки.
По-перше, щоб читати з сувою, були потрібні обидві руки. Якщо читач не сидів за столом і не міг закріпити неслухняний папір прес-пап’є чи дерев’яними кілочками, він мусив потроху розгортати сувій правою рукою, тримаючи його за верх, і, прочитавши уривок тексту, змотувати рулон лівою.
Текст зазвичай писали колонками у кілька сантиметрів завширшки, так щоби решту тонкого папірусу тримати згорнутим. Але археологи все одно знаходять сувої з обтріпаним нижнім краєм, який, вочевидь, терся об одяг.
Це було другим серйозним недоліком сувоїв. Папірус не був стійким матеріалом, насамперед в умовах, які відрізнялися від теплого та сухого клімату Середземномор’я.
Римський імператор Тацит, який перейнявся любов’ю до свого тезки-історика, щороку відсилав у Галлію та Германію нові копії його праць.
Від частого згинання папірус тріскався і рвався, тому його й зберігали у круглих сувоях, а писали, як правило, лише з одного боку.
Зворотній бік використовували тільки тоді, коли текст на передньому боці аркушу більше не був потрібний. Читати сувій із текстами по обидва боки було надзвичайно складно.
Таємниця походження
Десь на межі першого століття нашої ери раптом з’явився новий вид книжок, який обіцяв позбавити читачів від незручностей сувою. Свідчень про це небагато, але вони досить промовисті.
Археологи виявили кілька відрізків папірусу, текст на яких цілком несподівано продовжувався на зворотному боці, а рівні поля дуже нагадували сторінки сучасних книжок.
Ці фрагменти й були аркушами перших у світі книжок зі сторінками. Відомо, що римляни називали ці манускрипти “кодексами” – від caudex – “стовбур дерева” за аналогією з дерев’яними дощечками. Але звідки взялися кодекси – вкрито таємницею.
Першу письмову згадку про них знаходимо в римського поета Марціала, який заохочував своїх читачів купувати його твори саме в цьому новому форматі.
“Ті з вас, хто мріє завжди мати при собі мої поезії, хто бажає зробити їх вірними супутниками в довгих подорожах, купуйте книжки з пергаментними сторінками, адже їх можна тримати лише однією рукою. А сувої залиште авторам великих текстів”.
У цих словах, написаних приблизно між 84 і 86 роками нашої ери, криється не лише спритний рекламний хід, але й свідчення про те, що нові книжки виготовляли з іншого матеріалу – пергаменту.
Цю альтернативу папірусу винайшли в стародавньому грецькому місті кількома століттями раніше.
Його виготовляли з очищених і витягнутих шкур тварин, а процес виробництва був досить важким і трудомістким. Зате гладкість і міцність пергаменту зробили його ідеальним матеріалом для письма.
Пізніше археологи підтвердили, що слова Марціала не були безпідставними. Вони виявили фрагменти пергаментних манускриптів, датованих першим століттям нашої ери. Та окрім цих хвилюючих знахідок, нам більше нічого не відомо про те, де і навіщо винайшли перші книжки і хто стоїть за цим видатним винаходом.
Навіть питання про те, чи виготовляли перші рукописи з папірусу або пергаменту, також не має чіткої відповіді.
Хай там як, а книжка зі сторінками була великим кроком уперед порівняно із сувоями. Сторінки рукописи поміщали в обкладинку з дерева або “картону” (склеєні разом залишки від папірусу або пергаменту), яка захищала книжку від недбайливих читачів.
Сторінки було легко гортати, а коли їх почали нумерувати, з’явились індекси й зміст. У книжках також вміщалося більше інформації, ніж у папірусних сувоях відповідного розміру.
Марціал також згадував, що нарешті зможе вмістити всі твори плідного письменника Тіта Лівія в свою бібліотеку.
Зручна, надійна і доступна, нова книжка стала величезним прогресом для свого часу.
Але римляни, як і мешканці сусідніх з ними земель, зустріли винахід неоднозначно. Язичницьке населення Риму, як і юдеї, віддали перевагу сувоям. А християнська спільнота, що швидко зростала в імперії, навпаки, із захватом зустріла книжки, на сторінках яких записували Євангеліє, коментарі та езотеричну мудрість.
Кінець цієї історії нам добре відомий. У VI столітті язичництво і сувої остаточно зникли, а на місце стародавнього юдаїзму прийшов його молодший брат. Завдяки християнській церкві, книжка зі сторінками міцно увійшла в історію та суспільство.
Електронна книжка XXI століття, можливо, не має такої благоговійної сили, як кодекси стародавнього світу, але викликає не менш суперечливі почуття.
Витіснить вона зрештою свою паперову суперницю чи її також спіткає доля папірусного сувою? Це покаже тільки час і прибутки книготорговців.
BBC Україна